Про жертви нацистських переслідувань
Стаття 1. Поняття і терміни

Ст. 1 ЗУ Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 № 1584-III


Чинний зі змінами. Перевірено 08.07.2019

Для цілей цього Закону вживаються такі терміни і поняття:

жертви нацистських переслідувань - особи, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму;

нацистські переслідування - злочинне позбавлення Німеччиною в роки Другої світової війни волі мирного населення на тимчасово окупованій території України або за її межами шляхом ув'язнення його у концентраційних таборах, гетто, інших місцях примусового тримання, а також насильне вивезення мирного населення на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав;

концентраційний табір - місце превентивного ув'язнення людей з мотивів політичного, національного та релігійного характеру за рішенням державної таємної поліції - гестапо, без слідства і суду, без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом тримання (ізоляції), і з метою поступового знищення в'язнів непосильною каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів Третього Рейху з характерними ознаками:

- повна ізоляція в'язнів від зовнішнього світу, що забезпечується комплексом споруд, обнесених системою дротяних огорож під високою електричною напругою, встановленням вогневих точок на охоронних вежах і в наземних дзотах по периметру огорожі, а також системою зовнішніх постів, що виключає можливість проникнення до табору іззовні;

- реєстрація ув'язнених та запровадження спеціального одягу і системи розпізнавальних знаків і номерів;

- охорона військами СС;

- використання праці ув'язнених головною службою господарського управління СС;

- незастосування превентивного ув'язнення, що здійснювалося державною таємною поліцією - гестапо як покарання або заміна тюремного ув'язнення;

гетто - частина території населеного пункту, виділена для примусового тримання осіб єврейської національності з метою їх ізоляції та подальшого знищення;

інші місця примусового тримання та місця примусових робіт:

- виправно-трудовий табір - місце ув'язнення громадян на визначений термін за ухилення від трудової повинності, з подальшим направленням на попереднє місце роботи або до концтабору, підпорядкований комендатурі СД та поліції безпеки, з особливо жорстоким режимом тримання;

- табір примусової праці для осіб єврейської національності - місце ув'язнення осіб єврейської національності з метою їх використання на важких роботах, перетворений із гетто або новостворений з вивезенням працездатних євреїв із гетто, підпорядкований керівництву поліції та СС;

- табори знищення, створені з метою проведення екзекуцій в стаціонарних приміщеннях, та місця масових страт мирного населення;

- гестапівські тюрми - місця ув'язнення і тримання з політичних мотивів із застосуванням до ув'язнених насильницьких дій виняткової жорстокості, включаючи катування і вбивства;

- медичні та дитячі заклади, в яких насильно утримувалися особи-донори, особи, над якими проводилися злочинні медичні експерименти, та особи, відібрані для онімечування;

- створені в місцях активних антифашистських дій табори для заручників, які підлягали масовому фізичному знищенню;

- пересувні загони (команди) з числа мирного населення, які використовувались окупантами для власного захисту під час проведення військових операцій або робіт з розміновування;

- карантинні інфекційні табори, створені нацистами на передньому краї оборони для розповсюдження інфекційних хвороб серед мирного населення та військ Радянської Армії;

- табори для членів сімей офіцерів Радянської Армії.