Кодекс законів про працю України
Стаття 56. Неповний робочий час

Ст. 56 КЗпПУ від 10.12.1971 № 322-VIII


Чинний зі змінами. Перевірено 08.07.2019

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

{ Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N від 30.10.87; Законом N від 20.03.91 }