Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 97. Показання з чужих слів

1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

 

2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

 

При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:

 

1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

 

2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;

 

3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

 

4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

 

5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

 

6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

 

7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

 

3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

 

1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;

 

2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;

 

3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;

 

4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

 

4. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

 

5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.

 

6. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

 

7. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.