Постанова ВСУ № 6-59ц11 від 21.11.2011 6-59ц11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Глоса Л.Ф.,
Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриців М.І.,
Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В.,
Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,
Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А.,
Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,
Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,
Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,
Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П.,
Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,
Романюка Я.М.,
Терлецького О.О.,
Школярова В.Ф., Скотаря А.М.,
Тітова Ю.Г.,
Яреми А.Г., Таран Т.С.,
Шицького І.Б.,
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА 1 про перегляд ухвали колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА 1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районі про стягнення недоплаченої суми страхових виплат,
в с т а н о в и в :
У травні 2010 року ОСОБА 1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості він захворів на професійне захворювання, що було встановлено рішенням комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 10 липня 2008 року, проте в порушенням вимог закону страхові виплати були призначені йому відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районі не з дати встановлення професійного захворювання, а лише з 5 вересня 2008 року, внаслідок чого він недоотримав страхові виплати в сумі 2 321 грн. 17 коп.
Позивач просив встановити датою початку сплати страхових виплат 10 липня 2008 року та стягнути з відповідача 2 321 грн. 17 коп.
Рішенням Петропавлівського районного суду від 2 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2011 року зазначені судові рішення залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України 5 вересня 2011 року заяві ОСОБА 1, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА 2, просить скасувати рішення колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2011 року і справу передати на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 40 Закону України “Про загальнеобов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
У заяві, як на підставу перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, ОСОБА 1 наводить ухвалу судді Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2011 року ОСОБА 1 поновлено строк на подання заяви, справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, Верховний Суд України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно частини другої статті 3604 ЦПК України судове рішення, яке переглядається, підлягає повному або частковому скасуванню, якщо судом буде встановлено, що воно є незаконним.
Судами установлено, що з 19 липня 1982 року ОСОБА 1 працював на підприємствах вугільної промисловості, ІНФОРМАЦІЯ 1 його було звільнено у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.
10 липня 2008 року рішенням лікарської комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини у позивача було встановлено професійне захворювання, про що було направлено відповідне повідомлення до установи державної санітарно-епідеміологічної служби. 8 серпня 2008 року комісією Першотравенської міської СЕС було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4. 29 вересня 2008 року ОСОБА 1 був оглянутий Дніпропетровською обласною МСЕК № 2, яка встановила у нього 40% втрати професійної працездатності та інвалідність третьої групи у зв’язку з професійним захворюванням з 5 вересня 2008 року до 1 жовтня 2009 року. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районі від 20 листопада 2008 року позивачеві було призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 1254 грн. 02 коп. на період з 5 вересня 2008 року по 30 вересня 2009 року.
Відповідно до статті 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі – Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які згідно із Законом Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Статтею 30 Закону № 1105-XIV передбачено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.
Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв’язку із страховим випадком; зазначений строк встановлюється МСЕК.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, і правильно застосували норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Доводи, викладені у заяві ОСОБА 1 про неправильне застосування судами норми частини першої статті 40 Закону № 1105-XIV, не можна визнати обґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про право потерпілого на отримання страхових виплат слід виходити із вимог статей 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону № 1105-XIV в їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в :
У задоволенні заяви ОСОБА 1 про перегляд ухвали колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА 1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районі про стягнення недоплаченої суми страхових виплат відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий Ю.Л. Сенін
Судді : М.І. Балюк І.С. Берднік
Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська
Л.І. Григор’єва М.І. Гриців
В.С. Гуль В.І. Гуменюк
М.Б. Гусак А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний
Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк П.І. Колесник
М.Є. Короткевич О.А. Коротких
В.І. Косарєв О.В. Кривенда
В.В. Кривенко О.Т. Кузьменко
Н.П. Лященко В.Л. Маринченко
В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук
Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко
А.І. Редька Я.М. Романюк
А.М. Скотарь Т.С. Таран
О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов
І.Б. Шицький В.Ф. Школяров
А.Г. Ярема