Постанова ВСУ № 6-60цс11 від 21.11.2011 6-60цс11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2011 року м. Київ
Верховний Суд України в складі:
головуючого Жайворонок Т.Є.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Глоса Л.Ф.,
Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І.,
Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б.,
Ємця А.А., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,
Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І.,
Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І.,
Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т.,
Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В.,
Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В.,
Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М.,
Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С.,
Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б.,
Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
розглянувши в судовому засіданні заяву приватного підприємства «Укрвертикаль» про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Укрвертикаль» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працював у відповідача на посаді монтажника електричних підйомників і ліфтів. Наказом приватного підприємства «Укрвертикаль» (далі - ПП «Укрвертикаль») від 17 жовтня 2008 року НОМЕР_1 його було звільнено із займаної посади з 20 жовтня 2008 року за власним бажанням. Оскільки в порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при звільненні з ним не було проведено розрахунок, просив стягнути з ПП «Укрвертикаль» на його користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 7 тис. грн. і судові витрати. У подальшому збільшив позовні вимоги та додатково просив стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди й компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні. У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПП «Укрвертикаль» на його користь заборгованість із заробітної плати - 4 449 грн. 66 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 59 319 грн. 12 коп., 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Заперечуючи проти позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, ПП «Укрвертикаль» посилалося на те, що ОСОБА_1 тривалий час не звертався за виплатою заробітної плати, сума компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні не є співмірною із заборгованістю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2010 року, позов задоволено частково: стягнуто з ПП «Укрвертикаль» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 4 449 грн. 66 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1 тис. грн., 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 500 грн., а також вирішено питання про стягнення судових витрат у дохід держави; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 420 грн. 10 коп. допущено до негайного виконання.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ПП «Укрвертикаль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 59 319 грн. 12 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті – судові рішення залишено без змін.
У серпні 2011 року ПП «Укрвертикаль» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 117 КЗпП України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2011 року поновлено ПП «Укрвертикаль» строк для подання заяви про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року; допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Укрвертикаль» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди для перегляду рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року витребувано матеріали справи за вказаним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
У заяві ПП «Укрвертикаль» просить скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року у справі №6-1371св11, правовідносини в якій подібні до правовідносин у справі, яка переглядається.
У доданому судовому рішенні міститься висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком, а тому розмір компенсації підлягає обмеженню в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
В обґрунтування заяви ПП «Укрвертикаль» посилається на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій ст. 117 КЗпП України.
Під час розгляду справи судом установлено, що з 1 лютого 2006 року ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді монтажника електричних підйомників і ліфтів. Наказом ПП «Укрвертикаль» від 17 жовтня 2008 року НОМЕР_1 його було звільнено з 20 жовтня 2008 року із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 4 449 грн. 66 коп. До суду він звернувся з позовом у березні 2010 року. Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 2 420 грн. 10 коп., середньоденна – 112 грн. 56 коп.
Повністю задовольняючи позов у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд касаційної інстанції виходив із того, що при звільненні ОСОБА_1 з вини підприємства не було виплачено заробітну плату в сумі 4 449 грн. 66 коп., тому відповідно до ст. 117 КЗпП України стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку - 59 319 грн. 12 коп.
З таким висновком погодитись не можна.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення з підприємства 7 тис. грн. заборгованості із заробітної плати, яка йому не була виплачена в день звільнення - 20 жовтня 2008 року. У подальшому він доповнив позов вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнив вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та, оскільки територіальною державною інспекцією праці у Волинській області при перевірці встановлено й складено акт від 28 липня 2010 року про те, що розмір заборгованості складає 4 449 грн. 66 коп., просив стягнути саме цю суму.
Установивши такі обставини, суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що під час звільнення ОСОБА_1 підприємство не провело з ним розрахунок, розмір належних звільненому працівникові сум був з’ясований під час судового розгляду справи, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся більше, ніж через рік після звільнення, а тому відповідно до положень ст. 117 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 4 травня 2011 року у справі № 6-1371св11 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Укрвертикаль» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвалюючи у справі, яка переглядається, нове рішення, суд касаційної інстанції при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку зазначених вимог закону не врахував і стягнув з ПП «Укрвертикаль» 59 319 грн. 12 коп. компенсації за 527 днів виходячи з розміру середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача, яка становила 2 420 грн. 10 коп. і 112 грн. 56 коп. відповідно.
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про відсутність правових підстав для визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням суми заборгованості із заробітної плати, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ураховуючи викладене, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в :
Заяву приватного підприємства «Укрвертикаль» про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року скасувати в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, направити справу в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді М.І. Балюк
І.С. Берднік
Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська
Л.І. Григор’єва
М.І. Гриців
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк
М.Б. Гусак
А.А. Ємець
В.В. Заголдний
Г.В. Канигіна
М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк
П.І. Колесник
М.Є. Короткевич
О.А. Коротких
В.І. Косарєв
О.В. Кривенда
В.В. Кривенко
О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко
В.Л. Маринченко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко
М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар
П.П. Пилипчук
Б.М. Пошва
О.Б. Прокопенко
А.І. Редька
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь
Т.С. Таран
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров
А.Г. Ярема