Постанова ВСУ № 6-64цс11 від 28.11.2011 6-64цс11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 року м. Київ

Верховний Суд України в складі:

головуючого Охрімчук Л.І.,

суддів: Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

Григор`євої Л.І.,

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б.,

Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є.,

Заголдного В.В.,

Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І.,

Колесника П.І.,

Короткевича М.Є.,

Косарєва В.І.,

Кривенди О.В.,

Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П.,

Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В.,

Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І.,

Пошви Б.М.,

Прокопенка О.Б.,

Редьки А.І.,

Сеніна Ю.Л.,

Скотаря А.М.,

Таран Т.С.,

Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г.,

Шицького І.Б.,

Школярова В.Ф., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року у справі за заявою Іллічівського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи: приватне підприємство «Укртрансконтейнер», Незалежна професійна спілка працівників Іллічівського морського торгового порту, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську Одеської області, про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2008 року Іллічівський транспортний прокурор звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і зобов’язання вчинити певні дії.

Зазначав, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт».

29 вересня 2005 року з ОСОБА_1 під час виконання покладених на нього трудових обов’язків на території приватного підприємства «Укртрансконтейнер» і державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» стався нещасний випадок, який призвів до тимчасової втрати працездатності.

За наслідками розслідування вказаного нещасного випадку комісією з розслідування нещасного випадку 30 вересня 2005 року було складено акт за формою Н-5.

У подальшому на виконання припису першого заступника прокурора Одеської області начальником територіального управління Держнаглядохоронпраці в Одеській області надіслано лист приватному підприємству «Укртрансконтейнер» про необхідність проведення повторного розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 29 вересня 2005 року.

Після проведення повторного розслідування комісією з розслідування нещасного випадку 26 жовтня 2005 року також було складено акт за формою Н-5.

Посилаючись на те, що такі дії комісії з розслідування нещасного випадку є незаконними та що нещасний випадок стався з ОСОБА_1 на території державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», якою відповідно до договору про спільну діяльність користується приватне підприємство «Укртрансконтейнер», після неодноразового уточнення заявлених вимог просив визнати нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 29 вересня 2005 року, таким, що пов’язаний з виробництвом; зобов’язати приватне підприємство «Укртрансконтейнер» скласти акт за формою Н-1 та переглянути затверджений 27 жовтня 2005 року директором приватного підприємства «Укртрансконтейнер» акт за формою Н-5; зобов’язати державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» поставити на облік нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 на території спільної діяльності приватного підприємства «Укртрансконтейнер» і державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року заявлені вимоги Іллічівського транспортного прокурора задоволено: визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 29 вересня 2005 року на території приватного підприємства «Укртрансконтейнер» і державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», таким, що пов’язаний з виробництвом, зобов’язано приватне підприємство «Укртрансконтейнер» скласти акт за формою Н-1 і переглянути затверджений 27 жовтня 2005 року директором приватного підприємства «Укртрансконтейнер» акт формою Н-5 та зобов’язано державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» поставити на облік нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 29 вересня 2005 року на території приватного підприємства «Укртрансконтейнер» і державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2011 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог Іллічівського транспортного прокурора відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 та перший заступник прокурора Одеської області оскаржили його в касаційному порядку.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року рішення апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2011 року залишено без змін.

22 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, і просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На підтвердження наявності підстав для перегляду Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року ОСОБА_1 надав: ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2010 року, ухвалу колегії суддів Верховного Суду України від 30 березня 2011 року, ухвалу колегії суддів Верховного Суду України від 13 квітня 2011 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано норми чинного законодавства, а саме: чч. 3, 4 ст. 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці», п. 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року.

У наданих ОСОБА_1 на підтвердження наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах судових рішеннях міститься висновок про те, що вимоги про визнання незаконним акта за формою Н-5 та зобов’язання видати акт за формою Н-1 можуть вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2011 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення; допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за заявою Іллічівського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і зобов’язання вчинити певні дії для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт».

Частиною території державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» користується приватне підприємство «Укртрансконтейнер» на підставі договору про спільну діяльність, укладеного 22 червня 2005 року між приватним підприємством «Укртрансконтейнер» і державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт».

29 вересня 2005 року з ОСОБА_1 під час виконання покладених на нього державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» трудових обов’язків, стався нещасний випадок, який призвів до тимчасової втрати працездатності.

За наслідками розслідування вказаного нещасного випадку комісією з розслідування нещасного випадку 30 вересня 2005 року складено акт за формою Н-5, який був затверджений директором приватного підприємства «Укртрансконтейнер», відповідно до вимог п. 28 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заявлених Іллічівським транспортним прокурором в інтересах ОСОБА_1 вимог, апеляційний суд вважав, що суд не може перебирати на себе повноваження комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві та що спори про встановлення факту нещасного випадку на виробництві не підлягають розгляду в суді.

З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.

Разом із тим за змістом ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці», пп. 10, 13, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року, роботодавець повинен організовувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов’язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов’язана з’ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування нещасного випадку за відповідною формою.

У разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ, або незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду.

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, касаційний суд не врахував, що заявлені Іллічівським транспортним прокурором в інтересах ОСОБА_1 вимоги фактично зводились до оспорювання рішення спеціальної комісії, яке міститься в затвердженому акті за формою Н-5, складеного за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 29 вересня 2005 року, та зобов’язання роботодавця скласти акт за формою Н-1 і що такі вимоги підлягають розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів Верховного Суду України в ухвалі від 13 квітня 2011 року, на яку як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ОСОБА_1.

Отже судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор`єва

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

В.В. Заголдний

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

О.Т. Кузьменко

Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

М.В. Патрюк

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

О.Б. Прокопенко

А.І. Редька

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров