Постанова КМУ № 303-92-п від 01.06.1992 Про акредитацію вищих навчальних закладів

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 1 червня 1992 р. N 303
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 200 ( 200-96-п ) від 12.02.96 )
Про акредитацію вищих навчальних закладів

Відповідно до Закону України "Про освіту" ( 1060-12 )
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про акредитацію вищих навчальних
закладів, що додається.
2. Створити міжгалузеву республіканську акредитаційну комісію
на чолі з заступником Міністра освіти України і у складі
представників міністерств і відомств, що мають вузи, а також
провідних учених, спеціалістів народного господарства.
Установити, що чисельний та персональний склад Комісії
затверджується Міністром освіти України.
3. Витрати на проведення акредитації проводяться за рахунок
вищого навчального закладу. За видачу сертифіката про акредитацію
справляється збір у розмірі 2 тис. крб., який надходить до
державного бюджету.
4. Державні вищі навчальні заклади можуть здійснювати
підготовку спеціалістів без акредитації за тими рівнями, за якими
вона проводилася протягом 5 років.
Підвищення рівня підготовки в указаний період здійснюється
виключно через акредитацію.
Прем"єр-міністр України В. ФОКІН
Міністр
Кабінету Міністрів України В. ПЄХОТА
Інд.28

ЗАТВЕРДЖЕНЕ
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 1992 р. N 303
ПОЛОЖЕННЯ
про акредитацію вищих навчальних закладів
1. Акредитація вищих навчальних закладів - це офіційне
визнання їх права здійснювати свою діяльність на рівні державних
вимог і стандартів освіти.
Мета акредитації полягає у визначенні можливостей конкретного
державного вищого навчального закладу здійснювати підготовку
кадрів певного рівня кваліфікації та наданні йому відповідного
статусу й досягається шляхом розвитку самоорганізації (автономії)
вищого навчального закладу, ефективного використання бюджетних
коштів і матеріальних ресурсів, що виділяються на потреби вищої
освіти.
Акредитація недержавного вищого навчального закладу визначає
його спроможність здійснювати підготовку кадрів на рівні вимог, що
встановлюються для державних вищих навчальних закладів, і дає
право на видачу диплому про вищу освіту встановленого зразка.
2. Акредитація вищих навчальних закладів повинна:
забезпечити досягнення і підтримання вузом високого рівня
вищої освіти, стимулювати його діяльність у напрямі докорінного
поліпшення якості підготовки спеціалістів;
зорієнтувати вузи на систематичне проведення самооцінки
результатів роботи;
забезпечити розвиток наукових досліджень, високий
науково-професійний рівень педагогічних кадрів;
сприяти визнанню еквівалентності дипломів про вищу освіту
державному та міжнародному рівню;
стимулювати розвиток матеріально-технічної бази та соціальної
інфраструктури навчального закладу;
інформувати громадськість про фактичний рівень підготовки
випускників.
3. Основними принципами акредитації вищих навчальних закладів
є:
орієнтація на передові стандарти якості вищої освіти, що
регулярно поновлюються;
періодичність і гласність;
достовірність і об"єктивність експертизи діяльності вузу,
авторитетність і незалежність експертів.
4. Акредитація проводиться з ініціативи і за рахунок вищого
навчального закладу.
5. Акредитованими можуть бути вищий навчальний заклад у
цілому або окремі спеціальності, за якими ведеться підготовка
кадрів. Вищий навчальний заклад вважається акредитованим, якщо
акредитовані структури вузу та не менше 70 процентів його
спеціальностей.
6. Міжгалузева республіканська акредитаційна комісія разом з
міністерствами і відомствами, що мають вищі навчальні заклади,
розробляє програму і вимоги до їх акредитації, готує проекти
рішень і розглядає спірні питання за підсумками акредитації,
інформує громадськість про акредитацію вузів та їх рейтинг.
7. Акредитація проводиться експертними групами відповідно до
напрямів підготовки спеціалістів. Ці групи формуються із числа
провідних учених, спеціалістів народного господарства,
представників професійних об"єднань, товариств і діють на
принципах госпрозрахунку. Члени експертних груп беруть участь у
розробці програм і вимог щодо акредитації вузів.
8. Акредитації передує самоаналіз діяльності вузу, матеріали
якого розглядаються його вченою радою і надсилаються до
Міжгалузевої республіканської акредитаційної комісії. Після
визнання комісією поданих матеріалів достатніми до вузу
направляється група експертів.
9. З урахуванням відповідних показників, визначених
Міжгалузевою республіканською акредитаційною комісією та органом
функціонального управління вузами, експертні групи проводять:
експертизу рівня вищої освіти з кожної спеціальності та вузу
в цілому;
професійне тестування випускників;
вивчення вміння випускників розв"язувати завдання щодо
професійної діяльності;
експертизу якості виконання й захисту випускниками дипломних,
курсових проектів (робіт);
вибіркове опитування випускників, які працюють у народному
господарстві, та їхніх керівників щодо якості освіти;
аналіз фактичних досягнень випускників вузу за час їхньої
самостійної діяльності після закінчення навчального закладу;
вивчення документів про результати діяльності студентів,
випускників, професорсько-викладацького складу вузу;
експертизу механізму і структур оновлення кадрів, розвитку
наукових досліджень, джерел ресурсного забезпечення, розвитку
матеріально-технічної бази вузу тощо.
За результатами проведеної експертизи (атестації) експертна
група готує мотивований висновок і подає його до комісії.

10. На підставі висновків експертних груп Міжгалузева
республіканська акредитаційна комісія разом з міністерствами і
відомствами, що мають вузи, приймає відповідне рішення й подає
його на розгляд і затвердження Міносвіти України.
У разі позитивного рішення навчальному закладу видається
відповідний сертифікат. Форму сертифіката затверджує Міносвіти
України. Строк дії сертифіката - 6 років.
Право на повторне проведення акредитації надається, як
правило, не раніш як через 2 роки.
11. За результатами акредитації вищому навчальному закладу
надається право присвоювати випускникам кваліфікацію певного рівня
і видавати диплом установленого державою зразка. Крім того,
залежно від наслідків акредитації за рекомендацією Міжгалузевої
республіканської акредитаційної комісії орган державного
управління освітою може надати вищому навчальному закладу
відповідно до визначеного рівня підготовки автономію у вирішенні
таких питань (в повному обсязі або у певній галузі):
I рівень акредитації - вузу надається право присвоювати
випускникам кваліфікацію молодшого спеціаліста. За рішенням органу
державного управління освітою йому може бути надана автономія
щодо:
самостійної розробки і затвердження навчальних програм;
використання різних систем оплати праці у межах фонду
заробітної плати;
додаткового фінансування за встановлюваними щорічно
підвищуваними нормативами та пріоритетного матеріально-технічного
забезпечення у межах коштів, виділених Міністерству на утримання
підвідомчих вищих навчальних закладів;
установлення підвищеного розміру стипендій за рахунок
загальної суми, передбаченої для цієї мети;
II рівень акредитації - вузу надається право присвоювати
випускникам кваліфікацію бакалавра. За рішенням органу державного
управління освітою йому може бути надана автономія щодо:
самостійного визначення форм організації навчального процесу
(денна, без відриву від виробництва, екстернат);
запрошення на контрактній основі викладачів і вчених із
різних регіонів України та зарубіжних країн;
створення у своєму складі науково-виробничих установ різних
типів;
III рівень акредитації - вузу надається право присвоювати
кваліфікацію спеціаліста. За рішенням органу державного управління
освітою йому може бути надана автономія щодо:
визначення змісту освіти (навчальні плани і програми);
визначення структури спеціальностей у межах затвердженого
плану прийому і встановлення правил прийому;
створення у складі вузу навчальних закладів і
науково-виробничих організацій різних типів;
установлення різних рівнів посадових окладів у межах фонду
заробітної плати;
організації навчальних підрозділів підвищення кваліфікації та
перепідготовки кадрів;
використання для заохочення викладачів частини коштів, які
надходять за підготовку спеціалістів;
IV рівень акредитації - вузу надається право присвоювати кваліфікацію магістра. За рішенням органу державного управління
освітою йому може бути надана автономія щодо:
визначення змісту освіти;
визначення структури і плану прийому;
установлення тривалості навчання;
присвоєння й присудження вчених ступенів і звань;
фінансування за найбільш високими нормативами, що
встановлюються щорічно у межах коштів, передбачених міністерствам
і відомствам на підготовку кадрів;
самостійного створення у своїй структурі навчальних закладів
і наукових установ різних типів (ліцеї, коледжі, інститути
підвищення кваліфікації, науково-дослідні інститути тощо) у межах
асигнувань, передбачених у бюджеті на фінансування цих навчальних
закладів і установ;
самостійного планування та розвитку пошукових і
фундаментальних досліджень у межах додаткових позаконкурсних
бюджетних асигнувань;
самостійного розпорядження усіма видами асигнувань.
12. Вищі навчальні заклади більш високого рівня акредитації
користуються усіма правами навчальних закладів попередніх рівнів
акредитації.
13. За результатами акредитації центральні органи державного
управління освітою України разом з іншими заінтересованими
міністерствами і відомствами можуть ставити питання про ліквідацію
навчального закладу або його реорганізацію з наданням відповідного
статусу.