Про державну допомогу суб’єктам господарювання
Стаття 6. Державна допомога, що може бути визнана допустимою

Ст. 6 ЗУ Про державну допомогу суб’єктам господарювання від 01.07.2014 № 1555-VII


Чинний зі змінами. Перевірено 08.07.2019

1. Державна допомога може бути визнана допустимою, якщо вона надається для таких цілей:

 

1) сприяння соціально-економічному розвитку регіонів, рівень життя в яких є низьким або рівень безробіття є високим;

 

2) виконання загальнодержавних програм розвитку або розв’язання соціальних та економічних проблем загальнонаціонального характеру;

 

3) сприяння окремим видам господарської діяльності або суб’єктам господарювання в окремих економічних зонах, за умови, що це не суперечить міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

 

4) підтримки та збереження національної культурної спадщини, якщо вплив такої державної допомоги на конкуренцію є неістотним.

 

2. Кабінет Міністрів України визначає критерії оцінки допустимості окремих категорій державної допомоги, що надається для цілей, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема, таких категорій:

 

1) допомога для забезпечення розвитку регіонів;

 

2) підтримка середнього та малого підприємництва;

 

3) допомога на професійну підготовку працівників;

 

4) допомога на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць;

 

5) допомога на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання;

 

6) допомога на захист навколишнього природного середовища;

 

7) допомога на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність;

 

8) допомога на підтримку окремих галузей економіки.

 

3. В актах Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до частини другої цієї статті, визначаються:

 

1) мета і форми державної допомоги;

 

2) категорії отримувачів державної допомоги;

 

3) максимальний розмір державної допомоги, яка може надаватися;

 

4) умови та спосіб розрахунку сукупного розміру державної допомоги;

 

5) витрати, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги.

 

4. Рішення про визнання державної допомоги допустимою згідно із вимогами цього Закону приймає Уповноважений орган.