Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги 

Ст. 6 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 № 1533-III


Чинний зі змінами. Перевірено 08.07.2019

1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

2. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 662-IV від 05.07.2012 }

3. Члени особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

  { Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону N 2464-VI від 08.07.2010 }

  5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням профілактичні заходи відповідно до статті 7-1 цього Закону. { Статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 799-VI від 08.07.20