Цивільний кодекс України
Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

 

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

 

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

 

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

 

{Пункт 4 частини першої статті 268 виключено на підставі Закону № 4176-VI від 20.12.2011}

 

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

 

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв";

 

7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

 

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.