Постанова КМУ № 1117-2012-п від 21.11.2012 Про затвердження Типового положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 21 листопада 2012 р. № 1117
Київ

Про затвердження Типового положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України “Про екстрену медичну допомогу” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Типове положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Прем"єр-міністр України

М.АЗАРОВ

Інд. 70

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 листопада 2012 р. № 1117

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги

1. Станція екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - станція) - заклад охорони здоров"я, основним завдання якого є забезпечення постійної готовності бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригади) до надання екстреної медичної допомоги у цілодобовому режимі та координація їх діяльності з оперативно-диспетчерською службою центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі - центр) на території адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ та Севастополь).

2. Станція є функціональною складовою системи екстреної медичної допомоги відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

3. Станція у своїй діяльності керується законодавством України, рішеннями місцевих органів виконавчої влади, наказами МОЗ, структурних підрозділів з питань охорони здоров"я місцевих держадміністрацій, керівника центру, головного лікаря станції, цим Типовим положенням та іншими нормативно-правовими актами.

4. Станцію очолює головний лікар, який підпорядковується керівникові центру, заступникові керівника центру з питань організації надання екстреної медичної допомоги, Міністерству охорони здоров"я Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань охорони здоров"я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Головний лікар станції одночасно може бути заступником керівника центру з питань організації надання екстреної медичної допомоги.

5. Станція може входити до складу територіального медичного об"єднання “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” як юридична особа та виконувати функції, визначені статутом об"єднання, або мати статус відокремленого підрозділу центру та виконувати функції, покладені на неї наказами центру.

6. У межах адміністративно-територіальної одиниці може утворюватись єдина обласна станція або кілька станцій, об"єднаних за функціональним принципом.

7. Планування діяльності станції, визначення штатного розпису, фінансування, забезпечення спеціалізованими санітарними і господарськими транспортними засобами, технічними засобами, устаткованням, майном, виробами медичного призначення, лікарськими засобами тощо здійснюються з урахуванням діючих нормативно-правових актів та категорії станції. Категорія станції визначається залежно від кількості населення, яке вона обслуговує, згідно з критеріями, визначеними МОЗ.

8. Основними завданнями станції є:

1) забезпечення надання екстреної медичної допомоги пацієнтам згідно з нормативом прибуття бригад до місця події після надходження відповідного розпорядження від оперативно-диспетчерської служби центру;

2) забезпечення транспортування осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують обов"язкового медичного супроводу до закладів охорони здоров"я, що визначені оперативно-диспетчерською службою центру;

3) участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Станція або її структурні підрозділи виконують лише завдання, пов"язані з наданням екстреної медичної допомоги.

9. Відповідно до покладених на неї завдань станція забезпечує:

1) надання екстреної медичної допомоги пацієнтам за викликами, переданими оперативно-диспетчерською службою центру, а також у разі особистого звернення осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують надання екстреної медичної допомоги, або працівників правоохоронних та аварійно-рятувальних підрозділів до працівників станції, підстанції (відділення), пункту постійного або тимчасового базування бригад;

2) надання екстреної медичної допомоги бригадами відповідно до затверджених порядків, протоколів та стандартів;

3) госпіталізацію до закладів охорони здоров"я осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують надання екстреної медичної допомоги;

4) підготовку та направлення бригади для участі у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

5) надання консультаційно-інформаційної допомоги населенню;

6) раціональне використання бригадами та оновлення запасів лікарських, наркотичних та психотропних засобів, перев"язувальних матеріалів, виробів медичного призначення;

7) інформування оперативно-диспетчерської служби та керівництва центру про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;

8) взаємодію працівників бригад з медичним персоналом закладів охорони здоров"я, співробітниками правоохоронних органів, особовим складом аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

9) запровадження прогресивних методів діагностики та лікування, передового досвіду та наукової організації праці;

10) підготовку та підвищення кваліфікації працівників станції;

11) ведення облікової статистичної документації;

12) здійснення санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і протипожежних заходів та дотримання правил техніки безпеки;

13) безперервність та послідовність надання екстреної медичної допомоги під час госпіталізації пацієнтів до закладів охорони здоров"я;

14) здійснення щоденного контролю за раціональним використанням спеціалізованих санітарних транспортних засобів, їх технічним станом та забезпеченням паливно-мастильними матеріалами.

10. З метою виконання нормативу прибуття бригад до місця події у складі станції можуть утворюватися підстанції (відділення), пункти постійного або тимчасового базування бригад.

Кількість підстанцій (відділень), пунктів постійного або тимчасового базування бригад, їх місцезнаходження та закріплення за ними зон відповідальності визначається і затверджується керівником центру.

11. Основним критерієм визначення зон відповідальності підстанцій (відділень) пунктів постійного або тимчасового базування бригад є виконання нормативу прибуття бригад до місця події.

12. У структурі станції можуть утворюватися два види бригад - лікарські та фельдшерські. Кількість лікарських та фельдшерських бригад визначається головним лікарем станції. У разі потреби за рішенням керівника центру можуть утворюватися з числа лікарських бригад спеціалізовані бригади.

13. Для забезпечення виконання основних завдань і функцій у складі станції за рішенням керівника центру утворюються підрозділи медичного, технічного, господарського та інших напрямів у порядку, визначеному МОЗ.

14. З метою координації дій з оперативно-диспетчерською службою центру на базі станції розміщується цілодобовий диспетчерський пост.

15. Фінансування планової діяльності станції відбувається у порядку, визначеному законодавством, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

16. Відповідальність за своєчасність і якість виконання станцією визначених цим Типовим положенням завдань і функцій покладено на головного лікаря станції. Ступінь відповідальності інших працівників станції визначається посадовими інструкціями.