Постанова КМУ № 182-2006-п від 22.02.2006 Про затвердження Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу

Постанова КМУ № 182-2006-п від 22.02.2006 Про затвердження Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 22 лютого 2006 р. N 182
Київ
Про затвердження Порядку
проведення державного
соціально-гігієнічного моніторингу

Відповідно до статті 33 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 )
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Порядок проведення державного
соціально-гігієнічного моніторингу, що додається.
2. Міністерству охорони здоров"я забезпечити фінансування
видатків, пов"язаних з проведенням державного
соціально-гігієнічного моніторингу, у межах коштів, передбачених
Міністерству у державному бюджеті на відповідний рік.
3. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Прем"єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 лютого 2006 р. N 182
ПОРЯДОК
проведення державного соціально-гігієнічного
моніторингу

Загальна частина
1. Державний соціально-гігієнічний моніторинг - це система
спостереження, аналізу, оцінки і прогнозу стану здоров"я населення
та середовища життєдіяльності людини, а також виявлення
причинно-наслідкових зв"язків між станом здоров"я населення та
впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини
(далі - моніторинг).
2. Моніторинг проводиться з метою забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення і використовується для
складання соціально-економічних прогнозів.
3. Моніторинг проводиться на державному рівні на основі
розробленої і затвердженої МОЗ за погодженням із заінтересованими
центральними органами виконавчої влади методики, а також
санітарних правил та інших методичних документів.
4. Інформаційний фонд даних державного соціально-гігієнічного
моніторингу (далі - інформаційний фонд) - це база даних про стан
здоров"я населення та середовища життєдіяльності людини,
сформованих на основі результатів аналізу причинно-наслідкових
зв"язків між станом здоров"я населення та впливом на нього
факторів середовища життєдіяльності людини. Складовою частиною
інформаційного фонду є дані державної системи моніторингу
довкілля.
5. Завданнями моніторингу є:
1) формування інформаційного фонду;
2) виявлення причинно-наслідкових зв"язків між станом
здоров"я населення та впливом на нього факторів середовища
життєдіяльності людини на основі їх системного аналізу і оцінки
ризику для здоров"я людини;
3) підготовка пропозицій щодо поліпшення діяльності органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
6. У рамках проведення моніторингу використовуються дані
спостереження за:
1) станом здоров"я населення і факторами впливу на нього
середовища життєдіяльності людини, у тому числі біологічними
(вірусні, бактеріальні, паразитарні), хімічними, фізичними (шум,
вібрація, ультразвук, інфразвук, тепловий, іонізуючий,
неіонізуючий та інші види випромінювання), соціальними
(харчування, водопостачання, умови побуту, праці та відпочинку) та
іншими факторами - установи та заклади державної
санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, Мінбуд, Мінагрополітики,
установи Академії медичних наук;
2) природно-кліматичними факторами, джерелами техногенної дії
на навколишнє природне середовище, у тому числі на атмосферне
повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти - Мінприроди, МНС,
Мінагрополітики, Держводгосп;
3) радіаційним станом - організації, що здійснюють
радіаційний контроль;
4) соціальним середовищем - Мінпраці;
5) станом охорони та умовами праці - МОЗ, Мінпраці, МНС,
Держкомстат;
6) структурою і якістю харчування, безпекою харчових
продуктів для здоров"я населення - установи та заклади державної
санітарно-епідеміологічної служби, державні установи ветеринарної
медицини.
7. Моніторинг проводиться шляхом:
1) вивчення показників стану здоров"я населення і факторів
впливу на нього середовища життєдіяльності людини;
2) збирання, зберігання, оброблення і систематизації даних
про результати спостереження за станом здоров"я населення і
факторами впливу на нього середовища життєдіяльності людини;
3) використання інформаційної бази даних про стан здоров"я
населення і середовища життєдіяльності людини.
8. Результати моніторингу використовуються для:
1) виявлення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров"я
населення, та їх оцінки;
2) прогнозування стану здоров"я населення і середовища
життєдіяльності людини;
3) розроблення невідкладних і довгострокових заходів щодо
запобігання та усунення впливу шкідливих факторів середовища
життєдіяльності людини на стан здоров"я населення.
9. Установи та заклади Держсанепідемслужби здійснюють:
1) збирання, зберігання, первинне оброблення, оцінку
інформації, отриманої в ході моніторингу, і передачу її МОЗ;
2) інформування органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також
громадян про результати моніторингу;
3) внесення органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування пропозицій щодо забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення.
10. Установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної
служби на водному, залізничному та повітряному транспорті
здійснюють:
1) формування баз даних про результати моніторингу на
відповідному виді транспорту;
2) проведення аналізу результатів моніторингу, виявлення
причинно-наслідкових зв"язків між станом здоров"я населення і
факторами впливу на нього середовища життєдіяльності людини, що
спостерігаються на відповідному виді транспорту;
3) внесення органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування пропозицій щодо забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення, визначення факторів, що
шкідливо впливають на стан здоров"я населення, та їх усунення;
4) передачу узагальнених результатів моніторингу до
інформаційного фонду.
11. МОЗ здійснює:
1) формування інформаційного фонду;
2) методичне забезпечення роботи з проведення моніторингу;
3) підготовку для органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування пропозицій щодо реалізації заходів,
спрямованих на охорону здоров"я населення та середовища
життєдіяльності людини;
4) роботу з удосконалення технологій приймання та передачі
даних інформаційними каналами зв"язку для формування
інформаційного фонду.
12. МОЗ за погодженням із заінтересованими центральними
органами виконавчої влади визначає структуру, обсяг і
періодичність передачі до інформаційного фонду результатів
моніторингу.
13. Обмін даними моніторингу між органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування, установами та закладами, що
беруть участь у його проведенні, здійснюється на безоплатній
основі.