МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА № 5

Засідання Вченої медичної ради МОЗ України

від 27.12.2007

Принципи організації оптимальної моделі системи охорони здоров'я

Заслухавши та обговоривши доповідь " Принципи організації оптимальної

моделі системи охорони здоров'я" ректора Національного медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України, члена-кореспондента АМН України, д.мед.н., професора Москаленка Віталія Федоровича та співдоповіді ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, члена-кореспондента АМН України, д.мед.н., професора Вороненка Юрія Васильовича і голови Федерації громадських медичних об'єднань України, члена-кореспондента АМН України, д.мед.н., професора Заболотного Дмитра Ілліча Вчена медична рада МОЗ України

В сучасних умовах здоров'я населення набуває безпрецедентного значення для поступального розвитку суспільства, забезпечення його політичної стабільності, прогресу в соціально-економічній, науковій, інтелектуальній, оборонній, культурній сферах, стає обов'язковою передумовою реалізації життєвої програми кожної людини, підвищення добробуту та якості життя усіх громадян. Забезпечення належного рівня здоров'я населення є пріоритетним завданням будь-якої держави, її системи охорони здоров'я про що наголошено у стратегічних документах міжнародного, європейського та національного рівнів. Цілі і завдання, що стоять перед системою охорони здоров'я, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, забезпечення населення доступною і якісною медичною допомогою відповідно до рівня технологічного розвитку та згідно з реальними потребами з дотриманням принципів рівності та справедливості.

Проте реалізація стратегічних цілей систем охорони здоров'я стикається з комплексом проблем політичного, економічного, демографічного, технологічного, екологічного характеру. Безпрецедентні темпи постаріння населення, зміна темпу патології на переважно хронічний, значна поширеність нездорового способу життя, обумовлюють зростання потреби в обсягах медичного обслуговування, що вимагає додаткових витрат і ресурсів. Розвиток нових медичних технологій та підвищення освіченості в питаннях здоров'я сприяє збільшенню вартості медичної допомоги та підвищенню очікувань громадян щодо її якості.

Водночас випереджаючий темп зростання витрат на медичну допомогу порівняно з темпами збільшення ВВП країн, кризові явища в багатьох регіонах обумовлюють пошук шляхів скорочення витрат та раціонального використання наявних ресурсів. За таких умов породжується та поглиблюється конфлікт інтересів, який полягає у невідповідністі між завданнями, що стоять перед охороною здоров'я в плані підвищення доступності і якості послуг, забезпечення рівності і справедливості, та фінансово-економічними можливостями їх реалізації.

Перед системами охорони здоров'я постають завдання щодо задоволення зростаючих потреб у медичній допомозі, з одного боку, і стабілізації чи стримуванні зростання витрат на охорону здоров'я - з іншого. Це вимагає або вдосконалення їх структурно-функціональних моделей, або створення принципово нових, які б відповідали сучасним вимогам.

В багатьох європейських країнах здійснюється переоцінка національних систем охорони здоров'я та доцільності застосування існуючих підходів до питань фінансування. Процеси реформування медичної галузі стосуються нормативного, економічного, організаційного та інших аспектів діяльності. Намагання досягти кращої результативності та ефективності поєднується з дотриманням етичних імперативів.

Розв'язання зазначених проблем у різних країнах здійснюється по-різному з урахуванням соціально-економічних, демографічних, медико-організаційних, територіальних та інших особливостей, національних традицій тощо. Вивчення досвіду різних країн світу із запровадження та розвитку певних моделей охорони здоров'я, їх організаційно-управлінських та нормативно-правових засад, критеріїв діяльності має важливе значення для обґрунтування еволюційних або реформаторських змін в національних системах охорони здоров'я.

Існуючий досвід свідчить, що цей процес вимагає не фрагментарних, а системних змін, які стосуються основ конструкції та взаємозв'язків між суб'єктами галузі охорони здоров'я.

Для реального запровадження реформ необхідними є політична воля керівництва держави або галузі, розуміння і підтримка суспільства, чітка визначеність майбутньої моделі системи охорони здоров'я, наявність професійної команди галузі, здатної реалізувати заплановані заходи.

Важливими складовими запровадження системних змін є партнерство в усіх аспектах реформування, у т.ч. фінансовому, встановлення чітких пріоритетів, забезпечення профілактичного вектору розвитку, запровадження моніторингу зрушень, індикаторів оцінки та контролю, а також широка поінформованість суспільства та відкритість системи охорони здоров'я.

З позицій системного підходу реформи повинні бути комплексними, забезпечувати ефективне функціонування всіх складових системи та її гармонізації з зовнішнім соціальним середовищем.

Реформування системи охорони здоров'я України на основі формування нової моделі вимагає створення відповідної нормативно-правової бази, яка визначатиме її організаційно-управлінські засади. Цей процес полягає, насамперед, у визначенні та законодавчому закріпленні правових норм, які регулюють стосунки між пацієнтами, медичними працівниками і страховикам, у створенні умов і впровадженні механізмів забезпечення якості і доступності медичного обслуговування згідно з наявними ресурсами та очікуваннями пацієнтів.

Результативність діяльності галузі значною мірою визначається належним фінансовим забезпеченням, що вимагає збільшення асигнувань на охорону здоров'я відповідно до мінімально-оптимальних реальних потреб та їх ефективного використання. Перспективним шляхом вирішення цього питання є запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Пріоритетного вирішення потребують питання встановлення реальної вартості стандартів, узгодження наявних потреб з можливостями їх забезпечення, чітке визначення гарантій у сфері охорони здоров'я, які підкріплено відповідним фінансуванням, що створить надійну економічну основу для надання медичної допомоги.

Досягнення належної якості медичної допомоги та створення умов для безпеки пацієнтів вимагає розробки системи управління якістю, складовими якої мають бути стандартизація, ліцензування, сертифікація та атестація за активної участі у цих процесах професійних медичних асоціацій.

Системне вирішення вказаних проблем вимагає прийняття низки законодавчих актів за комплексом взаємопов'язаних організаційно-управлінських та нормативно-правових питань, які дозволять підвищити ефективність функціонування існуючої, чи принципово нової моделі системи охорони здоров'я.

За результатами обговорення доповіді та співдоповідей

Вчена медична рада вирішує:

1. Схвалити основні положення та висновки доповіді „Принципи організації оптимальної моделі системи охорони здоров'я" та взяти їх до відома.

2. Опублікувати матеріали, викладені у доповіді члена-кореспондента, професора Москаленка В.Ф.та співдоповідях члена-кореспондента АМН України, д.мед.н., професора Вороненка Ю.В.і голови Федерації громадських медичних об'єднань України, члена-кореспондента АМН України, д.мед.н., професора Заболотного Д.І.„Принципи організації оптимальної моделі системи охорони здоров'я" в наукових фахових журналах та в засобах масової інформації.

3. Рекомендувати Міністерству охорони здоров'я України використати матеріали засідання Вченої медичної ради МОЗ України, присвяченого обговоренню принципів організації оптимальної моделі системи охорони здоров'я, в подальшій роботі з реформування системи охорони здоров'я України.

4. Доручити Національному медичному університету імені О.О.Богомольця, Українському інституту громадського здоров'я, Проблемній комісії МОЗ та АМН України "Соціальна гігієна" розробити та подати на розгляд керівництву МОЗ України проект Національної програми реорганізації системи охорони здоров'я України. Покласти функції координатора наукових досліджень з питань оптимізації системи охорони здоров'я на лабораторію стратегічних досліджень в охороні здоров'я НМУ імені О.О.Богомольця.

5. Рекомендувати Проблемній комісії „Соціальна гігієна" МОЗ та АМН України сприяти плануванню та виконанню науково-дослідними установами МОЗ України та АМН України наукових досліджень з обґрунтування перспективних шляхів оптимізації вітчизняної системи охорони здоров'я з урахуванням міжнародного досвіду.

6. Рекомендувати начальникам Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення КМДА м. Києва, управління охорони здоров'я м. Севастополя, управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій організувати та провести широке обговорення матеріалів засідання Вченої медичної ради МОЗ України „Принципи організації оптимальної моделі системи охорони здоров'я" в підпорядкованих закладах та установах.

- Пропонувати ВМНЗ України ІІІ-IV рівнів акредитації доповнити програми навчання студентів з навчальної дисципліни „соціальна медицина та організація охорони здоров'я" питаннями про системи охорони здоров'я, їх принципи, цілі, завдання та стратегії реформування і використати вказані матеріали при підготовці підручників з соціальної медицини та організації охорони здоров'я.

Голова Вченої медичної ради

МОЗ України, академік АМН України, член-кор. НАН України, професор Л.Г.Розенфельд

Секретар Вченої медичної ради МОЗ України, к.м.н. Н.В.Гусєлєтова