Наказ Міненерговугілля № 581 від 20.08.2014 Про затвердження Правил охорони праці при нанесенні металопокриттів

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці» та Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці при нанесенні металопокриттів, що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при нанесенні металопокриттів, затверджені постановою Президії ЦК профспілок робітників суднобудівної промисловості від 24 листопада 1972 року та наказом Міністерства суднобудівної промисловості СРСР від 01 грудня 1972 року (НПАОП 28.5-1.08-72), Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві металопокриттів, затверджені постановою Президії ЦК профспілок робітників машинобудування СРСР від 08 червня 1960 року (НПАОП 28.5-1.17-60).

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

Ю. Продан

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
енергетики та вугільної
промисловості України
20.08.2014 № 581

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
8 вересня 2014 р.
за № 1090/25867

ПРАВИЛА
охорони праці при нанесенні металопокриттів

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, які здійснюють діяльність, пов’язану з нанесенням металопокриттів.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги охорони праці при нанесенні металопокриттів електрохімічним, хімічним і фізичним способами.

1.3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи з нанесення металопокриттів.

ІІ. Загальні вимоги

2.1. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.2. Забороняється залучення жінок до робіт відповідно до Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками здійснюється відповідно до вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

2.3. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт відповідно до Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми здійснюються відповідно до вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

2.4. Роботодавець повинен опрацювати і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.5. Роботодавець зобов’язаний забезпечити проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

2.6. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці проводяться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

2.7. Роботодавець повинен розробити та затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-2.01-05).

2.8. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.9. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників у виробничих та допоміжних приміщеннях повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99), Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99), Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6.096-2002), ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности», ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» (з обмеженою сферою застосування - тільки в питанні гігієнічного нормування в галузі вібрації).

2.10. Роботодавець забезпечує своєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.

2.11. Експлуатацію електроустановок, що обслуговуються споживачами, необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), та ДСТУ 7237:2011 «Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту».

2.12. Роботи, які згідно з технологічним процесом пов’язані з виділенням токсичних і шкідливих викидів (роботи з лугом, кислотами, електролітами, нанесення металопокриттів), необхідно виконувати при включеній загальнообмінній та місцевій вентиляції.

2.13. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування повітря приміщень повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

2.14. Показники концентрації хімічних речовин у повітрі робочої зони повинні відповідати Вимогам до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 березня 2012 року № 627, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 521/20834 (НПАОП 0.00-8.11-12).

2.15. Роботодавець повинен забезпечувати працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та засобами індивідуального захисту згідно з вимогами:

Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08);

Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам машинобудування та металообробної промисловості, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 21 лютого 2006 року № 89, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 березня 2006 року за № 250/12124 (НПАОП 29.0-3.02-06);

Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (НПАОП 0.00-3.07-09).

2.16. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

ІІІ. Вимоги безпеки до технологічних процесів

1. Вимоги до зберігання, складування та транспортування матеріалів, заготівок, готових виробів та відходів виробництва

1.1. Для зберігання, складування та транспортування заготівок, матеріалів і готових виробів необхідно використовувати тару відповідно до вимог ГОСТ 14861-91 «Тара производственная. Типы», ГОСТ 19822-88 «Тара производственная. Технические условия» та ГОСТ 12.3.010-82 «ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации».

1.2. Хімічні речовини необхідно зберігати в закритій тарі з бирками та етикетками відповідно до вимог ГОСТ 3885-73 «Реактивы и особо чистые вещества. Правила приемки, отбор проб, фасовка, упаковка, маркировка, транспортирование и хранение» з урахуванням здатності до хімічної взаємодії цих речовин та Правил охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 серпня 2010 року № 162, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 вересня 2010 року за № 850/18145.

1.3. Тара для зберігання хімічних речовин повинна мати написи, сигнальний колір та знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (далі - ДСТУ ISO 6309:2007) та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників).

1.4. Місця зберігання хімічних речовин повинні бути обладнані стелажами та шафами, забезпечені інвентарем, пристосуванням для наповнення тари, засобами нейтралізації, засобами індивідуального захисту відповідно до вимог ДСТУ 7238:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація» (у частині переліку основних видів засобів захисту працюючих (засоби колективного захисту)) та ДСТУ 7239:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація» (у частині переліку основних видів засобів захисту працюючих (засоби колективного захисту)). Стелажі, оснащення та інструмент повинні бути виготовлені з негорючих та неіскристих матеріалів.

1.5. Пожежонебезпечні та шкідливі речовини необхідно зберігати на складі у відповідній тарі або у тарі підприємства-виробника у спеціально відведених для них місцях з урахуванням фізико-хімічних властивостей та класу небезпеки речовин із забезпеченням вільного доступу до кожного з них. Захаращувати проходи, проїзди, вхід у складське приміщення не дозволяється.

1.6. Склади виробничих приміщень необхідно оснащувати збірно-розбірними стелажами відповідно до вимог ГОСТ 14757-81 «Стеллажи сборно-разборные. Типы, основные параметры и размеры».

1.7. Відкриття тари з ціанистою сіллю необхідно виконувати у приміщенні, обладнаному ваннами з бортовими відсмоктувачами, витяжними шафами, з використанням інструментів, приладів і тари для розфасовування та розчинення хімічних речовин.

1.8. На складі, де зберігаються ціанисті сполуки, повинні бути встановлені скляні або керамічні посудини з 10-процентним розчином залізного купоросу та водопровідний кран для нейтралізації сполук у разі їх потрапляння на підлогу.

1.9. На складі для зберігання ціанистих солей та сполук заборонено зберігати хімічні речовини, що використовуються під час нанесення металопокриттів.

1.10. Зберігання ціанистих сполук у сухому вигляді на складі не дозволяється. Водний розчин ціанистих сполук для коректування робочих ванн необхідно зберігати у витяжній шафі в герметично закритих опломбованих ємностях. На ємності та дверцятах шафи повинні бути нанесені знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

1.11. Допускається зберігання ціанистих солей у сухому вигляді на складі у разі необхідності багатократного коректування ванн під час виконання технологічних процесів нанесення металопокриттів. Зберігати ціанисті солі необхідно у спеціально обладнаному приміщенні у витяжних шафах.

1.12. Зберігання та реалізацію (відпуск) прекурсорів необхідно здійснювати відповідно до вимог Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2009 року № 589.

1.13. Транспортування хімічних речовин та їх відходів необхідно здійснювати в справній чистій закритій тарі на спеціальних ношах або візках відповідно до вимог ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятих. Общие требования безопасности», ДСТУ 4500-5:2005 «Вантажі небезпечні. Марковання», ДСТУ 4500-4:2006 «Вантажі небезпечні. Методи випробувань» та ДСТУ 4500-3:2008 «Вантажі небезпечні. Класифікація».

1.14. Для транспортування вантажів усередині виробничих приміщень необхідно використовувати:

підвісні конвеєри, монорейкові дороги з автоматичним адресуванням вантажів;

системи автоматичного навантаження гальванічних ліній;

роботи та маніпулятори для завантаження та вивантаження конвеєрних ліній;

вертикально-колискові конвеєри для міжповерхового транспортування між дільницями;

засоби малої механізації відповідно до вимог ГОСТ 13188-67 «Тележки грузовые. Типы, основные параметры и размеры».

1.15. Роботи з використанням вантажопідіймальних кранів, вантажопідіймальних машин, вантажозахоплювальних пристроїв, тари необхідно виконувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07), та ГОСТ 12.2.022-80 «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности».

1.16. Роботи з використанням вантажопідіймальних кранів необхідно виконувати відповідно до вимог:

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 59/595 (НПАОП 0.00-5.07-94);

Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 58/594 (НПАОП 0.00-5.20-94).

1.17. Вантажопідіймальні крани, вантажопідіймальні машини повинні проходити технічний огляд відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.

1.18. Підвісне транспортне устаткування (монорейки, кран-балки, конвеєри) повинно розташовуватися поза зоною робочих місць. У разі неможливості такого розташування підвісне транспортне устаткування знизу повинно бути обладнано суцільним огородженням.

Переміщати вантажі над працівниками, проходити під піднятим вантажем заборонено.

1.19. Транспортування хімічних речовин та розчинів для нанесення металопокриттів, легкозаймистих та горючих рідин необхідно здійснювати централізовано трубопроводами з матеріалів, хімічно стійких до речовин, що транспортуються.

1.20. Транспортування ціанистих солей зі складу у виробничі приміщення необхідно здійснювати в нерозкритих барабанах або в запечатаних банках.

1.21. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности».

1.22. Під час нанесення металопокриттів не дозволяється застосовувати матеріали, які не пройшли санітарно-гігієнічну експертизу відповідно до вимог Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 жовтня 2000 року № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 року за № 4/5195 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 14 березня 2006 року № 120).

1.23. Для укладання на робочих місцях та транспортування дрібних однотипних виробів, деталей, заготовок та відходів виробництва необхідно застосовувати відповідну тару.

1.24. Захаращувати виробничі приміщення, проходи і робочі місця готовою продукцією, матеріалами, деталями і відходами виробництва заборонено.

1.25. При роботі з легкозаймистими, горючими рідинами та шкідливими речовинами працівники повинні бути забезпечені відповідними захисними пастами, мазями відповідно до вимог ГОСТ 12.4.068-79 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования», а також змивними, дезінфекційними, пом’якшувальними шкіру засобами та засобами нейтралізації.

2. Вимоги безпеки до устаткування, робочих місць та огороджень

2.1. Експлуатацію виробничого устаткування необхідно здійснювати відповідно до вимог Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62, та ГОСТ 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности».

Засоби керування устаткуванням і механізмами повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности» та ГОСТ 12.4.040-78 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения».

Напрямок переміщення засобів керування устаткуванням повинен відповідати вимогам ГОСТ 9146-79 «Станки. Органы управления. Направление действия».

2.2. Експлуатацію контрольно-вимірювальних приладів, у складі яких наявні джерела іонізуючого випромінювання, необхідно здійснювати з урахуванням вимог Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 липня 1997 року № 208 та введених у дію постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62, Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832, крім джерел іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких звільняється від ліцензування, у встановленому законодавством порядку згідно з Критеріями, за якими діяльність з використання джерел іонізуючого випромінювання звільняється від ліцензування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1174.

2.3. Баки, збірники та мірники для розчинення кислот, лугу, солей та нейтралізації розчинів повинні бути обладнані кришками, вимірювачами рівня розчинів, пристроями для запобігання переповненню ємностей та витяжною вентиляцією.

2.4. Насоси для перекачування агресивних рідин повинні автоматично відключатися після наповнення ємності.

2.5. Лінії безперервного травлення та оксидування стрічкового матеріалу повинні бути обладнані пристроями сигналізації, що вказують на відхилення стрічки від заданого положення в розчині, та пристосуванням, що регулює її натяг.

2.6. Для переходів через конвеєри повинні встановлюватися перехідні площадки із суцільним настилом та двосторонніми перилами. На лініях безперервного травлення та оксидування перехідні містки повинні бути через 20 - 25 м уздовж лінії.

2.7. Устаткування, під час роботи якого виділяється пил (шліфувальні та полірувальні верстати, вібраційні установки), повинно бути розташовано в окремому приміщенні, ізольованому пилонепроникними перегородками. У цих приміщеннях повинна бути передбачена загальна припливна та місцева витяжна вентиляція.

2.8. Експлуатацію ультразвукових установок необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.001-89 «ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.051-80 «ССБТ. Оборудование технологическое ультразвуковое. Требования безопасности» та ГОСТ 12.4.077-79 «ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах».

2.9. Температура нагрітих поверхонь устаткування та огороджень не повинна перевищувати 43 0С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001 «Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь» (далі - ДСТУ EN 563-2001).

2.10. Камери для очищення виробів металевим піском та дробом повинні бути герметичними, обладнані пристосуванням для переміщення деталей, мати дистанційне керування, забезпечувати локалізацію відходів та шкідливих викидів вентиляційними пристроями.

Внутрішню стінку камери, розташовану навпроти сопла, необхідно закривати гумовою шторкою.

2.11. Камери для гідроочищення та гідропіскоочищення повинні бути водонепроникними та обладнані пристосуванням для переміщення деталей. Для спостереження за процесом очищення в камері повинні бути передбачені вікна з міцним склом. Конструкція очисних камер повинна унеможливлювати перебування працівника в камері.

2.12. Установки для гідропіскоструменевого очищення повинні бути обладнані сигналізацією, яка спрацьовує під час відкривання дверей, та блокувальними пристроями для відключення приводів насосів високого тиску під час відкривання дверей камер та пристроями для підігріву робочої суміші до 25- 30 0С під час роботи.

2.13. У дробометних та дробоструменевих установках повинні бути передбачені:

огороджувальні пристрої, штори та ущільнення для запобігання вильоту дробу та пилу з робочого простору камери;

блокувальні пристрої, що унеможливлюють роботу установок та подачу до них дробу при відчинених дверях та шторах;

системи кріплення лопаток установок, які дозволяють швидко та легко виконувати їх заміну;

пристрої для уловлювання пилу (циклони, фільтри), сепаратори для регенерації абразиву та механізми для його переміщення;

рухомі протиударні шторки, що закривають скло під час роботи;

пристрої для фіксації візків з деталями усередині камер.

У разі коли в конструкції дробоструменевої установки передбачена можливість роботи усередині камери ручним дробоструменевим соплом, у комплекті устаткування повинен бути захисний шолом з примусовим поданням очищеного повітря, а камера повинна бути обладнана блокувальним пристроєм для унеможливлення роботи дробоструменевого апарата під час роботи ручним соплом.

2.14. Установки для галтування виробів повинні бути обладнані блокуванням для унеможливлення пуску галтувального барабана під час його завантаження виробами та абразивними матеріалами.

2.15. Стаціонарні верстати та переносні машинки для обробки абразивним інструментом повинні відповідати вимогам Правил охорони праці під час роботи з абразивним інструментом, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 жовтня 2012 року № 1277, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2012 року за № 1879/22191 (далі - НПАОП 28.0-1.30-12).

2.16. Під час обробки магнієвих сплавів на наждачних шліфувальних верстатах приводні паси повинні бути без заклепок для унеможливлення іскроутворення. Кожухи верстатів повинні бути виготовлені з кольорового металу.

2.17. Ванни для травлення та нанесення металопокриттів, у яких знаходяться розчини, під час роботи з якими утворюється туман з високою концентрацією парів кислот та лугу, повинні бути обладнані кришками та пристосуванням для заливання розчинів. Підігрів розчинів повинен здійснюватися автоматично.

2.18. Розчин для травлення у ванні великої ємності необхідно підігрівати за допомогою кислотостійких теплообмінників, а перемішувати механічними мішалками.

2.19. Для постійної та періодичної фільтрації розчинів необхідно використовувати пересувні фільтр-преси або ванни з фільтр-пресами.

2.20. Ванни для хімічної та електрохімічної обробки металу повинні бути обладнані бортовими відсмоктувачами. Місцева витяжна вентиляція на ваннах, що працюють з підігрівом, повинна включатися з початком підігріву ванн, а відключатися після їх повного охолодження.

2.21. Виконання робіт з використанням електричних печей під час дифузійного способу нанесення металопокриттів необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.9-88 «ССБТ. Оборудование электротермическое. Требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.2.007.9-88) та Правил охорони праці при термічній обробці металів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 грудня 2007 року № 315, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 січня 2008 року за № 66/14757 (далі - НПАОП 28.5-1.02-07).

2.22. На щитах управління електричними печами повинна бути передбачена світлова сигналізація про подачу напруги на нагрівальні елементи та роботу блокувальних пристроїв.

Електричні печі з ручним завантаженням та вивантаженням повинні бути обладнані блокувальними пристроями для автоматичного зняття напруги з нагрівальних елементів під час відкриття дверей печі.

Електричні печі повинні мати автоматичне регулювання температури. При перевищенні температури повинні включатися світлові та звукові сигнали.

2.23. Вимоги щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці шляхом належного облаштування робочих місць і виробничих, санітарно-побутових та інших приміщень повинні відповідати Загальним вимогам стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (НПАОП 0.00-7.11-12), Технічному регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», ГОСТ 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам», ГОСТ 22269-76 «Система «человек-машина». Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места. Общие эргономические требования».

2.24. Робочі місця повинні бути обладнані стелажами, шафами для зберігання інструментів та пристосувань.

2.25. Верстати, столи і стелажі повинні бути міцними, стійкими, зручної для роботи висоти та надійно закріплені на підлозі.

2.26. На стелажах і столах, призначених для укладання виробів і матеріалів, повинні бути нанесені дані про граничнодопустиме навантаження відповідно до вимог технічної документації на них.

2.27. Деталі, які потребують обробки, необхідно укладати на верстати окремо від інструменту.

Складування матеріалів та деталей необхідно виконувати у спеціальних місцях.

Захаращувати проходи та перешкоджати вільному обслуговуванню устаткування (верстатів, столів, механізмів) заборонено.

2.28. Робочі місця повинні розміщуватися поза лінією руху вантажу, який транспортується вантажопідіймальними кранами.

2.29. Елементи частин устаткування і механізмів, які виступають, рухаються та обертаються, та предмети, які оброблюються, рухаються та виступають за габарит устаткування, повинні бути надійно огороджені відповідно до вимог ГОСТ 12.2.062-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные».

3. Вимоги до безпечного використання інструменту

3.1. Під час виконання робіт з інструментами і пристроями необхідно дотримуватися вимог згідно з чинним законодавством.

3.2. Пневматичний інструмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.010-75 «ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности».

3.3. Машини ручні електричні повинні відповідати вимогам ДСТУ IEC 60745-1:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги».

3.4. Використання абразивного інструмента необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 28.0-1.30-12.

4. Вимоги безпечного виконання робіт під час використання легкозаймистих та горючих рідин

4.1. Виконання робіт з легкозаймистими та горючими рідинами у приміщеннях, які не обладнані припливно-витяжною вентиляцією, заборонено.

4.2. Сигнальні кольори і знаки безпеки перед входом у приміщення складів та усередині них на видних місцях, де зберігаються легкозаймисті та горючі рідини або виконуються роботи з вогненебезпечними речовинами, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

4.3. У приміщеннях, де виконуються роботи з легкозаймистими та горючими рідинами, заборонено:

виконання робіт з використанням відкритого вогню та іскроутворенням (електрогазозварювання, заточка тощо);

використання інструмента, що створює іскру;

використання устаткування з несправною електропроводкою;

зберігання сторонніх пожежонебезпечних матеріалів (вати, стружки, дрантя) та речовин, що легко електризуються;

використання пожежонебезпечних речовин не за призначенням (для очищення устаткування, миття рук);

паління;

розташування пожежонебезпечних речовин поблизу опалювальних приладів;

ремонт устаткування і вентиляційних систем, які знаходяться під напругою.

4.4. Виливати в каналізацію легкозаймисті та горючі рідини та їх відходи заборонено.

4.5. Для зберігання окремого виду легкозаймистих та горючих рідин повинно бути відведене окреме місце із зазначенням речовини, що зберігається на складі. Зберігання легкозаймистих та горючих рідин у місцях зберігання кислот заборонено.

4.6. Наповнення тари для використання на робочих місцях легкозаймистих та горючих рідин, яка переноситься ручним способом, необхідно виконувати в приміщенні складу за допомогою сифона та насоса.

4.7. Переливання легкозаймистих та горючих рідин на складі в тару та спеціальний робочий посуд необхідно виконувати на металевих піддонах з бортами не нижче 5 см. Накопичення рідини в піддоні заборонено.

4.8. Легкозаймисті та горючі рідини повинні видаватися для роботи у спеціальній тарі, яка унеможливлює іскроутворення, з щільно закритими кришками, із зазначенням речовини та знаків безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

4.9. Посудини з легкозаймистими та горючими рідинами, які знаходяться на робочому місці, необхідно закріпляти для запобігання їх перекиданню.

4.10. Робоче місце для постійної роботи зі знежирення деталей з використанням легкозаймистих та горючих рідин для постійної роботи повинно бути обладнане місцевою вентиляцією (типу витяжної шафи), яка не пов’язана з витяжною вентиляцією від інших робочих місць та приміщень.

4.11. Залишки легкозаймистих та горючих рідин та їх розчинів, відходи в міру накопичення на робочих місцях повинні здаватися для зберігання на склад виробничого приміщення.

4.12. Тара для зберігання легкозаймистих та горючих рідин повинна мати напис, який не змивається водою і нафтопродуктами, містить назви легкозаймистих та горючих рідин, їх марки, ємність тари в літрах та попереджувальні написи безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

4.13. Виконувати очищення тари необхідно за допомогою дерев’яного, пластмасового або металевого інструмента, який не викликає іскор (мідний, латунний).

4.14. Для освітлення внутрішньої поверхні тари під час очищення необхідно використовувати переносні світильники з вибухозахищеною арматурою. Під час огляду тари користуватися відкритим вогнем (сірники, свічки тощо) заборонено.

4.15. Поводження з відходами повинно відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 29 (ДСанПіН 2.2.7.029-99).

5. Вимоги безпеки під час приготування розчинів та електролітів

5.1. Приготування розчинів для нанесення металопокриттів необхідно виконувати в окремих спеціально обладнаних приміщеннях з витяжною вентиляцією.

5.2. Для розливу кислот, легкозаймистих та горючих рідин у невеликі ємності для запобігання розбризкуванню необхідно використовувати насадки для виливання їх з бутилів та інших ємностей.

Кислоту з бутилів необхідно переливати у ванну для приготування електроліту за допомогою механізованих установок.

5.3. Для запобігання розбризкуванню розчину під час його приготування хімічні речовини необхідно додавати у ванну поступово, невеликими порціями.

5.4. Під час приготування розчину із суміші кислот кислоти необхідно вводити за порядком зростання їх густини. Додавати кислоти необхідно тільки в холодну воду тонким струменем за допомогою насадок з одночасним перемішуванням.

5.5. Їдкий луг необхідно розчиняти невеликими порціями при безперервному перемішуванні для запобігання випліскуванню розчину. Додавання лугу в розчин необхідно виконувати за допомогою пристосувань, які повільно занурюються у воду. Для запобігання випліскуванню розчину необхідно додавати воду у ванну з холодним водним розчином їдкого натру.

5.6. Поповнення водою ванн з температурою вище 100 -0С необхідно виконувати автоматичним способом, а в разі відсутності такої можливості - невеликим струменем, що регулюється вентилем, при цьому ванна повинна бути закритою.

5.7. Розчинення лугу та ціанистих солей при масовому та великосерійному виробництві необхідно виконувати в механізованих установках.

5.8. Розчинення твердих хімічних речовин необхідно виконувати в суліях з хімічно стійких матеріалів у спеціально обладнаному приміщенні.

5.9. Розкриття тари зі шкідливими хімічними речовинами необхідно виконувати на робочих місцях, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

5.10. Розкриття барабанів з твердими речовинами необхідно виконувати механізованим способом. У разі розкриття їх ручним способом не дозволяється використовувати ударний інструмент. Розкриття барабанів з хромовим ангідридом необхідно виконувати мідним або латунним інструментом.

5.11. Роботи з ціанистими сполуками (розфасовка, розважування, розчинення) необхідно виконувати у спеціально відведених приміщеннях, обладнаних загальною та місцевою вентиляцією.

5.12. Ціанисті сполуки після отримання необхідно негайно і повністю розчиняти, а виготовлені розчини вміщати у герметичні робочі ванни. Відкриття тари та приготування розчину необхідно виконувати у герметично закритих установках, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

5.13. Під час розріджування пожежонебезпечних та шкідливих речовин розчинниками не дозволяється:

додавання розчинників до матеріалів вільно падаючим струменем;

розрідження матеріалів, нагрітих до температури вищої, ніж температура розчинника;

розрідження матеріалів під час роботи устаткування.

5.14. Подрібнення каустику повинно бути механізованим та виконуватися в закритих камерах або шафах. Допускається подрібнення каустику шляхом розплавлення парою в призначених для цього установках.

5.15. Не дозволяється контакт хромового ангідриду з оцтовою кислотою, спиртом, гасом та горючими рідинами, що використовуються під час нанесення металопокриттів.

5.16. Заповнення ванн кислотами та рідким лугом необхідно виконувати за допомогою сифонів зі щільними кранами. Заповнення ванн великого об’єму рідинами та перекачування розчинів з ванн необхідно виконувати кислотостійкими насосами.

5.17. Переливання кислоти або лугу у ванни ручним способом необхідно виконувати за допомогою пристосувань, які забезпечують безпечну установку сулії, запобігають викидам рідини та видаляють виділення парів.

5.18. Під час додавання лугу у ванну оксидування розчин електроліту повинен бути охолоджений до температури не вище 100 0С, розплав - до температури твердіння.

5.19. Для запобігання викиду розчину з ванн оксидування під час коректування розчинів і наповнення ванн необхідно використовувати спеціальні пристосування (перфоровані відра для розчинення лугу, трубки для подачі гарячої води, що доходять до дна ванн).

5.20. Під час приготування борфтористоводневого електроліту для запобігання викидам розчину необхідно додавати у ванну борну кислоту, а потім невеликими порціями вуглекислий свинець, змішаний з водою (у вигляді кашиці). Ємність ванни повинна бути у 3-4 рази більше розрахованого об’єму борфтористоводневої кислоти. Ванна повинна мати водяне охолодження.

5.21. Для зменшення впливу на працівників шкідливих парів необхідно:

в розчини для травлення вводити піноутворювачі або інгібітори травлення;

в електроліти хромування вводити добавки поверхнево-активних речовин.

5.22. У виробничих приміщеннях, де використовується азотна кислота, не повинно бути горючих речовин, матеріалів та відходів виробництва.

6. Вимоги безпеки під час підготовки поверхні виробів перед нанесенням металопокриттів

6.1. Очищення виробів механічним способом з використанням абразивних матеріалів необхідно виконувати в ізольованих приміщеннях, обладнаних системою припливно-витяжної вентиляції з очищення повітря та збором абразивних матеріалів. Пуск очисних камер (барабанів) повинен бути зблокований з пуском витяжних вентиляційних установок.

При гідропіскоструменевому способі очищення повинна бути система збору та очищення води.

6.2. Очищення деталей механічним способом необхідно виконувати у щільно закритих камерах і барабанах.

Під час роботи гідропіскоочисних камер працівник повинен перебувати поза камерою на дерев’яній решітці.

6.3. Абразивні матеріали, що використовуються у сухому вигляді, необхідно очищати від домішок у сепараторах.

6.4. Процеси завантаження та повернення дробу та абразиву в установках дробоструменевого та гідропіскоструменевого очищення, завантаження та вивантаження деталей у камери та барабани, включення та відключення подачі стисненого повітря, піску і пульпи повинні бути механізованими.

Вивантаження, укладання і зняття деталей необхідно виконувати при справному блокуванні, що унеможливлює подачу пульпи в очисну камеру.

6.5. Еластичні рукавички та нарукавники в отворах для рук у камерах закритого типу повинні щільно закривати отвір для запобігання проникненню пилу та шуму у виробничі приміщення під час роботи камер.

6.6. Гідромонітор повинен бути закріплений на кульовій цапфі або надійно підвішений на спеціальному кронштейні та обладнаний амортизатором віддачі. При високому тиску гідромонітор повинен бути закріплений на спеціальній стойці, яка забезпечує безпечне управління ним.

6.7. Завантаження очисних камер, укладання та зняття виробів необхідно виконувати при відключеній подачі абразиву у робочу зону камер та барабанів.

6.8. Управління соплом під час очищення деталей має виконувати працівник, що перебуває поза робочою зоною камери на спеціально обладнаній стаціонарній площадці.

6.9. Камери для очищення крупних виробів повинні бути обладнані механічними пристосуваннями для переміщення виробів у камері. Управління пристосуванням повинно бути механізованим.

6.10. Видалення абразиву з деталей після очищення струменем стисненого повітря заборонено.

6.11. Деталі, що розміщені в гідропіскоочисній камері для очищення, необхідно надійно кріпити спеціальним пристосуванням.

6.12. Виконувати очищення деталей ручним механізованим інструментом з абразивними кругами в очисних камерах заборонено.

6.13. Використання для очищення деталей кварцового піску без струменя води заборонено.

6.14. Очищення камери від відпрацьованої пульпи повинно бути механізоване.

6.15. Очищення деталей шліфуванням, поліруванням та крацюванням необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.009-80 «ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности».

Шліфування та полірування деталей необхідно виконувати на верстатах, обладнаних захисними екранами та місцевими відсмоктувачами, зблокованими з механізмом пуску верстата.

6.16. Заборонено використовувати полірувальні круги із секцій, що виготовлені з різних матеріалів. Абразивний матеріал для наклеювання на фетрові круги не повинен містити часток заліза.

6.17. Правлення та підрізання капронових щіток необхідно виконувати на верстаті для обдирання.

6.18. Центрування повстяних та шитих матер’яних кругів необхідно виконувати механізованим способом на спеціальних верстатах, обладнаних захисним екраном та місцевою витяжною вентиляцією.

6.19. Шліфування та полірування виробів з магнієвих сплавів необхідно виконувати в спеціальних ізольованих приміщеннях.

На виробничих дільницях обробки магнієвих сплавів заборонено обробляти деталі з чорних металів.

6.20. Під час мокрого шліфування магнієвих сплавів необхідно використовувати як зволожувач масло або масляну суміш. Масло не повинно містити мінеральні кислоти та мати температуру спалаху нижче 150 -0С.

У разі використання води під час шліфування її необхідно подавати у достатній кількості для змивання пилу. Система подачі води повинна бути зблокована з пуском верстата, що відключає його у разі припинення подачі води у достатній кількості. Шлам, який накопичується у відстійній камері, необхідно систематично видаляти.

6.21. Під час виконання крацювання необхідно дотримуватись таких вимог:

під час крацювання мокрим способом пристрій для змочування деталей повинен унеможливлювати розбризкування розчину та попадання його на працівника;

сухе крацювання необхідно виконувати під витяжним пристроєм, крацювальні круги розміщувати у вентиляційних кожухах;

під час крацювання необхідно користуватися спеціальними держаками для унеможливлення торкання рук працівника з крацювальною щіткою.

6.22. Під час виконання робіт з очищення в галтувальних барабанах необхідно дотримуватись таких вимог:

температура деталей, що надходять у галтувальні барабани, не повинна перевищувати 43 -0С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001;

галтувальні барабани повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

6.23. Установки для ультразвукового очищення деталей повинні бути герметичними та розміщуватися в ізольованих приміщеннях або закриватися спеціальним розсувним укриттям.

6.24. Приміщення, в яких розміщуються ультразвукові установки, повинні бути обладнані загальнообмінною витяжною вентиляцією. Ванни для знежирення деталей ультразвуковим способом повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією.

6.25. Установки для ультразвукового очищення деталей повинні бути обладнані транспортними пристроями конвеєрного типу. Навантаження та розвантаження деталей необхідно виконувати поза приміщенням, у якому розташована ультразвукова установка.

6.26. Під час роботи ультразвукових установок повинен бути унеможливлений контакт рук працівника з робочою рідиною, ультразвуковим інструментом та виробами, що обробляються.

6.27. У разі необхідності виконання робіт при відкритих звукоізолювальних кришках та дверцятах необхідно відключати джерела ультразвукових коливань.

Якщо відключення перетворювача при роботі з ультразвуковими ваннами є недоцільним, деталі необхідно занурювати у ванну у сітці або перфорованих ванночках з ручками з віброізолювальним покриттям.

6.28. Очищення деталей органічними розчинниками необхідно виконувати механізованим способом в окремому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією.

6.29. Під час ручного очищення промивати деталі органічними розчинниками необхідно в спеціальних шафах з негорючих матеріалів з металевими ваннами або столами з кольорових металів усередині. Над бортами ванн або стола та у верхній частині шафи повинні бути встановлені вентиляційні відсмоктувачі. Очищення в хлорованих вуглеводнях необхідно виконувати в герметичних установках. Для очищення необхідно використовувати розчинники з антистатичними домішками.

6.30. Заборонено користуватися електронагрівальними приладами на дільницях очищення органічними розчинниками, а також виконувати роботи, що супроводжуються виникненням іскор.

6.31. Очищення та ремонт виробничого устаткування, що містить залишки органічних розчинників, необхідно виконувати після продування його повітрям або парою до повного видалення парів розчинників при включеній вентиляції.

6.32. Знежирення деталей трихлоретиленом необхідно виконувати в герметично закритих автоматизованих або механізованих установках з водяним охолодженням, обладнаних вентиляцією.

Конструкція установок для очищення трихлоретиленом повинна унеможливлювати попадання розчинника в робоче приміщення під час роботи установок та вивантаження з них деталей.

6.33. Під час роботи на ванні електролітичного очищення необхідно не допускати іскроутворення від контактування підвісок зі штангою та від ударів сталевих деталей.

6.34. Для електролітичного очищення необхідно використовувати ванни, в яких зняття та видалення піни з гримучим газом з поверхні розчину здійснюється автоматично.

6.35. Завантаження та вивантаження деталей з ванни електролітичного очищення необхідно виконувати при відключеному електроживленні.

У разі падіння деталей на дно ванни електролітичного очищення діставати їх необхідно за допомогою спеціальних пристосувань при відключених мережах електричного струму та нагрівачах.

6.36. Складання та коректування ванн електролітичного очищення необхідно виконувати розчином каустичної соди та солей, що заздалегідь приготовлені в окремій ванні.

Заповнювати ванни розчинами необхідно за допомогою насоса або пристосувань для заливки.

Розігрівати застиглий каустик необхідно за допомогою пари крізь змійовик, занурений у масу.

6.37. Технологічні процеси травлення деталей з чорних та кольорових металів повинні бути механізовані та автоматизовані. У разі коли автоматизацію робіт неможливо здійснити повністю, заповнювати кислотою ванни для травління необхідно за допомогою пристосувань для заливки, а завантажувати та вивантажувати важкі та великогабаритні деталі - за допомогою підіймально-транспортних механізмів та пристосувань.

Усі вироби перед травлінням необхідно просушити.

6.38. Розчини для травлення необхідно виготовляти в такій послідовності:

для травлення чорних металів - заповнення травильних ванн холодною водою, додавання соляної кислоти, потім сірчаної кислоти;

для травлення міді та латуні - заповнення травильних ванн холодною водою, послідовне додавання соляної, азотної та сірчаної кислот;

для травлення титану та його сплавів - заповнення травильних ванн холодною водою, послідовне додавання плавикової та азотної кислот;

кислоти у воду вливати тонким струменем при ретельному перемішуванні.

6.39. Під час установки деталей на пристосування, підвішування та кріплення їх на штанги повинно бути унеможливлене падіння деталей у ванну для травлення. Заборонено перевіряти кріплення деталей на підвісках трусінням їх над ванною.

Підвісні пристосування (підвіски, корзини) повинні бути міцними та зручними, виготовлені з металу, стійкого до впливу кислот та лугу.

6.40. Знежирені в трихлоретилені деталі перед зануренням у міцний луг та мінеральні кислоти необхідно промивати у воді для запобігання створенню монохлоретилену.

6.41. Завантажувати, вивантажувати, трусити деталі, очищати штанги та поправляти контакти під час роботи ванн для травлення при включеному електроживленні не дозволяється.

6.42. Не дозволяється підігрівати травильні розчини з сірчаною кислотою до температури вище 80 -0С, з соляною кислотою - вище 35 -0С. Під час травлення необхідно користуватися автоматичним регулятором температури.

6.43. Під час комбінованого, гібридного та кислотного травлення сплавів з берилієвої бронзи та титану травильні ванни необхідно огороджувати.

6.44. Під час приготування розчинів для травлення чорних металів (вуглецевих сталей) необхідно вливати в холодну воду тонкий струмінь сірчаної або іншої кислоти при ретельному перемішуванні. Для зменшення викидів водню та шкідливих газів під час травлення дзеркало травильних ванн необхідно покривати спеціальними домішками (піноутворювачами, інгібіторами). Використовувати сірчану кислоту, забруднену сполуками миш’яку, заборонено.

6.45. Травлення чорних металів (нержавіючих сталей) необхідно виконувати переважно електролітичним способом. Перед травленням деталей з товстим шаром окалини необхідно розпушити окисли у гарячому міцному лузі.

6.46. Підготовчі роботи з хімічного знежирення та травлення кольорових металів (алюмінієвих сплавів) необхідно виконувати у ваннах для травлення, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією, або у витяжних шафах. Ванни для травлення повинні бути обладнані кришками, відкриття та закриття яких повинно бути механізовано. При масовому виробництві необхідно використовувати механізовані установки, напівавтомати та конвеєри.

6.47. Під час хімічної обробки магнію та його сплавів не дозволяється попадання концентрованої азотної кислоти на вироби з магнію та його сплавів. Для запобігання загорянню деталей з магнієвих сплавів концентрація азотної кислоти у ванні для травлення повинна бути не більше 30г/л. Завантажувати вироби з магнієвих сплавів у розплавлений луг заборонено.

6.48. Заборонено обробляти високоолов’яні титанові сплави в розплаві лугу та допускати торкання титану та його сплавів з азотною кислотою, яка димить.

6.49. Під час хімічної обробки кольорових металів (магнієвих та титанових сплавів) заборонено використовувати технологічне оснащення зі сталі (підвіски, сітки).

6.50. Заборонено травлення в розплаві каустику з окислювачами при температурі понад 470 -0С.

6.51. Зберігати кислоти та луг у приміщенні, у якому здійснюється обробка виробів з магнію та титану, заборонено.

6.52. Травлення деталей з чорних та кольорових металів необхідно виконувати при включеній загальнообмінній та місцевій вентиляції.

6.53. Під час приготування розчинів для електрополірування спочатку необхідно вливати фосфорну кислоту, потім сірчану.

6.54. Змішувати хлорну кислоту з іншими компонентами необхідно невеликими порціями при інтенсивному перемішуванні за захисним екраном.

Не дозволяється контакт хлорної кислоти з деревиною, бакелітом та іншими органічними речовинами.

6.55. Виконувати електрополірування необхідно на устаткуванні, в якому безперервне перемішування та охолодження робочого розчину здійснюються в автоматичному режимі.

7. Вимоги безпеки при нанесенні металопокриттів електрохімічним способом

7.1. Під час роботи з кислими електролітами необхідно користуватися пристосуванням та пристроями, які унеможливлюють контакт працівника з розчинами, що використовуються.

7.2. Регулювання режимів електричного струму, кислотності розчину, рівня електроліту у ваннах, температури електроліту, тривалості процесів повинно виконуватися в автоматичному режимі.

7.3. Завантажувати та вивантажувати деталі під час виконання електрохімічних процесів необхідно при відключеній напрузі.

7.4. Технологічні процеси виконання робіт з ціанистими електролітами повинні бути механізовані або автоматизовані. У виняткових випадках заповнювати ванну ціанистим електролітом необхідно за допомогою пристосувань для заливання.

7.5. Ванни з ціанистими електролітами повинні бути обладнані кришками із замками. Роботи необхідно виконувати із закритими кришками. Допускається не встановлювати кришки на ваннах у складі автоматичних та напівавтоматичних ліній за наявності огороджувальних пристроїв, що унеможливлюють доступ до ванн у неробочий час.

7.6. Завантаження ціанистих солей, коректування ванн з ціанистими електролітами, очищення та фільтрування розчинів і знешкодження тари та відходів необхідно виконувати при включеній витяжній вентиляції.

7.7. Одночасне зберігання кислоти та ціанистих речовин у виробничих приміщеннях заборонено.

7.8. Вироби перед зануренням у ванни з ціанистим електролітом необхідно промивати від залишків кислоти.

7.9. Відпрацьовані ціанисті електроліти, шлам та осад після очищення ванн необхідно нейтралізувати за допомогою знешкоджувального розчину.

7.10. Ванни для нанесення металопокриттів з використанням хромових електролітів (далі - хромування) повинні бути обладнані автоматичними регуляторами температури, стулковими кришками та пристосуванням для заливання розчину. Дозволяється не встановлювати кришки для ванн у складі автоматичних та напівавтоматичних ліній, якщо доступ до них обмежений.

7.11. На дільницях хромування повинні бути передбачені стіл для монтажу виробів, стіл для хімічного знежирення віденським вапном, набір підвісок та пристосувань для зручного та безпечного нанесення металопокриттів з використанням хромових електролітів.

7.12. Місцева витяжна вентиляція на ваннах хромування, що працюють з підігрівом, повинна включатися одночасно з початком підігріву ванн, а відключатися після їх повного охолодження.

7.13. Ванни для промивання повинні розміщуватися поруч з робочими ваннами. Відпрацьований хромовий розчин необхідно зливати в залізні ємності для подальшої нейтралізації. Заміну електроліту та очищення ванн необхідно виконувати при включеній витяжній вентиляції.

7.14. Ємність посудини для приготування борфтористоводневих електролітів повинна бути в 3-4 рази більше розрахованого об’єму фтористоводневої кислоти. Для запобігання випліскуванню розчину спочатку необхідно додавати борну кислоту, потім невеликими порціями вуглекислий свинець, змішаний з водою. Виконувати роботи необхідно на спеціально обладнаному місці при працюючій місцевій витяжній вентиляції.

7.15. Ванни анодування повинні бути обладнані холодильними установками та спеціальними кришками з блокуванням, що відключає напругу під час підняття кришок. Дозволяється не встановлювати кришки для ванн у складі автоматичних та напівавтоматичних ліній, якщо доступ до них обмежений; на автоматичних та напівавтоматичних лініях анодування можливе блокування підвіски (замість кришки), при підйомі якої здійснюється відключення напруги від ванни. Перед ваннами анодування повинні бути встановлені дерев’яні решітки з діелектричними гумовими килимками.

7.16. Під час роботи з магнієм та його сплавами навантаження та вивантаження ванн анодування необхідно виконувати при відключеній напрузі. Пульт управління повинен розміщуватися в окремому приміщенні. Штанги повинні бути ізольовані від бортів ванни анодування. Біля ванн повинні бути встановлені дерев’яні решітки з діелектричними гумовими килимками.

8. Вимоги безпеки при нанесенні хімічних металопокриттів

8.1. Ванни для гарячого фосфатування та оксидування повинні бути обладнані автоматичними або ручними регуляторами температури нагріву ванни та кришками, що автоматично закриваються.

8.2. Під час коректування ванн фосфатування та оксидування необхідно користуватися заздалегідь приготовленими розчинами каустичної соди.

Під час додавання води та концентрованого розчину лугу у ванну фосфатування та оксидування необхідно користуватися пристроєм у вигляді труби з лійкою, що доходить до дна ванни. Ванну під час додавання води необхідно закривати кришкою та охолоджувати до температури 100 -0С.

8.3. Для запобігання випліскуванню розчину з ванни оксидування перед початком роботи необхідно розбити кірку лугу на дні ванни. Під час нагріву ванни необхідно перемішувати розчин та руйнувати кірку на поверхні.

8.4. Дрібні деталі необхідно обробляти в перфорованих барабанах, що занурюються у ванну фосфатування та оксидування.

8.5. Доставати з ванн фосфатування та оксидування деталі, що впали, необхідно за допомогою спеціальних пристосувань (магніти, щипці, перфоровані совки) при знятій напрузі та відключених нагрівачах.

8.6. Очищення устаткування, штанг, контактів, анодних гачків та мідних, цинкових, нікелевих анодів необхідно виконувати вологим способом при включеній витяжній вентиляції.

8.7. Для приготування робочого розчину ванн холодного фосфатування необхідно використовувати готові солі монофосфату цинку.

У разі відсутності монофосфату цинку необхідно приготовляти концентрат для складання робочих розчинів ванн у такому порядку: заповнити ванну фосфорною кислотою, додати азотну кислоту, розріджені сухі цинкові білила (або окис цинку) невеликими порціями при постійному перемішуванні та охолодженні (температура концентрату повинна бути не вище 45-50 -0С).

Готувати концентрат необхідно в окремому приміщенні при працюючій витяжній вентиляції.

8.8. Дільниця хімічного нікелювання повинна бути обладнана теплообмінником, автоматичним пристроєм для регулювання концентрації водневих іонів, пристроєм для подачі пари з автоматичним регулятором температури, пристосуванням для фільтрування, перемішування електроліту та подачі розчину, коректування ванн. Ванни хімічного нікелювання повинні бути обладнані бортовими відсмоктувачами.

9. Вимоги безпеки при нанесенні металопокриттів фізичним способом

9.1. Ванни гарячого цинкування повинні мати огородження по периметру. З боку завантаження та вивантаження виробів повинні бути зйомні бар’єри.

9.2. Оброблювані вироби (особливо труби) перед зануренням у ванну гарячого цинкування повинні бути просушені та підігріті для запобігання викиду гарячого цинку з ванни.

Сушку виробів у сушильній камері необхідно виконувати при температурі 90-100 -0С до повного випаровування вологи, але не менше 30 хвилин.

Наявність вологи на зовнішній та внутрішній поверхнях труб після сушки забороняється.

Труби, що підлягають гарячому цинкуванню, повинні бути коротші за ванни не менше ніж на 200 мм.

9.3. Завантаження цинку в розплавлену ванну гарячого цинкування, завантаження та вивантаження труб та виробів необхідно виконувати при працюючій витяжній вентиляції.

9.4. Видалення цинку та гарт-цинку з ванни гарячого цинкування необхідно виконувати механізованим способом.

Під час вивантаження цинку та гарт-цинку присутність працівників поблизу ванн забороняється.

9.5. У разі аварійного випуску цинку з ванни гарячого цинкування з обох боків ванни у фундаменті повинні бути обладнані спеціальні ємності для приймання всього об’єму цинку з ванни.

9.6. Під час електродугової металізації електрометалізатор повинен бути обладнаний пристроєм для захисту працівників від дії електричної дуги та надійно заземлений.

9.7. Розпилювальні головки електродугових апаратів повинні забезпечувати стабільне горіння електричної дуги. Настроювання та регулювання розпилювальної головки під напругою заборонено.

9.8. Кріплення шлангів до повітряного трубопроводу та штуцера електродугового апарата повинно бути надійним та унеможливлювати зрив шлангів.

9.9. Приміщення, в яких виконується металізація крупних виробів, повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією.

9.10. Відкривання металевої тари з порошками (цинк, хром, алюміній) необхідно виконувати за допомогою спеціального інструмента та пристосування, що не викликають іскроутворення, в ізольованих приміщеннях при працюючій витяжній вентиляції.

9.11. Експлуатацію електропечей під час дифузійного нанесення металопокриттів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 28.5-1.02-07 та ГОСТ 12.2.007.9-88.

9.12. Розбирання контейнерів після дифузійної обробки необхідно виконувати за температури їх поверхні не вище 43 -0С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001.

Директор
Департаменту промислової
безпеки, охорони праці,
цивільного та фізичного
захисту, трудової
та соціальної політики

О.М. Онищенко