Про охорону культурної спадщини
Стаття 37-3. Управління об’єктом всесвітньої спадщини

Про охорону культурної спадщини
Стаття 37-3. Управління об’єктом всесвітньої спадщини

1. Управління об’єктом всесвітньої спадщини забезпечує орган управління, утворений або визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Управління об’єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

3. План управління об’єктом всесвітньої спадщини визначає основні напрями та програми щодо захисту, збереження, інтеграції такого об’єкта в суспільне життя відповідно до положень Конвенції та інших міжнародних договорів України і, зокрема, включає:

1) визначення об’єкта всесвітньої спадщини;

2) топографічні показники;

3) визначення буферної зони об’єкта всесвітньої спадщини;

4) короткий опис видатної універсальної цінності об’єкта всесвітньої спадщини;

5) цілі, стратегію та завдання зі збереження, підтримання та представлення видатної універсальної цінності об’єкта всесвітньої спадщини;

6) методи управління об’єктом всесвітньої спадщини;

7) опис умов, обмежень і заборон щодо об’єкта всесвітньої спадщини, його території та буферної зони.

4. План управління об’єктом всесвітньої спадщини, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, переглядається відповідно до рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО або за необхідності, але не менше одного разу на п’ять років.