Про забезпечення функціонування української мови як державної
Стаття 41. Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки

Про забезпечення функціонування української мови як державної
Стаття 41. Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки

1. Географічні назви, а також назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів виконуються державною мовою.

2. Назви об’єктів топоніміки не перекладаються іншими мовами, а передаються в офіційних документах, засобах масової інформації, картографічних, довідкових, енциклопедичних, навчальних та інших виданнях за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою.

3. Назви географічних об’єктів та об’єктів топоніміки, розташованих на території інших держав, а також географічних об’єктів та об’єктів топоніміки, на які не поширюються суверенітет та юрисдикція будь-якої держави, при використанні в Україні подаються державною мовою у транскрипції з мови оригіналу з урахуванням особливостей української фонетики та правопису. Якщо такий географічний об’єкт, об’єкт топоніміки має назву українського походження, то така назва може застосовуватися замість або поряд з іншомовною. В офіційних документах назві українського походження надається перевага.

4. Написи на дорожніх знаках, вивісках та інших покажчиках назв географічних об’єктів та об’єктів топоніміки на території України подаються державною мовою. На покажчиках назв географічних об’єктів та об’єктів топоніміки поряд з назвою державною мовою може розміщуватися її латиноалфавітний відповідник. Напис латинськими літерами має бути меншим та розміщуватися з правого боку або внизу.