Постанова КМУ № 1861-2002-п від 12.12.2002 Про затвердження Порядку верифікації сертифікатів про походження товарів з України

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 12 грудня 2002 р. № 1861
Київ

Про затвердження Порядку верифікації сертифікатів про походження товарів з України

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 92 від 18.01.2003
№ 1016 від 05.10.2011
№ 426 від 21.05.2012}

Відповідно до статті 47 Митного кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

{Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 426 від 21.05.2012}

1. Затвердити Порядок верифікації сертифікатів про походження товарів з України (додається).

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 846 "Про верифікацію сертифікатів про походження товарів з України" (ЗП України, 1996 р., № 15, ст. 415).

3. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2004 року.

{Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 92 від 18.01.2003}

Прем"єр-міністр України

В.ЯНУКОВИЧ

Інд. 27

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 грудня 2002 р. № 1861

ПОРЯДОК
верифікації сертифікатів про походження товарів з України

1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення митними органами верифікації (установлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України (далі - сертифікати), виданих уповноваженим на це органом (далі - уповноважений орган).

2. У цьому Порядку поняття вживаються у тому ж значенні, що і в Митному кодексі України.

3. Верифікація сертифікатів здійснюється митними органами у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності поданих сертифікатів чи відомостей, що в них містяться, а також за поданими в установленому порядку запитами інших державних органів України, митних та інших уповноважених органів іноземних держав протягом терміну, що не перевищує шести місяців з дати отримання запиту.

4. У разі потреби до участі у верифікації сертифікатів митні органи можуть залучати в установленому порядку спеціалістів та експертів інших підприємств, установ та організацій.

5. Верифікація сертифікатів здійснюється у формі перевірки сертифіката на автентичність (справжність) і перевірки достовірності відомостей, що містяться у ньому.

6. Перевірка сертифіката на автентичність (справжність) здійснюється шляхом:

1) отримання підтвердження уповноваженим органом видачі цього сертифіката;

2) перевірки даних сертифіката за інформацією, поданою уповноваженим органом;

3) проведення в разі потреби в установленому порядку експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи уповноваженого органу.

7. Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті, здійснюється шляхом:

1) установлення відповідності зазначеного в сертифікаті товару критерію достатньої переробки та інших відомостей, що містяться в сертифікаті;

2) порівняння товару (або його фотокопії), на який видавався сертифікат, з ідентичним.

8. Митні органи для здійснення верифікації сертифікатів мають право відповідно до законодавства:

1) отримувати від уповноваженого органу і підприємств - виробників товарів необхідну інформацію, зразки товарів, а також проводити безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва ними товарів та первинної документації, пов"язаної з таким виробництвом;

2) перевіряти справжність документів, поданих заявником для отримання сертифіката.

9. Якщо в запиті державних органів України, митних та інших уповноважених органів іноземних держав недостатньо відомостей для здійснення верифікації сертифіката, Держмитслужба надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації.

10. Верифікація сертифікатів здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого перебуває уповноважений орган, що видав сертифікат, або виробник (експортер) товару. Про результати верифікації сертифікатів митний орган інформує Держмитслужбу.

{Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1016 від 05.10.2011; в редакції Постанови КМ № 426 від 21.05.2012}

11. Держмитслужба повідомляє орган, від якого надійшов запит, про результати верифікації сертифікатів.

{Пункт 11 в редакції Постанови КМ № 426 від 21.05.2012}

12. У разі виявлення недостовірності даних, унесених до сертифіката, Держмитслужба подає відповідному уповноваженому органу пропозицію про анулювання сертифіката.

13. Держмитслужба надсилає відповідним державним органам України, митним та іншим уповноваженим органам іноземних держав повідомлення про неможливість установити достовірність сертифікатів у разі:

визнання господарським судом підприємства - виробника товарів банкрутом;

ліквідації підприємства - виробника товарів;

зняття товару з виробництва.

14. У разі виявлення митними органами порушення вимог до оформлення сертифіката Держмитслужба інформує про такі факти уповноважений орган.

15. На підставі аналізу запитів державних органів України, митних та інших уповноважених органів іноземних держав митні органи можуть здійснювати вибіркову верифікацію сертифікатів, що були видані на товари, аналогічні зазначеним у цих запитах.

16. Запити державних органів України, митних та інших уповноважених органів іноземних держав та інші матеріали щодо верифікації сертифіката зберігаються в справах митних органів протягом трьох років з дати затвердження акта.