Постанова КМУ № 114-96-п від 22.01.1996 Про Концепцію організації роботи з профілактики невиробничого травматизму

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 22 січня 1996 р. N 114
Київ
Про Концепцію організації роботи з
профілактики невиробничого травматизму

З метою забезпечення реалізації державної політики у галузі
охорони життя населення та поліпшення організації роботи з
профілактики невиробничого травматизму Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
Схвалити Концепцію організації роботи з профілактики
невиробничого травматизму, до дадається.

Прем"єр-міністр України Є.МАРЧУК
Міністр
Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд.42
СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 січня 1996 р. N 114
КОНЦЕПЦІЯ
організації роботи з профілактики
невиробничого травматизму
1. Стан безпеки життєдіяльності населення і травматизму у
невиробничій сфері потребує створення комплексної системи
профілактики. Саме в цій сфері травматизм із смертельними
наслідками у 30 разів вищий, ніж на виробництві, внаслідок чого
втрати виробничого потенціалу щорічно становлять 100 - 130 тис.
чоловік. Тільки у 1994 році загинуло від травм невиробничого характеру
72 тис.чоловік, з них 70 - 80 відсотків у віці 30 - 50 років. Кожного року смертельно травмується 3 тис. дітей. Організація профілактичної роботи органами державної
виконавчої влади та виконавчими органами місцевого самоврядування
щодо запобігання цьому виду травматизму не відповідає сучасним
вимогам. Робота органів державної автомобільної інспекції та
державної пожежної охорони не дає бажаних результатів. Щорічно
гине від дорожньо-транспортних пригод та пожеж майже 8 тис.
чоловік. Профілактика загибелі людей від отруєння алкоголем та іншими
речовинами проводиться не на тому рівні, який забезпечував би
негативне ставлення до їх вживання. В той же час від отруєнь гине
щорічно майже 30 відсотків усієї кількості загиблих від травм
невиробничого характеру. За останні роки майже на третину збільшилася кількість людей,
смерть яких пов"язана з випадковим потопленням (1994 рік - 5064
чоловіки). Статистика свідчить, що 95 відсотків потерпілих на воді
гине в місцях відпочинку, які ніким не обслуговуються. Проте
регіональні органи Республіканського товариства рятування на
водах перебувають на межі самоліквідації чи вже самоліквідувалися.
Підпрємства, діяльність яких пов"язана з цією проблемою, усунулися
від її розв"язання, а місцеві органи державної виконавчої влади та
виконавчі органи місцевого самоврядування пустили цю роботу на
самоплив. Погіршення соціально-економічного і кримінального становища у
країні призвело до загибелі у 1994 році від самогубств та вбивств
відповідно 13789 та 7059 чоловік. Невідома причина загибелі у невиробничій сфері майже 30
відсотків осіб. Ці випадки не аналізуються і тому стосовно них не
проводиться відповідна профілактична робота. Створення Національної ради з питань безпечної
життєдіяльності населення при Кабінетові Міністрів України дало
змогу поліпшити координаційну роботу. 2. Ця Концепція визначає такі основні завдання і напрями
організації роботи з профілактики невиробничого травматизму: 1) розроблення державної політики у справі профілактики
травматизму; 2) чітке визначення компетенції органів державної виконавчої
влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, координація
їх роботи; 3) вдосконалення законодавства шляхом внесення до нього
необхідних змін і доповнень та розробки нових актів законодавства; 4) координація науково-методичної роботи галузевих
науково-дослідних інститутів і центрів. 3. Основними принципами організації роботи з профілактики
невиробничого травматизму є: 1) пріоритетність вимог охорони життя і здоров"я населення
над іншими інтересами в державі; 2) об"єднання зусиль органів державної виконавчої влади та
виконавчих органів місцевого самоврядування, інших громадських
формувань на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні
на основі відповідних нормативних актів; 3) забезпечення профілактики невиробничого травматизму
незалежно від зміни форм власності, структурної перебудови
економіки; 4) компенсація шкоди, заподіяної здоров"ю людини. 4. До системи органів з питань організації роботи із
профілактики травматизму у невиробничій сфері входять: Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
при Кабінеті Міністрів України; відповідні міністерства і відомства; ради з питань безпечної життєдіяльності при Уряді Автономної
Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських
державних адміністраціях; відповідні підрозділи Уряду Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських, районних,
районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
при Кабінеті Міністрів України координує діяльність міністерств,
відомств, Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій та створених при
них відповідних рад. 5. Робота з профілактики травматизму у невиробничій сфері
грунтується на: 1) вивченні стану травматизму; 2) розробці відповідних програм; 3) прийнятті нормативних актів та внесенні змін і доповнень
до діючих; 4) чіткому визначенні функцій органів державної виконавчої
влади, до компетенції яких належать питання профілактики
травматизму, та виконавчих органів місцевого самоврядування; 5) впровадженні страхування громадян на випадок їх смерті,
каліцтва або втрати здоров"я від травм невиробничго характеру; 6) проведенні через засоби масової інформації роз"яснювальної
роботи серед населення стосовно виконання положень правил,
інструкцій щодо безпечної експлуатації електричних і газових
побутових приладів та радіоелектронної апаратури, додержання
правил дорожнього руху, пожежної безпеки, поведінки на воді тощо; 7) введенні до навчальних програм загальноосвітніх шкіл,
вищих і середніх навчальних закладів розділу охорони життя і
здоров"я людей у невиробничій сфері (з розробкою відповідних
посібників); 8) налагодженні випуску та демонстрації короткометражних
фільмів, плакатів, проспектів, листівок; 9) вирішенні питань соціально-психологічної захищеності осіб,
які її потребують (самотні, престарілі тощо); 10) постійному інформуванні про стан профілактики травматизму
у невиробничій сфері в регіонах і країні в цілому; 11) вивченні і впровадженні в практику передового зарубіжного
досвіду з профілактики травматизму. 6. Для координації науково-методичної роботи галузевих
науково-дослідних інститутів і центрів, аналізу причин травматизму
та науково-методичного забезпечення профілактики травматизму
необхідне створення науково-дослідного центру.