Постанова КМУ № 2-96-п від 03.01.1996 Про затвердження Положення про Державний комітет у справах релігій

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 3 січня 1996 р. N 2
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 26 ( 26-2001-п ) від 18.01.2001 )
Про затвердження Положення про
Державний комітет у справах релігій

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Положення про Державний комітет у справах релігій
(додається).

Прем"єр-міністр України Є.МАРЧУК
Міністр
Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд.28
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 3 січня 1996 р. N 2
ПОЛОЖЕННЯ
про Державний комітет України у справах
релігій
1. Державний комітет України у справах релігій
(Держкомрелігій) є центральним органом державної виконавчої влади,
підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Держкомрелігій забезпечує реалізацію державної політики
стосовно релігій та церкви, вирішення відповідно до чинного
законодавства питань державно-церковних відносин, реалізації права
громадян на свободу совісті, додержання принципів відокремлення
церкви від держави і школи від церкви. 2. Держкомрелігій у своїй діяльності керується Конституцією
України ( 888-09 ), Конституційним договором між Верховною Радою
України та Президентом України ( 1к/95-ВР ), законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями
Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх
повноважень Комітет організовує виконання актів законодавства
України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Комітет узагальнює практику застосування законодавства з
питань, що належать до його компетенції, розробляє та подає на
розгляд Президентові України, Кабінетові Міністрів України
пропозиції про вдосконалення законодавства із зазначених питань. 3. Основними завданнями Держкомрелігій є: здійснення заходів щодо формування і реалізації державної
політики стосовно релігії та церкви; реалізація гарантованого громадянам права на свободу
совісті, створення віруючим умов і можливостей сповідувати їх
релігію, мати вільнодоступні місця богослужінь, об"єднуватися у
релігійні організації; розроблення в установленому порядку проектів законів та
інших нормативних актів з питань релігії та церкви; запобігання будь-яким проявам релігійної винятковості та
нетерпимості до невіруючих або віруючих інших віросповідань,
зневажливого ставлення до почуттів громадян, розпалюванню
ворожнечі й ненависті на релігійному грунті; запобігання втручанню державних органів і громадських
організацій у здійснювану відповідно до чинного законодавства
діяльність релігійних організацій, а також втручанню релігійних
організацій у діяльність державних органів, громадських та інших
релігійних організацій; сприяння участі релігійних організацій України у міжнародних
релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними
релігійними центрами й зарубіжними релігійними організаціями. 4. Держкомрелігій відповідно до покладених на нього завдань: 1) готує разом з іншими органами державної виконавчої влади
пропозиції про формування державної політики стосовно релігії та
церкви, забезпечує її реалізацію, координує взаємодію органів
державної виконавчої влади з питань державно-церковних відносин; 2) узагальнює практику застосування законодавства з питань,
що належать до його компетенції, організовує його виконання; 3) готує відповідно до законодавства пропозиції та періодично
подає Кабінетові Міністрів України інформацію з питань
державно-церковних відносин; 4) надає організаційно-методичну допомогу відповідним
підрозділам місцевих органів державної виконавчої влади з питань
застосування законодавства України щодо релігії та церкви; 5) вивчає й аналізує тенденції у релігійному житті, розробляє
поточні та довготермінові прогнози з питань державно-церковних
відносин та релігійних процесів в Україні; 6) за дорученням Уряду України проводить переговори з
українськими та іноземними релігійними центрами та управліннями з
питань, віднесених до його компетенції; 7) на прохання релігійних організацій сприяє їх участі у
міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з
міжнародними релігійними центрами та іноземними релігійними
організаціями, паломництві віруючих в Україну та за її межі; 8) надає консультативну допомогу державним органам і
релігійним організаціям у застосуванні ними законодавства України
про свободу совісті та релігійні організації; 9) на прохання релігійних організацій в межах своєї
компетенції сприяє державним органам у розгляді питань, що
потребують вирішення цими органами; 10) здійснює в установленому законодавством порядку
реєстрацію статутів (положень) релігійних центрів і управлінь,
монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних
закладів, а також змін і доповнень до них; 11) забезпечує релігієзнавчу експертизу за участю
представників релігійних організацій та спеціалістів у галузі
релігієзнавства; 12) веде облік релігійних організацій та культових будівель,
які належать або використовуються релігійними організаціями в
Україні; 13) розглядає в установленому порядку пропозиції, заяви,
скарги громадян і організацій, здійснює прийом громадян і
представників організацій з питань, що належать до його
компетенції, та вживає необхідних заходів відповідно до
законодавства; 14) здійснює інформування громадськості про діяльність
Комітету через засоби масової інформації; 15) проводить у встановленому порядку роботу, пов"язану з
організацією професійної підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів центрального апарату Комітету та відповідних
підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій; 16) здійснює міжвідомчу координацію та організовує проведення
наукових досліджень з питань свободи совісті та діяльності
релігійних організацій; 17) взаємодіє з науково-дослідними установами і
навчально-виховними закладами України та іноземних держав з метою
обміну досвідом наукових досліджень у сфері забезпечення державної
політики стосовно релігії та церкви; 18) розробляє методичні матеріали і рекомендації з питань, що
належать до його компетенції; 19) здійснює видавничу діяльність щодо забезпечення державної
політики стосовно релігії та церкви; 20) дає роз"яснення з питань застосування законодавства
України про свободу совісті та релігійні організації, а також з
інших питань, що належать до його компетенції; 21) скликає в установленому порядку форуми, конференції,
семінари, організовує виставки тощо з питань, що належить до його
компетенції; 22) здійснює відповідно до законодавства інші функції, що
випливають з покладених на нього завдань. 5. Держкомрелігій має право: 1) вносити в установленому порядку пропозиції про скасування
прийнятих органами державної виконавчої влади, об"єднаннями
громадян та релігійними організаціями постанов і рішень з питань
свободи совісті та релігійних організацій, що суперечать чинному
законодавству України; 2) одержувати у встановленому законодавством порядку від
центральних та місцевих органів державної виконавчої влади,
представницьких органів та органів місцевого самоврядування
інформацію, документи та матеріали, а від міністерства статистики
України - безплатно статистичні дані, необхідні для виконання
покладених на нього завдань; 3) утворювати у разі потреби за погодженням з іншими
заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади
в межах своєї компетенції міжвідомчі комісії та експертні групи; 4) залучати спеціалістів інших центральних та місцевих
органів державної виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій (за погодженням
з керівниками) до розгляду питань, що належать до його
компетенції; 5) звертатися до суду із заявами про припинення діяльності
відповідної релігійної організації у разі порушення нею
законодавчих актів України. 6. Держкомрелігій здійснює свої повноваження безпосередньо та
через відповідні підрозділи обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій. 7. Держкомрелігій під час виконання покладених на нього
завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами
державної виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування, а також відповідними органами
інших держав. 8. Держкомрелігій в межах своїх повноважень на основі та на
виконання законодавства України видає накази, організовує та
контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством України, рішення
Комітету є обов"язковими для виконання іншими центральними та
місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами,
установами, організаціями та громадянами. Комітет у разі потреби видає разом з іншими центральними
та місцевими органами державної виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування спільні акти. 9. Держкомрелігій очолює голова, який призначається
відповідно до законодавства України. Голова Держкомрелігій має заступників, яких призначає
Президент України. Розподіл обов"язків між заступниками проводить
голова Комітету. Голова Держкомрелігій несе персональну відповідальність за
виконання покладених на Комітет завдань і здійснення ним своїх
функцій, визначає ступінь відповідальності заступників голови,
керівників підрозділів Комітету. 10. Для погодженого вирішення питань, що належать до
компетенції Держкомрелігій, обговорення найважливіших напрямів
його діяльності у Комітеті утворюється колегія у складі голови
(голова колегії), заступників голови за посадою, а також інших
керівних працівників Комітету. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних
органів державної виконавчої влади та представники наукових
установ.
Членів колегії Комітету затверджує Кабінет Міністрів України.
Рішення колегії проводяться в життя наказами Комітету.
11. При Держкомрелігій створюються експертна рада за участю
представників релігійних організацій та спеціалістів в галузі
релігієзнавства, яка забезпечує проведення релігієзнавчих
експертиз, наукова рада з учених та фахівців, а у разі потреби
можуть створюватися й інші дорадчі та консультативні органи.
Рішення експертної та наукової рад оформляються у вигляді
рекомендацій та пропозицій. Склад експертної та наукової рад, інших створених Комітетом
органів і положення про них затверджує голова Комітету. 12. Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників
центрального апарату Держкомрелігій затверджує Кабінет Міністрів
України. Структуру центрального апарату Комітету затверджує
Віце-прем"єр-міністр України. Штатний розпис центрального апарату і положення про його
структурні підрозділи затверджує голова Комітету. 13. Держкомрелігій є юридичною особою, має самостійний
баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням
Державного герба України і своїм найменуванням.