Постанова КМУ № 288-93-п від 21.04.1993 Про затвердження Національної програми імунопрофілактики населення на 1993 - 2000 роки

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 21 квітня 1993 р. N 288
Київ
Про затвердження Національної програми
імунопрофілактики населення на 1993 - 2000 роки
( Додатково див. Постанову КМ
N 260 ( 260-94-п ) від 27.04.94 )

На виконання розпорядження Президента України від 26 жовтня
1992 р. N 167/92-рп "Про заходи щодо запобігання інфекційним
хворобам та забезпечення населення імунобіологічними препаратами"
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити розроблену Міністерством охорони здоров"я з
участю Академії наук, Міністерства економіки, Міністерства
оборони, Міністерства внутрішніх справ Національну програму
імунопрофілактики населення на 1993 - 2000 роки, що додається.
2. Міністерству фінансів передбачити починаючи з 1993 року у
проектах державного бюджету кошти Міністерству охорони здоров"я на
фінансування заходів, пов"язаних із імунопрофілактикою населення.
3. Державному комітетові з матеріальних ресурсів виділяти у
першочерговому порядку Міністерству охорони здоров"я
матеріально-технічні засоби для реалізації Національної програми
імунопрофілактики населення на 1993 - 2000 роки.

Прем"єр-міністр України Л. КУЧМА
Міністр
Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд.28
ЗАТВЕРДЖЕНА
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 квітня 1993 р. N 288

Національна програма імунопрофілактики населення
на 1993 - 2000 роки
Київ - 1993

В С Т У П
Протягом останніх років спостерігається значне погіршання
ситуації з поширенням ряду інфекцій. Насамперед це стосується
дифтерії. Починаючи з 1991 року кількість захворювань збільшилася
порівняно з попередніми роками у 15-20 разів. Зростає
захворюваність на поліомієліт, кашлюк і правець. У 1992 році
підвищився рівень захворюваності на кір (5-15 випадків на 100
тис.населення). Почастішали такі захворювання, як менінгококова
інфекція, краснуха, вірусні гепатити. Вкрай несприятлива ситуація склалась із захворюваністю на
туберкульоз. Щороку виявляється майже 15 тис.хворих з активною
формою туберкульозу органів дихання, серед яких близько 400 дітей
віком до 14 років, і реєструється біля 2 тис. хворих на
туберкульоз позалегеневої локалізації. У 1981-1991 роках в Україні щорічно реєструвалося понад 20
тис.хворих на гепатити. Як показав аналіз, основними причинами високого рівня
захворюваності є: відсутність ряду вакцин (проти менінгококової інфекції,
краснухи, вірусних гепатитів), незадовільна якість препаратів
(проти дифтерії, кору, епідемічного паротиту), недостатня
наявність вакцин у зв"язку з нестабільністю постачання (проти
поліомієліту, туберкульозу); дієвість переліку необгрунтованих протипоказань для щеплення
вакцинами, які використовуються в країнах - учасницях СНД, що не
дозволяє охопити щепленням достатню кількість населення для
створення необхідного колективного імунітету.
Для усвідомлення важливості належної організації роботи з
імунопрофілактики серед населення слід керуватися такими
положеннями. Деякі збудники інфекційних хвороб впливають на генетичний
апарат, призводять до внутрішньоутробної летальності, розвитку
вроджених генетичних порушень. Так, дифтерія обумовлює високу летальність; кір часто
призводить до тяжких неврологічних ускладнень, поліомієліт - до
паралічу у кожної четвертої хворої дитини; краснуха викликає до 10
відсотків загальної кількості вроджених аномалій; вірусні гепатити
призводять до хронічних цирозів і раку печінки. Значну шкоду
генофонду населення завдають інші інфекційні хвороби, зокрема
туберкульоз, а також епідемічний паротит, який може спричинити
безпліддя. У 1984 році на 34-й сесії Європейського регіонального
Комітету ВООЗ було прийнято програму "Здоров"я для всіх до 2000
року". Одним із завдань цієї програми є ліквідація ряду
інфекційних хвороб. У 1991 році Комітетом сформульовано таке
завдання щодо скорочення поширеності інфекційних хвороб: до 2000
року не буде місцевих випадків захворювань на поліомієліт,
дифтерію, кір, правець новонароджених, епідемічний паротит і
краснуху в регіоні та повинно бути досягнуто стале скорочення
захворюваності і несприятливих наслідків від інших інфекційних
хвороб, зокрема ВІЛ-інфекції.
Метою Національної програми імунопрофілактики населення на
1993-2000 роки є забезпечення ефективного імунологічного захисту
населення від інфекцій, керованих засобами специфічної
профілактики, зниження захворюваності та смертності в країні,
створення умов для ліквідації найпоширеніших інфекційних хвороб
шляхом: розроблення і впровадження державної системи виробництва,
забезпечення контролю та стандартизації імунобіологічних
препаратів, комплексу заходів щодо імунізації населення; вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за
інфекціями, керованими засобами специфічної профілактики, на
основі адекватної оцінки рівня інфекційної захворюваності та
постійного серологічного моніторингу; розвитку пріоритетних наукових напрямів імунопрофілактики.

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Розробити і затвердити щорічні комплексні плани
імунопрофілактики населення по адміністративних територіях.
МОЗ, обласні (районні) державні
адміністрації.
1993 - 2000 роки.
Забезпечити дійовий контроль за виконанням планів
імунопрофілактики населення.
МОЗ, обласні (районні) державні
адміністрації.
Постійно.
Створити центр боротьби з інфекційними хворобами, інститут
стандартизації та контролю імунобіологічних препаратів, комітети з
питань гігієнічного регламентування і з імунобіологічних
препаратів, НВО "Імунопрепарат", ВО "Укрвакцина".
МОЗ, Академія наук, Мінекономіки,
Мінфін.
1993 рік.
Забезпечити проведення імунізації дітей і окремих
контингентів дорослих згідно з календарем щеплень і за
епідемічними показаннями.
МОЗ, Міносвіти, Міноборони, МВС,
Національна гвардія, Укрзалізни-
ця, Прикордонні війська.
Постійно.
Розробити зразок паспорта щеплень або відповідного вкладиша
до паспорта громадянина України.
МОЗ, МВС.
1993 рік.
Удосконалювати облік та звітність про стан щепленості
населення та інфекційної захворюваності.
МОЗ, Мінстат.
Постійно.
Забезпечити комп"ютерною та інформаційною підтримкою
виконання цієї Програми.
МОЗ.
1993 - 2000 роки.
Створити раду для контролю та реалізації Програми.
МОЗ, Академія наук, ДКНТ.
1993 рік.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Передбачати фінансування, в тому числі валютне, розроблення,
закупівлі та впровадження прогресивних біотехнологій, обладнання,
штамів-продуцентів для виробництва вакцин та інших
імунобіологічних препаратів.
МОЗ, Мінекономіки, Мінфін.
Постійно.
Виділяти асигнування для капітального будівництва та
реконструкції існуючих підприємств по виготовленню вакцин і
відповідної сировинної бази.
МОЗ, Мінекономіки, Мінфін.
1993 - 1996 роки.
Для забезпечення лікувально-профілактичних і
санітарно-епідеміологічних закладів імунобіологічними препаратами: створити Центральний державний склад.
МОЗ.
1993 - 1994 роки; створити 29 міжобласних і обласних складів МОЗ.
МОЗ.
1993 - 2000 роки; збудувати склади-холодильники в 15 аеропортах країни.
МОЗ.
1993 - 2000 роки; оснастити обласні, районні та дільничні медичні заклади
холодильним обладнанням.
МОЗ.
1993 - 1995 роки; організувати виробництво (на основі конверсії)
рефрижераторних транспортних засобів для перевезення вакцин.
МОЗ, Мінекономіки.
1993 - 2000 роки.

СТВОРЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ І ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ
ВИРОБНИЦТВА ВАКЦИН ТА ІНШИХ ІМУНОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ
Забезпечити умови для випуску життєво важливих вакцин і
сироваток.
МОЗ, Укрмедбіопром.
1993 - 2000 роки.
Організувати виробництво АКДП-вакцини, анатоксину
дифтерійно-правцевого адсорбованого і анатоксину дифтерійного
адсорбованого (зокрема із зменшеним вмістом антигенів).
МОЗ, Харківське підприємство по
виробництву бактерійних препара-
тів "Біолік".
1993 - 1996 роки.
Забезпечити виробництво вакцини проти кору, паротиту,
краснухи, гепатиту В.
МОЗ, Одеське підприємство по ви-
робництву бактерійних препаратів.
1993 - 1996 роки.

Організувати виробництво вакцини проти туберкульозу.
МОЗ, Київське підприємство по ви-
робництву бактерійних препаратів.
1993 - 1996 роки.

НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Ефективність боротьби з інфекційними хворобами може бути
досягнута шляхом інтенсивного розвитку пріоритетних наукових
напрямів у галузі імунопрофілактики і суміжних наук з метою: створення конкурентоспроможних технологій отримання вакцин,
інших імунобіологічних препаратів і діагностичних тест-систем,
розвитку сучасної біотехнологічної промисловості; здійснення контролю за станом імунітету населення та
циркуляцією збудників, опрацювання заходів щодо його
удосконалення; епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами та
факторами їх поширення, опрацювання протиепідемічних заходів; вивчення клінічних особливостей сучасного перебігу інфекцій; створення на сучасній науковій основі музею живих культур
збудників інфекційних хвороб і непатогенних промислово цінних
мікробних культур, банку гібридомів культур клітин для
вірусологічних досліджень на основі кріоконсервування; розроблення науково обгрунтованого календаря щеплень з метою
підвищення ефективності імунізації та визначення його
епідеміологічного значення; створення науково-методичного центру дитячої клінічної
імунології з мережею регіональних центрів.
МОЗ, Академія наук, ДКНТ.
1993 - 1995 роки.
Реалізація цих завдань проводитиметься з урахуванням
державних науково-технічних програм "Розробка та вдосконалення
методів і засобів захисту населення від найпоширеніших інфекційних
захворювань", "Захист генофонду населення України".
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Виконання Національної програми імунопрофілактики населення
на 1993 - 2000 роки можливе при співробітництві з міжнародними
організаціями та урядами держав. Така робота для України повинна полягати у співробітництві з
ВООЗ, її підрозділами, неурядовими організаціями, фірмами і
об"єднаннями, розташованими на території колишнього Союзу РСР,
фірмами і концернами інших держав світу. Головними цілями міжнародних стосунків мають бути: взаємна інформація про стан інфекційної захворюваності та
рівень імунопрофілактики в різних країнах світу; забезпечення вакцинами та розробка нових препаратів; створення спільних підприємств для перевірки якості вакцин, а
також єдиного контрольного центру; співробітництво у проведенні реконструкції існуючих і
будівництві нових підприємств для виробництва імунобіологічних
препаратів в Україні; забезпечення цих підприємств, а також
лабораторій діагностики інфекційних захворювань сучасним
обладнанням і реактивами; створення централізованого віварію-розплідника
експериментальних тварин; забезпечення спеціалізованих установ штамами-продуцентами
(мікробів і вірусів) для виробництва вакцин.
ПІДГОТОВКА КАДРІВ
Національна програма імунопрофілактики населення на 1993 -
2000 роки вимагає здійснення додаткових заходів для підвищення
рівня знань з імунології серед студентів медичних вузів і
працівників охорони здоров"я. З цією метою слід:
У медичних інститутах створити кафедри клінічної імунології,
в програмах яких передбачити вивчення інфекційної імунології та
алергології.
МОЗ.
1993 - 2000 роки.
Збільшити кількість навчальних годин на кафедрах інфекційних
хвороб, запровадити цикли вивчення інфекційних хвороб для інтернів
усіх спеціальностей, розробити відповідні програми.
МОЗ.
1993 - 2000 роки.
Створити при кафедрі епідеміології Київського інституту
удосконалення лікарів курси з питань інфекційної імунології та
алергології різної тривалості (від тижня до місяця) з розробленням
відповідних програм для епідеміологів, мікробіологів і
вірусологів, педіатрів, дільничних лікарів, імунологів,
терапевтів, хірургів та інших фахівців, викладачів медичних
інститутів.
МОЗ.
1993 - 1995 роки.
Організувати при Харківському НДІ мікробіології та імунології
постійно діючі семінари і робочі місця з метою навчання практичних
лікарів сучасних методів проведення імунологічних лабораторних
досліджень. Розробити відповідні навчальні програми.
МОЗ.
1993 - 1995 роки.
Оптимально використовувати бази обласних лікарень і
санітарно-епідеміологічних станцій, обласні діагностичні центри та
медичні училища для підготовки середніх медичних працівників, що
займаються імунопрофілактикою. Розробити відповідні навчальні
програми.
МОЗ.
1993 - 1995 роки.
Організувати підготовку інженерів-біотехнологів у провідних
наукових центрах і на підприємствах по виготовленню бактерійних
препаратів країн-учасниць СНД і за кордоном.
МОЗ.
1993 - 2000 роки.

САНІТАРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА
Імунізація населення відіграє провідну роль у профілактиці
багатьох інфекційних захворювань. Разом з тим останніми роками
багато людей під різними приводами ухиляються від щеплень. У цих
умовах широке інформування населення про вакцинацію як надійний
засіб підвищення несприйнятливості організму до інфекційних
агентів є нагальною потребою. Для цього передбачається:
Включити питання імунопрофілактики до усіх програм
гігієнічного навчання та виховання населення (медико-педагогічного
навчання батьків з проблем охорони здоров"я дітей та підлітків,
школи материнства і молодих батьків, курси здоров"я у середніх і
вищих школах тощо).
МОЗ, Міносвіти, Товариство
Червоного Хреста.
Постійно.
Розробити і видати масовим тиражем матеріали про механізми
розвитку епідемічного процесу, джерела інфекції та механізми її
передачі, природну сприйнятливість і стійкість людського
організму, неспецифічні та специфічні захисні фактори.
МОЗ.
Постійно.
Широко розповсюджувати друковані санітарно-освітні матеріали
з проблем імунопрофілактики (пам"ятки, буклети, звернення,
заклики, календарі щеплень тощо).
МОЗ.
Постійно.