Постанова КМУ № 317-91-п від 15.11.1991 Питання Державного комітету України по легкій промисловості

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 15 листопада 1991 р. N 317
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 1109 ( 1109-2004-п ) від 25.08.2004 )
Питання Державного комітету України
по легкій промисловості

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про Державний комітет України по
легкій промисловості, що додається.
2. Установити, що Державний комітет України по легкій
промисловості є правонаступником колишнього Міністерства легкої
промисловості УРСР.

Прем"єр-міністр України В.ФОКІН
Державний секретар
Кабінету Міністрів України В.ПЄХОТА
Інд. 23

ЗАТВЕРДЖЕНЕ
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 листопада 1991 р. N 317
ПОЛОЖЕННЯ
про Державний комітет України по легкій промисловості

1. Державний комітет по легкій промисловості (Держлегпром
України) є центральним органом державного управління, підвідомчим
Кабінету Міністрів України.
Комітет у межах своєї компетенції проводить науково
обгрунтовану політику щодо розвитку галузі з метою задоволення
потреб населення в товарах народного споживання.
Комітет, використовуючи економічні методи, будує свою
діяльність на принципах розмежування функцій державного управління
та безпосереднього господарювання, що здійснюється підприємствами,
об"єднаннями, організаціями та установами (надалі -
підприємствами).
2. Держлегпром України у своїй діяльності керується
Конституцією України ( 888-09 ), законами та іншими рішеннями
Верховної Ради України та її Президії, указами Президента України,
постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також
цим Положенням. У межах своєї компетенції Комітет організує
виконання законодавчих актів, рішень Уряду України і здійснює
систематичний контроль за їх виконанням.
Комітет узагальнює практику застосування законодавства з
питань легкої промисловості, розробляє пропозиції щодо його
вдосконалення і вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
3. Головними завданнями Держлегпрому України є:
розробка і реалізація концепції довгострокового розвитку
легкої промисловості, спрямованої на вирішення питань насичення
ринку товарами народного споживання;
визначення найважливіших напрямів науково-технічного прогресу
та сприяння впровадженню нових технологій з метою ефективного
розвитку галузі;
розміщення державних замовлень і забезпечення їх основними
матеріальними ресурсами та сировиною;
будівництво об"єктів промислового і непромислового
призначення та освоєння централізованих капітальних вкладень;
здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до
чинного законодавства;
підготовка пропозицій про регулювання міжреспубліканського й
міжнародного обміну товарами легкої промисловості, сировиною та
обладнанням;
удосконалення галузевої системи підготовки кадрів з
урахуванням особливостей ринкової економіки, підвищення
кваліфікації керівних працівників і спеціалістів легкої
промисловості.
4. Держлегпром України при виконанні покладених на нього
функцій взаємодіє з іншими органами державного управління України
та Кримської АРСР, органами місцевого самоврядування.
5. Держлегпром України, підвідомчі йому підприємства
становлять систему Комітету.
6. Держлегпром України відповідно до покладених на нього
завдань:
а) сприяє створенню неурядових господарських структур
(асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів та інших
об"єднань) з додержанням антимонопольних вимог;
сприяє роздержавленню та приватизації майна з додержанням
положень законодавчих актів про демонополізацію народного
господарства;
вживає заходів до активізації децентралізованого розподілу
матеріальних і фінансових ресурсів, забезпечує правових захист
товаровиробників і споживачів від державного і ринкового
монополізму;
б) визначає пріоритети сфери виробництва товарів народного
споживання та формує на цій основі наукові, технічні й
соціально-економічні програми;
проводить організаційно-методичну роботу по реалізації у
галузі державної політики з питань заробітної плати та забезпечує
дотримання державних гарантій, створює нові робочі місця для
підвищення рівня зайнятості населення;
проводить роботу по вивченню та формуванню попиту населення
на товари народного споживання, розробляє довгострокові
асортиментні концепції;
подає підприємствам допомогу в розширенні мережі фірмових
магазинів;
вносить до компетентних органів пропозиції про ціноутворення
на продукцію легкої промисловості;
в) організує розробку та впровадження у виробництво нових
видів продукції, що відповідають сучасним досягненням науки і
техніки, вимогам народного господарства;
координує діяльність наукових організацій та організацій
наукового обслуговування, забезпечує розробку автоматизованих
систем управління та впроваджує обчислювальну техніку;
розвиває в установленому порядку міжнародні науково-технічні
зв"язки;
створює сприятливі умови для винахідництва і раціоналізації,
розвиває систему інформаційного обслуговування;
організує розробку проектів державних і галузевих стандартів
для затвердження їх у встановленому порядку;
г) здійснює методологічну роботу з фінансових питань і
бухгалтерського обліку та подає практичну допомогу підприємствам;
організує проведення роботи по оцінці державного майна,
перевіряє розрахунки з метою підготовки і переведення підприємств
на нові форми господарювання;
фінансує централізовані капітальні вкладення та
загальногалузеві заходи;
забезпечує одержання й подання в установленому порядку
статистичної та бухгалтерської звітності;
подає Міністерству фінансів України необхідну інформацію щодо
прогнозування фінансових показників для складання
республіканського бюджету;
д) проводить ефективну інвестиційну політику, спрямовану на
збалансований і пропорціональний розвиток усіх підгалузей легкої
промисловості;
контролює використання підприємствами державних
централізованих капітальних вкладень;
є) сприяє міжнародному співробітництву підвідомчих
підприємств, створює спільні підприємства, налагоджує прямі
зв"язки, прикордонне співробітництво та товарообмін із зарубіжними
партнерами;
ж) удосконалює галузеву систему підготовки і перепідготовки
кадрів, вивчає, узагальнює та поширює передовий досвід у справі
підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів легкої
промисловості. Вивчає потреби підприємств у кадрах та створює банк
вакансій з метою сприяння працевлаштування випускників вузів і
технікумів;
7. Держлегпром України має право:
призначати і звільняти керівників державних підприємств,
підвідомчих Комітету, укладати з ними контракти;
одержувати від міністерств і відомств України, підвідомчих
підприємств інформацію, необхідну для виконання передбачених цим
Положенням завдань і функцій;
розробляти й подавати Кабінету Міністрів України пропозиції
про розвиток легкої промисловості;
брати участь у вирішенні питань квотування й ліцензування
товарів для здійснення їх експорту та імпорту в інтересах
підприємств легкої промисловості та споживачів товарів;
здійснювати у межах своєї компетенції контроль за діяльністю
підвідомчих підприємств;
залучати для розробки найскладніших проблем розвитку галузі,
а також проведення консультацій та експертизи заінтересовані
організації, вчених, спеціалістів, у тому числі із зарубіжних
країн.
8. Держлегпром України в межах своєї компетенції видає на
основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та
перевіряє їх виконання.
Комітет у необхідних випадках видає разом з іншими органами
державного управління та громадськими об"єднаннями спільні акти.
9. Держлегпром України очолює голова, який призначається
Кабінетом Міністрів України.
Голова Комітету має заступників, яких за його поданням
призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов"язків між
заступниками провадиться головою Комітету.
Голова Держлегпрому України несе персональну відповідальність
за виконання покладених на Комітет завдань і здійснення ним своїх
функцій.
10. Для погодженого вирішення питань державного управління в
легкій промисловості, обговорення найважливіших питань діяльності
й розвитку галузі у Держлегпромі України утворюється колегія у
складі голови Комітету, заступників голови за посадою, а також
інших керівних працівників Комітету.
До складу колегії можуть входити керівники інших органів
державного управління та представники відповідних громадських
об"єднань.
Члени колегії Комітету затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
Рішення колегії провадяться в життя, як правило, наказами
Комітету.
11. У Держлегпромі України створюється науково-технічна рада
для розгляду пропозицій з основних напрямів розвитку науки і
техніки, визначення науково обгрунтованої єдиної технічної
політики в легкій промисловості.
Для розгляду пропозицій з економічного розвитку галузі,
переходу її на ринкові відносини у Комітеті створюється економічна
рада.
Склад науково-технічної та економічної рад і положення про
них затверджуються головою Комітету.
12. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників
центрального апарату Держлегпрому України затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
Структура центрального апарату Комітету затверджується
Віце-прем"єр-міністром України.
Штатний розпис центрального апарату і положення про його
структурні підрозділи затверджуються головою Комітету.
13. Держлегпром України є юридичною особою, має самостійний
баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку
із зображенням Державного герба України і з своїм найменуванням.