П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року           м. Київ

 

Верховний Суд України в складі:

 

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Балюка М.І., Канигіної Г.В., Пивовара В.Ф.,

Барбари В.П., Кліменко М.Р., Пилипчука П.П.,

Берднік І.С., Ковтюк Є.І., Потильчака О.І.,

Вус С.М., Колесника П.І., Пошви Б.М.,

Глоса Л.Ф., Короткевича М.Є., Прокопенка О.Б.,

Гошовської Т.В., Коротких О.А., Редьки А.І.,

Григор’євої Л.І., Косарєва В.І., Романюка Я.М.,

 

 

 

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б.,

Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є.,

Заголдного В.В., Кривенди О.В.,

Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П.,

Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

Скотаря А.М.,

Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г.,

Школярова В.Ф.,  

Яреми А.Г.,-

 

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА-1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА-1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової виплати та стягнення недоплати,  

в с т а н о в и в:

У червні 2010 року ОСОБА-1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості вона захворіла на професійне захворювання, що було встановлено рішенням комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21 червня 2005 року, проте в порушенням вимог закону страхові виплати були призначені їй відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в                м. Першотравенську Дніпропетровської області не з дати встановлення професійного захворювання, а лише з 18 жовтня 2005 року, внаслідок чого вона недоотримала страхові виплати в сумі 827 грн. 85 коп. Позивачка просила встановити датою початку сплати страхових виплат 21 червня 2005 року та стягнути з відповідача 827 грн. 85 коп. 

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 2 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА-1 на зазначені судові рішення.

У жовтні 2011 року ОСОБА-1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          31 жовтня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА-1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової виплати та стягнення недоплати, за заявою ОСОБА-1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 10 листопада 2011 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

 У заяві ОСОБА-1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ОСОБА-1 посилається на ухвалу судді Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року у справі                 №6-59460 ск10.

Відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України від  20 жовтня 2011 року №3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» заяви про перегляд судових рішень в цивільних справах, подані до Верховного Суду України до набрання чинності цим Законом включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких заяв.

Ураховуючи наведені положення Закону, заява розглядається в порядку ЦПК України в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування заяви ОСОБА-1 вказує на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норми матеріального права, а саме статті 40 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон № 1105-XIV).

За змістом ухвали судді Верховного Суду України від 20 жовтня               2010 року, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з ухваленими у справі судовими рішеннями, якими задоволено позов потерпілого про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової суми, перерахунок та стягнення щомісячних страхових виплат, при цьому, суд виходив з того,              що датою початку щомісячної страхової виплати у зв’язку з ушкодженням здоров’я має бути дата встановлення професійного захворювання (з рішення ЛЕК Укр НДІПРОММЕД), а не дата встановлення  медико-соціальною  експертною комісією (далі – МСЕК) стійкої втрати професійної працездатності.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Згідно частини другої статті 360-4 ЦПК України судове рішення, яке переглядається, підлягає повному або частковому скасуванню, якщо судом буде встановлено, що воно є незаконним.

Судами установлено, що з ІНФОРМАЦІЯ-1 по ІНФОРМАЦІЯ-2            ОСОБА-1 працювала на підприємствах вугільної промисловості.

21 червня 2005 року рішенням лікарської комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини у позивачки було встановлено професійне захворювання, про що було направлено відповідне повідомлення до установи державної санітарно-епідеміологічної служби. 12 липня 2005 року комісією Першотравенської міської санітарно-епідеміологічної станції було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання.                        26 жовтня 2005 року ОСОБА-1 була оглянута Дніпропетровською обласною МСЕК № 2, яка встановила у неї 35% втрати професійної працездатності та інвалідність третьої групи у зв’язку з професійним захворюванням. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в                                   м. Першотравенську Дніпропетровської області від 25 листопада 2005 року позивачці було призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 218 грн. 72 коп. на період з 18 жовтня 2005 року по 30 жовтня 2006 року.

Відповідно до статті 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із Законом Фонд  соціального страхування  від  нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам,  які мають на це право, у разі настання страхового випадку. 

Статтею 30 Закону № 1105-XIV передбачено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Відповідно до  статті 40 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв’язку із страховим випадком; зазначений строк встановлюється  МСЕК.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, і правильно застосували норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Доводи, викладені у заяві про неправильне застосування судами норми частини першої статті 40 Закону № 1105-XIV, не можна визнати обґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про право потерпілого на отримання страхових виплат слід виходити із вимог статей 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону № 1105-XIV в їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року у справі №6-59 цс11 і що згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у судовому рішенні,                           яке переглядається про те, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності є правильним. Верховний Суд України вважає, що суд касаційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.  

За таких обставин Верховний Суд України відповідно до частини першої статті 360 – 5 ЦПК України  відмовляє в задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 5 ЦПК України, Верховний Суд України 

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА-1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          12 вересня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий        

М.В. Патрюк

Судді:

М.І. Балюк

О.В. Кривенда

 

В.П. Барбара                                               

О.Т. Кузьменко

 

І.С. Берднік

 

Н.П. Лященко

 

С.М. Вус

В.Л. Маринченко

 

Л.Ф. Глос                                                                                                                                      

В.В. Онопенко

 

 

Т.В. Гошовська    

 

Л.І. Охрімчук

 

Л.І. Григор’єва

                                 

В.Ф. Пивовар

 

В.С. Гуль

 

П.П. Пилипчук

 

 

В.І. Гуменюк

 

О.І. Потильчак

 

 

М.Б. Гусак

 

Б.М. Пошва

 

 

А.А. Ємець                                                                              

 

Т.Є. Жайворонок 

 

В.В. Заголдний     

 

Г.В. Канигіна

 

М.Р. Кліменко

 

Є.І. Ковтюк              

 

О.Б. Прокопенко

 

А.І. Редька

 

Я.М. Романюк

 

Ю.Л. Сенін

 

А.М. Скотарь

 

О.О. Терлецький

 

П.І. Колесник

 

М.Є. Короткевич                  

Ю.Г. Тітов

В.Ф. Школяров

О.А. Коротких

А.Г. Ярема

В.І. Косарєв