Постанова ВРУ № 827 від 25.11.2015 Про Рекомендації парламентських слухань на тему: \"Про військово-медичну доктрину України\"

ПОСТАНОВА
Верховної Ради України


Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про військово-медичну доктрину України"

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 51, ст.477)

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про військово-медичну доктрину України" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2016 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

В.ГРОЙСМАН

м. Київ
25 листопада 2015 року
№ 827-VIII










СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 25 листопада 2015 року № 827-VIII


РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему:
"Про військово-медичну доктрину України"

Учасники парламентських слухань на тему: "Про військово-медичну доктрину України", що відбулися 20 травня 2015 року, відзначають, що Україна послідовно і наполегливо здійснює політику національної оборони, що носить оборонний характер, рішуче відстоює суверенітет, єдність, територіальну цілісність, внутрішню і зовнішню безпеку країни.

Важливою складовою системи національної безпеки є охорона та зміцнення здоров’я населення країни, зокрема і військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів України (далі - військовослужбовці).

Збереження здоров’я та життя громадян країни є однією із найважливіших функцій держави. Виконання цієї функції під час особливого періоду, надзвичайного стану чи інших кризових ситуацій (далі - надзвичайні ситуації) потребує формування єдиного медичного простору на базі охорони здоров’я мирного часу, перебудованої та посиленої для роботи в особливих умовах. Однак існуюча нині система державного управління медичним захистом неспроможна адекватно реагувати на виклики сьогодення, а проведення антитерористичної операції на сході нашої країни виявило ряд серйозних проблем в питанні медичного забезпечення військовослужбовців та цивільного населення.

Так, існуюча організаційна структура медичних служб, їх технічне оснащення не забезпечують надання своєчасної медичної допомоги, ефективного лікування військових та цивільного населення, та, як наслідок, збереження життя та здоров’я. У державі відсутні єдині вимоги до організації надання домедичної допомоги, медичної допомоги, лікування та реабілітації військовослужбовців і цивільного населення під час надзвичайних ситуацій, не сформований механізм ефективної взаємодії між різними медичними службами та цивільними закладами охорони здоров’я, який би дозволяв функціонувати єдиному медичного простору.

Саме тому прийняття такого базового документа загальнодержавного рівня, як Воєнно-медична доктрина є пріоритетним завданням і державних органів, і громадянського суспільства.

Основними завданнями такого документа є: створення єдиної дієвої системи державного управління медичним захистом задля збереження життя і здоров’я громадян України, її фінансове, матеріально-технічне та кадрове забезпечення, а також забезпечення координації діяльності її учасників в умовах надзвичайних ситуацій, зменшення кількості поранених і хворих у воєнний і мирний час та запобігання інвалідності і втрати працездатності; створення цілісної системи фізичної, психосоматичної і соціальної реабілітації для повернення в найкоротший термін до строю або трудової діяльності постраждалих; створення ефективної системи підготовки різних цільових груп населення з питань надання домедичної допомоги.

Представлений Міністерством оборони України для обговорення учасникам парламентських слухань проект Воєнно-медичної доктрини (далі - проект Доктрини), розроблений на виконання Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 880 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи із забезпечення державної безпеки", взято до відома.

Однак у ході обговорення проекту Доктрини були висловлені зауваження стосовно його повноти та змісту, зокрема щодо необхідності визначення заходів з розвитку та реформування військово-медичних підрозділів, організації проведення навчань та тренувань військово-медичних частин, загальної організації лікування та реабілітації військовослужбовців, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, організації забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення, міжнародного співробітництва, узагальнення та аналізу поточної звітної інформації, науково-дослідницької роботи тощо.

Крім того, у проекті Доктрини не знайшли свого відображення питання формування та реалізації основних принципів державної політики у сферах: військово-патріотичного виховання; військової та цивільної медичної освіти; реабілітації постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій; соціально-трудового відновлення і психологічної адаптації військовослужбовців та цивільного населення тощо.

Так, за рік проведення антитерористичної операції, розпочатої згідно з Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", загинуло 1800 та було поранено майже 7 тисяч військовослужбовців. Крім того, непоодинокими були жертви і постраждалі серед цивільного населення. За даними ООН (станом на 14 квітня 2015 року), кількість цивільних осіб, які стали жертвами військових дій, становила 6083 особи, у тому числі 65 дітей, поранено 15397 цивільних осіб, з них 127 дітей.

Однак ці втрати можна було значно мінімізувати за наявності в державі чіткої єдиної системи організації забезпечення збереження життя і здоров’я громадян в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Проте у перші місяці ведення бойових дій країна стикнулася з низкою проблем, що негативно позначилося на спроможності до збереження життя і здоров’я військовослужбовців та цивільного населення.

Відсутність у мобілізованих і залучених до проведення бойових дій військовослужбовців та добровольців з числа цивільного населення навичок само- та взаємопомочі, нерозвинена в країні практика застосування парамедичної допомоги, неукомплектованість військових формувань санінструкторами, недостатня кількість фахівців з питань екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, необізнаність лікарів цивільних закладів охорони здоров’я в питаннях тактики лікування бойової патології, зумовленої вогнепальними та мінно-вибуховими пораненнями, а також відсутність у достатній кількості засобів евакуації, мобільних польових госпіталів та сучасних індивідуальних засобів медичного захисту (пакетів перев’язувальних, джгутів кровоспинних медичних, сучасних знеболюючих засобів у шприц-тюбиках тощо) призводили до несвоєчасного надання домедичної та першої медичної допомоги, проведення протишокових заходів, гемотрансфузійної терапії, зупинки кровотечі, затримки з евакуацією тощо. Так, у червні - липні 2014 року важкопоранені, здебільшого прямо з передової, транспортувалися до військових госпіталів та цивільних закладів охорони здоров’я без надання кваліфікованої допомоги, що призводило до численних ампутацій та інвалідності учасників АТО.

На фоні моральної та фізичної застарілості комплектно-табельного оснащення медичних служб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань мали місце і непоодинокі випадки формування підрозділів міліції особливого призначення та добровольчих батальйонів для участі в АТО взагалі без необхідної медичної служби чи медичного працівника.

Незважаючи на сформований відповідно до законодавства мобілізаційний резерв медичного призначення, необхідний резерв медичного майна (насамперед індивідуальних засобів медичного захисту), призначений для забезпечення постійної готовності сил і засобів медичної служби, фактично не оновлювався і не використовувався.

Станом на серпень 2014 року, на четвертому місяці проведення АТО, в Україні не було навіть офіційно зареєстрованого складу індивідуальної військової медичної аптечки. Її вміст був визначений наприкінці серпня 2014 року, а приведений у відповідність до стандартів НАТО - наприкінці січня 2015 року.

Лише за сприяння волонтерів значна частина військовослужбовців та добровольців була забезпечена індивідуальними аптечками зразка військ НАТО та іншими сучасними засобами надання першої медичної допомоги.

Крім того, був відсутній у достатній кількості санітарний транспорт, у тому числі броньований та для аеромедичної евакуації, для вивезення поранених з поля бою та їх подальшої евакуації.

Вкрай незадовільним було і залишається забезпечення медичними імунобіологічними препаратами (вакцини, анатоксини, сироватки) для профілактики та лікування дифтерії, правця, сказу, ботулізму, газової гангрени, а також протиотрутними засобами для надання невідкладної медичної допомоги при укусах павука каракурта і гадюки звичайної. При цьому слід зазначити, що промисловістю України зазначені препарати не виробляються.

До цього часу на державному рівні не вирішено питання щодо безоплатного забезпечення військово-лікувальних закладів Міністерства оборони України та інших силових структур кров’ю, компонентами та препаратами крові, що виробляються спеціалізованими закладами служби крові Міністерства охорони здоров’я України.

Окремо слід зазначити, що країна була не готова до вирішення проблем, пов’язаних з вивезенням, транспортуванням, ідентифікацією та похованням тіл загиблих у зоні проведення АТО.

Усі ці та інші численні проблеми посилювалися відсутністю чіткої міжвідомчої координації медичного забезпечення антитерористичної операції як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

За рік проведення АТО в Україні здійснено значну роботу, спрямовану на покращення організації медичного забезпечення медичних служб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Однак на порядку денному залишаються системні проблеми, без вирішення яких у подальшому Україна не зможе ефективно виконувати функції збереження здоров’я та життя громадян під час надзвичайних ситуацій.

Насамперед це стосується необхідності технічного переоснащення і модернізації медичних служб усіх ланок охорони здоров’я, організації системної домедичної допомоги та підготовки кваліфікованих кадрів для надання медичної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій.

Проведена в останні роки реорганізація системи підготовки офіцерів запасу медичної служби, в рамках якої були ліквідовані кафедри військової підготовки у більшості вищих медичних навчальних закладів, призвела до суттєвих проблем із підготовкою і формуванням кадрових ресурсів військової медицини та значного зменшення кількості військовозобов’язаних лікарів, професійно підготовленого мобілізаційного ресурсу загальнодержавної системи медичного забезпечення, здатного ефективно діяти в умовах надзвичайних ситуацій.

Крім того, в Україні відсутня система підготовки фахівців у базових вищих медичних навчальних закладах I-II рівнів акредитації (медичних коледжах) в єдиній системі військової медичної освіти за державним замовленням, зокрема фельдшерів з присвоєнням сержантського військового звання.

Незважаючи на те, що під час надзвичайних ситуацій на перший план виходять стреси і психологічні зриви, в Україні практично відсутня система психологічної реабілітації. Питання ж медичної та фізичної реабілітації знаходяться у занедбаному стані.

Суттєвого підвищення ефективності роботи потребує і діяльність військово-лікарських комісій в частині належного проведення медичних оглядів військовозобов’язаних. Так, протягом першої та другої часткової мобілізації медичний огляд військовозобов’язаних практично не проводився. І надалі мали місце непоодинокі випадки їх формального проведення та допущення непридатних за станом здоров’я осіб до військової служби.

Гостро постало й питання щодо необхідності організації на державному рівні системної підготовки населення до надання домедичної допомоги особам, які знаходяться у невідкладному стані. Події на сході України засвідчили, що кількість здатних надавати домедичну допомогу на належному рівні в нашому суспільстві знизилася до критично низького рівня. За даними соціологічних опитувань, 82 відсотки громадян вважають, що не готові надати домедичну допомогу з причини відсутності необхідних знань та навичок.

На думку учасників слухань, в Україні має бути створена постійно діюча система підготовки викладачів (інструкторів) домедичної допомоги. Крім того, питання набуття навичок надання домедичної допомоги необхідно включити до шкільних програм, стандартів середньої професійно-технічної і вищої освіти, відповідних програм підготовки військовозобов’язаних та інших категорій населення. Також має бути створена належна матеріально-технічна база для організації навчально-тренувального процесу.

Учасники слухань зазначили, що за минулий рік вжито низку заходів для поліпшення медичного забезпечення АТО, у тому числі для вирішення вищезазначених проблем. В Україні почав формуватися єдиний медичний простір, досвід якого засвідчив свою ефективність та доцільність при такій надзвичайній ситуації. Чітко окреслилася необхідність запровадження єдиних підходів до норм належного медичного забезпечення військовослужбовців під час військових дій або проведення АТО, створення єдиної системи реабілітації (медичної, психологічної та фізичної) поранених та постраждалих, а також налагодження чіткої взаємодії з цивільними закладами охорони здоров’я в питаннях організації надання медичної допомоги пораненим, постраждалим та хворим учасникам АТО.

Однак для забезпечення комплексного вирішення існуючих проблем необхідно прийняти системний документ, що визначав би увесь спектр напрямів діяльності органів державної влади, відповідних установ і організацій країни та конкретних заходів, спрямованих на створення ефективної системи реагування з метою запобігання людським жертвам та їх мінімізації, а також захисту та збереження життя і здоров’я військовослужбовців та цивільного населення під час надзвичайних ситуацій.

Враховуючи викладене, усвідомлюючи необхідність ефективного виконання завдань, спрямованих на забезпечення найважливішої функції держави - збереження здоров’я та життя громадян країни, учасники парламентських слухань рекомендують:

1. Президентові України розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони України доопрацьований Кабінетом Міністрів України проект Воєнно-медичної доктрини з урахуванням положень нової Стратегії національної безпеки України, спрямованої на вирішення проблеми збереження та захисту життя і здоров’я військовослужбовців та цивільного населення в умовах надзвичайних ситуацій та формування єдиного медичного простору.

2. Верховній Раді України:

1) посилити парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині, що стосується забезпечення конституційних гарантій охорони здоров’я військовослужбовців та цивільного населення і функціонування ефективної системи державного управління медичним захистом;

2) прискорити розгляд проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації надання домедичної допомоги (реєстр. № 1516, друге читання), а також законопроектів, спрямованих на формування в Україні єдиного медичного простору.

3. Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я  систематично проводити широке громадське обговорення важливих законодавчих ініціатив, спрямованих на законодавче врегулювання актуальних питань формування та забезпечення єдиних підходів до збереження і зміцнення здоров’я військовослужбовців та цивільного населення, організації взаємодії та поєднання зусиль медичних служб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів України і цивільної системи охорони здоров’я.

4. Кабінету Міністрів України:

1) доручити Міністерству оборони України спільно із заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, представниками комітетів Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, національної безпеки і оборони невідкладно доопрацювати проект Воєнно-медичної доктрини з урахуванням висловлених під час парламентських слухань та напрацьованих органами державної влади з урахуванням практичної діяльності зауважень і пропозицій та в установленому порядку внести Президентові України на затвердження;

2) під час розроблення проекту Державного бюджету України на 2016 рік та наступні роки передбачати видатки на:

здійснення заходів щодо створення єдиного медичного простору шляхом реформування системи охорони здоров’я України;

впровадження положень Воєнно-медичної доктрини;

фінансування державних програм, спрямованих на медичне забезпечення та психологічну реабілітацію постраждалих учасників АТО;

обов’язкове медичне обстеження стану здоров’я демобілізованих учасників АТО із залученням фахівців із психологічної та фізичної реабілітації, надання їм першочергового санаторно-курортного лікування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;

3) розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України:

про внесення змін до деяких законів України щодо визнання військовозобов’язаними усіх медичних працівників;

про альтернативну (невійськову) службу (нова редакція), що відповідає сучасним потребам суспільства;

про психіатричну допомогу (нова редакція), зокрема передбачивши у ньому вимоги до організації та надання громадянам медико-психологічної допомоги та реабілітації, у тому числі постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій;

про державний мобілізаційний резерв, передбачивши в ньому механізми створення, зберігання та оновлення необхідних резервів та ресурсів для надання медичної допомоги населенню;

про парамедицину;

про гуманітарну допомогу (нова редакція), передбачивши в ньому механізми безперешкодного надходження та отримання гуманітарної та благодійної допомоги;

про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;

про Загальнодержавну програму медичної, фізичної, психологічної, трудової та соціальної реабілітації учасників військових конфліктів, передбачивши співпрацю з міжнародними організаціями щодо започаткування нових і продовження реалізації наявних відповідних міжнародних проектів;

4) розробити і затвердити:

єдину систему медичної евакуації, надання домедичної, екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям і цивільному населенню, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, з урахуванням досвіду функціонування Державної служби медицини катастроф, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичних служб військових та спеціальних формувань при ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій в мирний час та в особливий період в рамках єдиної державної системи цивільного захисту України;

шляхи евакуації соціально незахищених верств населення у випадках надзвичайних ситуацій;

єдину концепцію соціального захисту військовослужбовців і цивільного населення, які постраждали в умовах надзвичайних ситуацій;

концепцію охорони психічного здоров’я військовослужбовців і цивільного населення;

концепцію патріотичного виховання в родині;

стандарти висвітлення у засобах масової інформації та інформування населення щодо військових подій та воєнно-медичної ситуації, загроз життю і здоров’ю військових та цивільного населення;

5) забезпечити створення:

єдиного медичного простору з можливістю перепрофілювання цивільних медичних закладів у військові медичні заклади з відповідним медичним забезпеченням та професійною підготовкою;

"аварійного резерву" лікарських засобів та виробів медичного призначення у відділеннях екстреної медичної допомоги багатопрофільних лікарень на випадок необхідності надання медичної допомоги великій кількості постраждалих;

єдиної системи комунікацій і оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях та ситуаціях військового характеру, системи комунікацій медичних закладів та закладів захисту життя і здоров’я громадян України;

єдиного реєстру учасників бойових дій (учасників АТО) на базі управлінь праці та соціального захисту з метою постійного моніторингу своєчасності лікування і реабілітації поранених, постраждалих і хворих; 

єдиної системи прижиттєвої і постмортальної ідентифікації всіх військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів України (відбитки пальців, жетони, чіпи, індивідуальні номери);

6) забезпечити ревізію наявних місць для захисту життя та здоров’я людей (бомбосховищ) на предмет їх відповідності реальним потребам населення та санітарно-технічним вимогам, вільний доступ до них у випадках надзвичайних ситуацій, розробити та запровадити ефективну систему інформування та оповіщення громадян щодо наявних захисних споруд та їх місткості;

7) забезпечити проведення в усіх районах України медико-волонтерських навчань з відпрацювання координації спільного реагування у випадках надзвичайних ситуацій із залученням представників Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства культури України, Міністерства інформаційної політики України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідальних посадових осіб місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, студентів, волонтерів, працівників відповідних закладів, установ та організацій;

8) забезпечити проходження курсів патріотичного виховання, початкової військової, психологічної і медичної підготовки, психологічного тестування та первинного професійного відбору, основ цивільного захисту та цивільної оборони в усіх загальноосвітніх навчальних закладах, а також закладах професійно-технічної освіти;

9) створити кафедри військово-медичної підготовки та відновити підготовку за навчальною дисципліною "сестринська справа" в усіх вищих навчальних закладах немедичного профілю;

10) забезпечити відновлення військових кафедр та проходження початкової військової підготовки в усіх вищих навчальних закладах;

11) забезпечити проходження курсу тактичної медицини за стандартами НАТО в усіх військових, безпекових, юридичних та правоохоронних вузах;

12) забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань необхідності впровадження положень Воєнно-медичної доктрини, у тому числі мети, змісту, очікуваних результатів та відповідних заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

13) забезпечити проведення інвентаризації наявних захисних споруд цивільної оборони підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання та перевірку їх відповідності встановленим законодавством вимогам щодо утримання зазначених споруд у мирний час. У разі виявлення порушень цих вимог та/або встановлення фактів використання приміщень захисних споруд цивільної оборони не за призначенням (передача в оренду, приватизація тощо) вжити заходів для усунення наявних порушень та повернення цих споруд у власність громад;

14) доручити відповідним центральним органам виконавчої влади при проведенні архітектурно-проектних робіт з проектування підземних станцій метрополітену передбачати можливість використання таких станцій як захисних споруд цивільної оборони.

5. Міністерству оборони України спільно з Міністерством охорони здоров’я України створити спеціальну незалежну комісію з військових і цивільних лікарів для перевірки якості проведення медичних оглядів військовозобов’язаних військово-лікарськими комісіями.