Про ринок електричної енергії
Стаття 36. Сертифікація суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Співтовариства

{Стаття 36 набирає чинності через шість місяців з дня опублікування Закону № 2019-VIII від 13.04.2017 - див. пункт 1 розділу XVII Закону № 2019-VIII від 13.04.2017}

1. Якщо запит на сертифікацію подає суб’єкт господарювання, контроль над яким здійснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, Регулятор повідомляє про це Секретаріат Енергетичного Співтовариства.

 

2. Регулятор приймає попереднє рішення про відмову у сертифікації суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, у таких випадках:

 

1) такий суб’єкт не виконує вимоги щодо відокремлення і незалежності оператора системи передачі, передбачені цим Законом;

 

2) прийняття рішення про сертифікацію такого суб’єкта зашкодить безпеці постачання електричної енергії в Україні або в Енергетичному Співтоваристві з урахуванням:

 

а) прав та обов’язків Енергетичного Співтовариства щодо відповідної держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, на підставі норм міжнародного права, зокрема міжнародних угод з питань безпеки постачання електричної енергії, сторонами яких є Енергетичне Співтовариство та відповідна держава;

 

б) прав та обов’язків України щодо відповідної держави, що не є стороною Енергетичного Співтовариства, на підставі міжнародних договорів, укладених з такою державою, за умови що такі права та обов’язки не суперечать Договору про заснування Енергетичного Співтовариства;

 

в) прав та обов’язків, взятих на себе Україною на підставі Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

 

г) інших фактів та обставин, що стосуються такого суб’єкта та/або держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, та мають значення для визначення відповідності такого суб’єкта вимогам щодо відокремлення і незалежності оператора системи передачі, передбаченим цим Законом.

 

3. Регулятор має право звертатися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та до інших суб’єктів владних повноважень із запитом про надання висновків з питань, зазначених у частині другій цієї статті. Регулятор враховує такі висновки у процесі прийняття рішення про сертифікацію або про відмову у сертифікації.

 

4. Перед прийняттям рішення щодо сертифікації Регулятор має отримати висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо:

 

1) відповідності суб’єкта господарювання вимогам щодо незалежності;

 

2) відсутності ризику для безпеки постачання електричної енергії в Енергетичному Співтоваристві.

 

Остаточне рішення про сертифікацію суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, оприлюднюється у порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону.

 

5. Регулятор приймає остаточне рішення про відмову у сертифікації суб’єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, без врахування висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства, якщо прийняття рішення про сертифікацію такого суб’єкта створює загрозу для безпеки постачання електричної енергії в Україні чи становить загрозу інтересам національної безпеки України.