Укр Рус

Кримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 463. Екстрадиційний арешт



Ст. 463 КПКУ від 28.12.1960 № 1001-05



Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням (зверненням) центрального органу прокурор вносить подання про її екстрадиційний арешт до суду за місцем тримання особи під вартою.

Разом із поданням на розгляд суду подаються:

1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом;

2) документи про громадянство особи;

3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

Матеріали, що подаються до суду, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України.

Після одержання подання суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить постанову про:

1) застосування екстрадиційного арешту;

2) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.

При розгляді подання суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

На постанову судді до апеляційного суду прокурором, особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня винесення постанови може бути подана апеляція. Подання апеляції на постанову судді не зупиняє набрання нею законної сили та її виконання. Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено касаційне подання прокурора.

Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше вісімнадцяти місяців.

У межах цього терміну суддя за місцем тримання особи під вартою за поданням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника суддя за місцем тримання особи під вартою не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.

У разі якщо максимальний строк екстрадиційного арешту, передбачений частиною сьомою цієї статті, закінчився, а питання щодо видачі особи (екстрадиції) та її фактичної передачі центральним органом не вирішено, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.

Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

У разі звільнення особи з-під варти судом прокурор області або його заступник за погодженням з відповідним центральним органом виносить постанову про застосування інших необхідних заходів для запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі.

Такі заходи мають бути достатніми, щоб гарантувати можливість виконання рішення про видачу особи (екстрадицію), і можуть, зокрема, передбачати заставу, встановлення обмежень пересування особи та контролю за місцем її перебування. Застосування застави та встановлення обмежень пересування особи здійснюються у порядку, передбаченому статтями 981, 151 та 154-1 цього Кодексу, з урахуванням особливостей цього розділу.

Про винесення постанови прокурор області або його заступник повідомляє особу, щодо якої вона винесена, її захисника або законного представника.

Виконання постанови може доручатися прокурором області або його заступником органам дізнання.

Стаття 1 ...461 462 463 464 465 ...470 

Перейти до статті
Скачать бесплатно Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 № 1001-05 



Додати коментар до ст.463 КПКУ від 28.12.1960 № 1001-05