П О С Т А Н О В А 

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року м. Київ

    

Верховний Суд України у складі:

 

 

головуючого Григор’євої Л.І.,

 

 

суддів: Барбари В.П.,

Берднік І.С., Колесника П.І., Пивовара В.Ф.,

Балюка М.І., Короткевича М.Є., Потильчака О.І.,

Вус С.М., Коротких О.А., Пошви Б.М.,

Глоса Л.Ф., Косарєва В.І., Прокопенка О.Б.,

Гошовської Т.В., Кривенди О.В., Редьки А.І.,

Гриціва М.І., Кривенка В.В., Сеніна Ю.Л.,

Гуля В.С., Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.,

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Таран Т.С.,

Ємця А.А., Маринченка В.Л., Терлецького О.О.,

Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В., Тітова Ю.Г.,

Заголдного В.В., Охрімчук Л.І., Шицького І.Б.,

Кліменко М.Р., Панталієнка П.В., Школярова В.Ф.,

Ковтюк Є.І., Патрюка М.В., Яреми А.Г., -

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства “Київстар” про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від      11 травня 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем” до ОСОБИ _1 про стягнення заборгованості,

 

в с т а н о в и в:

 

У  лютому 2010 року закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем» (далі – ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”) звернулось із позовом до ОСОБИ _1 про стягнення заборгованості за надані послуги мобільного зв’язку.

 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 3 липня 2008 року ним та відповідачкою укладено договір про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM 900/1800 в сумі 7 433 грн. 22 коп. Станом на 1 січня     2009 року за відповідачкою рахується борг з оплати за надані послуги в сумі         7 433 грн. 22 коп., з яких: 6 092 грн. 90 коп. – основна заборгованість, 616 грн.       17 коп. – пеня, 556 грн. 89 коп. – інфляційні втрати за весь час прострочення та 167 грн. 26 коп. – три проценти річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов’язання, який позивач просив стягнути.  

 

 Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 26 червня           2010 року позов ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” задоволено.

 

 Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2010 року рішення в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за час прострочення скасовано й ухвалено в цій частині  нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року касаційну скаргу ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 9 грудня           2010 року залишено без змін.

 

14 березня 2011 року ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” змінило найменування на приватне акціонерне товариство “Київстар” (далі – ПАТ “Київстар”) (протокол від 14 березня 2011 року та довідка ЄДРПОУ № 410017).

 

У березні 2011 року ПАТ “Київстар” звернулося до суду із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року. 

 

У заяві ПАТ “Київстар” просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

 

В обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України від 8 липня 2008 року, від 11 січня 2007 року та від 15 березня            2011 року, в яких, на думку скаржника, по-іншому застосовані положення ч. 2    ст. 625 ЦК України до аналогічних правовідносин.

Так, постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ господарського суду від 8 липня 2008 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від     8 квітня 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 28 січня         2008 року, якими з Національної телекомпанії України на користь ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” за послуги зв’язку стягнуто 12 642 грн. 46 коп. основного боргу,      573 грн. 68 коп. пені, 2 534 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 770 грн. 30 коп. – три проценти річних від простроченої суми.

 Постановою Вищого господарського суду України від 11 січня 2007 року залишено без змін постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006 року та рішення господарського суду Черкаської області від 26 червня 2006 року, якими з відкритого акціонерного  товариства “Черкаська пересувна механізована колона № 247” на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” стягнуто 3 933 грн. 99 коп. боргу за надані послуги електрозв’язку, 185 грн. 78 коп. пені та 710 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня           2011 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2010 року та рішення господарського суду м. Києва від         8 червня 2010 року, якими задоволено позов  відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” до Черкаського зонального відділення Військової служби правопорядку про стягнення 1 690 грн. 12 коп. основного боргу за надані послуги електрозв’язку, 29 грн. 19 коп. пені, 49 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 8 грн. 52 коп. – три проценти річних від простроченої суми. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року справу за позовом ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості допущено до провадження в порядку розділу V глави 3 ЦПК України. 

 

Перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ПАТ “Київстар” підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судами встановлено, що між сторонами виник спір стосовно виконання укладеного ними 3 липня 2008 року договору про надання послуг стільникового мобільного зв’язку.

Відповідно до умов указаного договору позивач зобов’язувався надавати відповідачці послуги стільникового мобільного зв’язку, а відповідачка – своєчасно оплачувати надані їй послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду в частині відмови ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про те, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин сторін, оскільки предметом їх угоди є не грошові зобов’язання, а надання послуг, відповідальність за порушення якої передбачена ст. 906 ЦК України у вигляді відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору.

Крім того, суд зазначив, що відповідальність замовника перед виконавцем за несвоєчасну оплату за надані послуги главою 63 ЦК України не визначена, як не визначена така відповідальність і договором сторін про надання послуг мобільного зв’язку.

У справах, що виникли у подібних правовідносинах, а саме: за позовом ВАТ “Укртелеком” до ВАТ “Черкаська пересувна механічна колона № 247” про стягнення 4 830 грн. 01 коп. (постанова від 11 січня 2007 року), за позовом ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” до Національної телекомпанії України про стягнення         20 399 грн. 97 коп. (постанова від 8 липня 2008 року), за позовом ВАТ “Укртелеком” до Черкаського зонального відділення Військової служби правопорядку про стягнення 1 777 грн. 12 коп. (постанова від 15 березня          2011 року), Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що у зв’язку з виникненням заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, послуги електрозв’язку, послуги стільникового мобільного зв’язку замовник несе перед виконавцем відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, норма ч. 2 ст. 625 ЦК України  касаційними судами в подібних правовідносинах застосована неоднаково.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України, Верховний Суд України виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

 За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відтак договір про надання послуг є складним зобов’язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов’язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов’язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

 Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів. 

Таким чином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. 

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов’язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов’язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов’язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору – абонентська плата.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І книги 5 ЦК України “Загальні положення про зобов’язання”, а відтак поширює свою дію на всі зобов’язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов’язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг стільникового мобільного зв’язку, є грошовим зобов’язанням, в якому, серед інших прав і обов’язків сторін, праву виконавця (кредитора) ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” вимагати від замовника (боржника) ОСОБА_1 сплати грошей за надані виконавцем послуги на його користь відповідає кореспондуючий обов’язок замовника сплатити ці гроші.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов’язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Отже, суд касаційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин заява ПАТ “Київстар” підлягає задоволенню, а ухвала   Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року – скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд. 

 

Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

 

п о с т а н о в и в:

 

Заяву приватного акціонерного товариства “Київстар” задовольнити.

          Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий Григор’єва Л.І.,

 

 

Судді: Балюк М.І., Кузьменко О.Т.,

Барбара В.П., Лященко Н.П.,

Берднік І.С., Маринченко В.Л.,

Вус С.М., Онопенко В.В.,

Глос Л.Ф., Охрімчук Л.І.,

Гошовська Т.В., Панталієнко П.В.,

Гриців М.І., Патрюк М.В.,

Гуль В.С., Пивовар В.Ф.,

Гуменюк В.І., Потильчак О.І.,

Ємець А.А., Пошва Б.М.,

Жайворонок Т.Є., Прокопенко О.Б.,

Заголдний В.В., Редька А.І.,

Кліменко М.Р., Сенін Ю.Л.,

Ковтюк Є.І., Скотарь А.М.,

Колесник П.І., Таран Т.С.,

Короткевич М.Є., Терлецький О.О.,

Коротких О.А., Тітов Ю.Г.,

Косарєв В.І., Шицький І.Б.,

Кривенда О.В., Школяров В.Ф.,

Кривенко В.В., Ярема А.Г., -