Укр Рус

Ваш гід в законодавстві України


Друкувати


Декрет КМУ № 46-93 від 10.05.1993 Про стандартизацію і сертифікацію

 
Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
 
Про стандартизацію і сертифікацію

 

 
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201 N 1288-XIV від 22.07.2014, ВВР, 2014, N 41-42, ст.2024
N 124-VIII від 08.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.41 }

{ У тексті Декрету слова "Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом N 2863-IV від 08.09.2005 }
 
{ У тексті Декрету слова "державних стандартів" та "центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у всіх відмінках замінено відповідно словами "національний стандарт" та "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1602-VII від 22.07.2014 }

 
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.
 
Розділ I
 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
Стаття 1. Сфера дії Декрету
 
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
 
Положення Декрету не поширюються на обов’язкову сертифікацію продукції, що є харчовим продуктом.
{ Статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1602-VII від 08.12.2015 }

 
{ Статтю 2 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
{ Статтю 3 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
Розділ II
 
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ

 
{ Статтю 4 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 }

 
{ Статтю 5 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 }

 
{ Статтю 6 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 }

 
{ Статтю 7 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 }

 
{ Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 }

 
{ Статтю 9 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 }

 
Розділ III
 
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

 
{ Статтю 10 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
{ Статтю 11 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
{ Статтю 12 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
Розділ IV
 
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ В ДЕРЖАВНІЙ СИСТЕМІ СЕРТИФІКАЦІЇ
 
{ Назва розділу IV в редакції Закону N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
Стаття 13. Види та мета сертифікації продукції в державній
системі сертифікації
{ Назва статті 13 в редакції Закону N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
Сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов’язкову та добровільну.
{ Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 868-VIII від 15.01.2015 }
 
Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: { Абзац перший частини другої статті 13 в редакції Закону N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
 
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
 
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
 
Стаття 14. Державна система сертифікації
 
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання:
 
визначає основні принципи, структуру та правила державної системи сертифікації;
 
затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
 
встановлює вимоги до призначених органів з сертифікації в державній системі сертифікації (далі - призначений орган);
 
встановлює правила визнання сертифікатів відповідності інших держав;
 
здійснює інші повноваження, визначені законами України.
 
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання:
 
призначає органи із сертифікації, акредитовані національним органом України з акредитації, а у разі якщо національний орган України з акредитації не здійснює акредитацію стосовно відповідних видів діяльності із сертифікації, - національним органом з акредитації іншої держави;
 
розглядає спірні питання щодо проведення сертифікації;
 
здійснює державний нагляд за дотриманням органами із сертифікації правил і порядку сертифікації продукції шляхом проведення планових та позапланових перевірок;
 
веде Реєстр державної системи сертифікації (далі - Реєстр);
 
організовує інформаційне забезпечення з питань сертифікації;
 
здійснює інші повноваження, визначені законами України.
{ Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 543-IV від 15.01.2015 }
 
Стаття 14-1. Реєстр та внесення до нього інформації про
сертифікати відповідності та свідоцтва про
визнання відповідності
 
1. Сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності реєструються в Реєстрі на безоплатній основі на підставі прийнятого органами із сертифікації рішення про видачу сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності.
 
2. Вимоги до змісту інформації про прийняті рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності, яка подається для включення до Реєстру, та порядок ведення Реєстру встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.
 
3. Органи із сертифікації присвоюють виданим ними сертифікатам відповідності та свідоцтвам про визнання відповідності реєстраційні номери у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання. Інформація про прийняття рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності подається органами із сертифікації в день прийняття відповідного рішення для включення до Реєстру з використанням засобів електронного зв’язку центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.
 
4. Подання інформації про прийняття рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності з порушенням вимог до змісту інформації, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, відповідно до пункту 2 цієї статті, є підставою для відмови у включенні зазначеної інформації до Реєстру.
 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, подає органам із сертифікації письмове рішення про відмову у включенні інформації до Реєстру з обґрунтуванням причини відмови.
 
Органи із сертифікації не пізніше наступного робочого дня з дня одержання рішення про відмову у включенні інформації щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності усувають причини, що були підставою для прийняття зазначеного рішення, та повторно подають таку інформацію для включення її до Реєстру.
{ Декрет доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
 
1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації.
{ Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 22.07.2014 }
 
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
 
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.
{ Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 540-IV від 22.07.2014 }
 
Стаття 15-1. Видача, відмова у видачі, переоформлення та
видача дубліката рішення про призначення органу
з сертифікації в державній системі сертифікації,
розширення сфери призначення та анулювання
рішення про призначення
 
1. Призначення органів з сертифікації в державній системі сертифікації здійснюється шляхом видачі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації (далі - рішення про призначення).
 
2. Організація, яка претендує на призначення (далі - претендент), подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, заявку на призначення згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.
 
До заявки на призначення додаються:
 
1) проект сфери призначення, стосовно якої претендент заявляє про свою компетентність, який підписується ним та у якому зазначаються:
 
види продукції із зазначенням категорій та/або груп продукції чи інших деталізованих визначень продукції і кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ;
 
відповідні схеми (моделі) сертифікації;
 
2) засвідчена претендентом копія атестата про акредитацію, що засвідчує відповідність претендента вимогам до призначених органів. Сфера акредитації претендента повинна охоплювати схеми (моделі) сертифікації та перелік видів продукції, щодо яких він заявляє про свою компетентність;
 
3) копія статуту організації, засвідчена в установленому порядку;
 
4) відомості про кваліфікацію персоналу органу з сертифікації, підписані претендентом;
 
5) відомості про штатних та/або залучених аудиторів, атестованих у встановленому порядку відповідно до проекту сфери призначення;
 
6) довідка з інформацією про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції, підписана претендентом, та/або копії укладених відповідних угод з іншими акредитованими лабораторіями (центрами), з якими співпрацює орган з сертифікації, засвідчені в установленому порядку;
 
7) загальний опис власної системи управління якістю (настанова з якості), копія сертифіката відповідності власної системи управління якістю вимогам стандарту ISO 9001 або ДСТУ ISO 9001 (за наявності сертифіката);
 
8) довідка про досвід проведення робіт з сертифікації продукції за останні три роки, підписана претендентом;
 
9) копія договору про страхування, завірена в установленому порядку, або підписана претендентом довідка про наявність коштів у розмірі, достатньому для відшкодування в установленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, заподіяних внаслідок провадження ним діяльності як призначеного органу з сертифікації.
 
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, протягом 90 днів з дня одержання заявки на призначення:
 
1) проводить аналіз поданих претендентом документів та перевіряє повноту відомостей;
 
2) приймає рішення про призначення, копію якого надсилає призначеному органу;
 
3) у разі відмови в призначенні надсилає претенденту письмове повідомлення про відмову в призначенні із зазначенням підстав для такої відмови.
 
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, присвоює ідентифікаційні номери призначеним органам.
 
5. У рішенні про призначення зазначаються:
 
1) найменування та місцезнаходження призначеного органу;
 
2) ідентифікаційний номер призначеного органу;
 
3) сфера призначення:
 
види продукції із зазначенням категорій та/або груп продукції чи інших деталізованих визначень продукції;
 
відповідні схеми (моделі) сертифікації.
 
6. Рішення про призначення видається на необмежений строк.
 
7. Підставами для відмови у видачі рішення про призначення є:
 
1) подання претендентом неповного пакета документів, необхідних для призначення;
 
2) виявлення в документах, поданих претендентом, недостовірних відомостей;
 
3) невідповідність претендента вимогам до призначених органів.
 
8. Розширення сфери призначення призначеного органу здійснюється в порядку та строки, встановлені цією статтею для видачі рішення про призначення.
 
9. Підстави для переоформлення та видачі дубліката рішення про призначення встановлюються Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" .
 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення рішення про призначення та оригіналу рішення, що додається до заяви, повинен видати призначеному органу переоформлене на новому бланку рішення про призначення з урахуванням змін, зазначених у заяві про його переоформлення.
 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви про видачу дубліката рішення про призначення повинен видати призначеному органу дублікат рішення про призначення замість втраченого або пошкодженого.
 
10. Підставами для анулювання рішення про призначення є:
 
1) звернення призначеного органу з відповідною заявою;
 
2) повідомлення національним органом України з акредитації про скасування атестата про акредитацію призначеного органу;
 
3) припинення призначеного органу (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація).
 
11. Видача, переоформлення та видача дубліката рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації, розширення сфери призначення та анулювання рішення про призначення здійснюються на безоплатній основі.
{ Декрет доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної
системи сертифікації
 
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
 
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом.
{ Абзац другий статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 }
 
Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.
 
Виробник зобов’язаний надавати постачальнику інформацію про обов’язкову сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.
{ Статтю 16 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
Постачальник зобов’язаний реалізовувати продукцію, що підлягає обов’язковій сертифікації, за умови наявності в документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
{ Статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }

 
{ Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
Стаття 18. Обов’язкова сертифікація продукції, що
імпортується
 
Відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.
 
Органи доходів і зборів здійснюють митне оформлення імпортних товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, на підставі інформації, включеної до Реєстру, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються фізичними або юридичними особами на митній території України.
{ Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР від 15.01.2015 }
 
Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою
сертифікацією продукції
 
1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо атестації, випробування, контролю та реєстрації.
{ Пункт 1 статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.
 
3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
 
4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України.
{ Статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 3176-VI від 05.04.2011 }
 
Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації
продукції та випробувальних лабораторій
(центрів), що проводять обов'язкову
сертифікацію
 
1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:
 
необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;
 
порушення правил сертифікації.
 
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.
 
2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються повноважень на виконання робіт із сертифікації в державній системі сертифікації. { Абзац перший пункту 2 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }
 
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється повноважень на виконання робіт із сертифікації в державній системі сертифікації. { Абзац другий пункту 2 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }

 
{ Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
{ Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
Розділ V
 
ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СТИМУЛЮВАННЯ
ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ

 
{ Статтю 23 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
{ Статтю 24 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
Розділ VI
 
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

 
{ Статтю 25 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
{ Статтю 26 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 }

 
Розділ VII
 
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
Стаття 27. Набуття чинності Декретом
 
Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування та втрачає чинність з 1 січня 2018 року. { Абзац перший статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }

 
{ Абзац другий статті 27 виключено на підставі Закону N 124-VIII від 15.01.2015 }

 
Кабінету Міністрів України до дня втрати чинності цим Декретом забезпечити проведення аналізу обґрунтованості запровадження оцінки відповідності окремих видів продукції, що підлягають обов’язковій сертифікації згідно з цим Декретом, вимогам технічних регламентів та розроблення в разі потреби відповідних технічних регламентів.
{ Статтю 27 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 }

 
Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
м. Київ, 10 травня 1993 року
N 46-93
Опубліковано: "Урядовий кур'єр", 22.05.93



Інші НПА

Наказ МВС №1028 від 27.08.2015 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС від 17 квітня 2015 року № 447 Наказ МВС №1019 від 25.08.2015 Про внесення зміни до Інструкції із заповнення картки обліку дорожньо-транспортної пригоди Розпорядження КМУ №1048 від 07.10.2015 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства на 2015 рік Постанова КМУ №812 від 30.09.2015 Про внесення змін до Правил охорони магістральних трубопроводів Розпорядження КМУ №1058 від 30.09.2015 Про внесення змін до Правил охорони магістральних трубопроводів Розпорядження КМУ №1051 від 07.10.2015 Про внесення змін у додатки 1, 2 і 4 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2003 р. № 599 Розпорядження КМУ №1050 від 07.10.2015 Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. № 722 Розпорядження КМУ №722 від 18.09.2013 Про підписання Угоди між Урядом України та Урядом Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланки про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал Розпорядження КМУ №1049 від 07.10.2015 Про передачу будівлі у м. Миколаєві до сфери управління Міністерства оборони Розпорядження КМУ №1055 від 07.10.2015 Про затвердження проекту “Коригування проекту Будівництво першої черги метрополітену в м. Дніпропетровську