Рішення КСУ № 2 від 29.01.2008 у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України \"Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності\" та конституційним поданням 89 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України, статті 5 Закону України \"Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності\" (справа про звільнення народних депутатів України з інших посад у разі суміщення)

 
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
 
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
у справі за конституційним поданням 52 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) Закону України "Про
особливості звільнення з посад осіб, які суміщають
депутатський мандат з іншими видами діяльності" та
конституційним поданням 89 народних депутатів України
про офіційне тлумачення положень пункту 2 частини
другої статті 90 Конституції України, статті 5
Закону України "Про особливості звільнення з
посад осіб, які суміщають депутатський мандат
з іншими видами діяльності" (справа про
звільнення народних депутатів України
з інших посад у разі суміщення)

 
м. Київ Справа N 1-5/2008
29 січня 2008 року
N 2-рп/2008

Конституційний Суд України у складі суддів:
 
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,
Бринцева Василя Дмитровича,
Головіна Анатолія Сергійовича,
Джуня В'ячеслава Васильовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
Домбровського Івана Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Мачужак Ярослави Василівни,
Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,
 
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України .
 
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" є конституційні подання 52 та 89 народних депутатів України.
 
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71, частиною першою статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" .
 
Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
 
у с т а н о в и в:
 
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 52 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Закон України "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності" (є неконституційним).
 
Обґрунтовуючи свою позицію, автори подання зазначають, що:
 
- за своєю суттю Закон ;
 
- положення частин першої, другої статті 3, статті 4 Закону ;
 
- положення статті 5 Закону ;
 
- положення Закону , у яких визначено функції і повноваження Президента України та Кабінету Міністрів України;
 
- положення частини третьої статті 7 Закону .
 
2. Суб'єкт права на конституційне подання - 89 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України . Автори подання просять роз'яснити вказані положення в аспекті таких питань:
 
- чи є словосполучення "Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України" за своєю правовою природою тотожним словосполученню "відставка Кабінету Міністрів України, прийнята Верховною Радою України";
 
- чи набуває Президент України у разі втрати чинності актів, про які йдеться у статті 5 Закону ;
 
- чи є такими, що втратили чинність, постанови Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року "Про призначення Януковича В.Ф. Прем'єр-міністром України" N 77-V , вони продовжують перебувати на посадах народних депутатів України;
 
- якщо вказані акти Верховної Ради України втратили чинність, то які правові наслідки це тягне для подальшого здійснення повноважень членів Кабінету Міністрів України тими особами, які не склали повноважень народних депутатів України, і чи можна вважати, що такі члени Кабінету Міністрів України здійснюють свої повноваження всупереч Конституції та законів України.
 
Обґрунтовуючи своє клопотання, суб'єкт конституційного подання вказує на те, що повноваження народних депутатів України, які набули статусу членів Кабінету Міністрів України, за станом на останній день (25 серпня 2006 року) зазначеного двадцятиденного строку не були припинені Верховною Радою України, хоча процедуру такого припинення встановлено статтею 5 Закону .
 
3. Ухвалою Другої колегії суддів Конституційного Суду України від 22 січня 2007 року справу за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України об'єднано в одне конституційне провадження.
 
4. Позиції щодо питань, порушених у конституційних поданнях, висловили науковці: Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міжрегіональної академії управління персоналом, Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, Харківського національного університету внутрішніх справ, Центру політико-правових реформ, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також член-кореспондент Академії правових наук України професор В.Б. Авер'янов.
 
5. Проведений Конституційним Судом України аналіз матеріалів справи, відповідних положень Конституції України дає підстави для такого узагальнюючого висновку стосовно обох клопотань.
 
Народні депутати України, як представники Українського народу в єдиному органі законодавчої влади в Україні, здійснюють свої повноваження на постійній основі. У системному зв'язку з таким приписом перебувають положення, які стосуються дострокового припинення повноважень народного депутата України, підстави для якого визначені в частині другій статті 81 Конституції України .
 
В положеннях частин третьої, четвертої, п'ятої, шостої статті 81 Конституції України .
 
6. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені в конституційному поданні 52 народних депутатів України питання, виходить з такого.
 
6.1. В аспекті конституційного подання пріоритет природних прав людини слід розглядати як один із засадничих принципів Конституції України , відповідно до якого Верховна Рада України, як орган законодавчої влади, має приймати правові акти, додержуючись такого підходу.
 
6.1.1. У міжнародному праві вироблено систему прав людини як визначальних засад правового статусу фізичної особи. Наразі цю систему складають: Загальна декларація прав людини 1996 року. За змістом вказаних документів природні права є винятковими, невід'ємними від людини, невідчужуваними і непорушними будь-ким, зокрема державою.
 
Право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.
 
Визначене статтею 43 Конституції України .
 
6.1.2. Право брати участь в управлінні державними справами (стаття 38 Конституції України) встановлено державою, воно існує за умови функціонування держави і може бути реалізоване у різних формах, зокрема обирати і бути обраним до органів державної влади. Це право поширюється лише на громадян держави і передбачає нарівні з можливістю громадян брати участь в управлінні державними справами можливість формувати органи держави.
 
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" , в яких ідеться про гарантії відновлення права на працю (службу), що було зупинено у зв'язку з переходом особи до виконання повноважень представника народу на постійній основі.
 
6.1.3. За обставин, коли виникає конкуренція прав і свобод людини у здійсненні їхнього захисту, має бути застосовано принцип пріоритетності.Правову позицію, за якою допускається застосування різних пріоритетів у захисті окремих категорій осіб, також виробив Європейський суд з прав людини, про що в черговий раз вказав у справі "Бусуйок проти Молдови" ("Busuiok v. Moldova") в рішенні від 21 грудня 2004 року N 61513/00.
 
В Законі , якою передбачено, що людина є найвищою соціальною цінністю.
 
Конституційний Суд України вважає, що стосовно права на працю, але в межах предмета конституційного подання, може бути надано пріоритет у його захисті державою. У разі виникнення колізії щодо несумісності перебування особи на посаді народного депутата України із зайняттям іншими видами діяльності, мають бути застосовані положення пункту 5 частини другої та частини четвертої статті 81 Конституції України . На виконання цієї конституційної норми законодавець у певних законах вже передбачив спосіб вирішення такої колізії: у судовому порядку шляхом припинення реалізації саме права на участь у представницьких органах державної влади. Тобто - примусове позбавлення особи повноважень народного депутата України.
 
Виходячи із зазначеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що за своїм змістом Закон є підстави для визнання його неконституційним повністю.
 
6.2. Конституційний Суд України вважає, що Закон .
 
6.3. Конституційний Суд України зазначає, що, крім вказаної концептуальної невідповідності, зміст оспорюваних статей 3, 4, 5, які є основою Закону на особу, яка є народним депутатом України, покладаються зобов'язання виконати певні дії з метою дотримання вимог щодо заборони сумісництва, також визначається термін їх здійснення.
 
6.3.1. У разі обрання громадянина народним депутатом України він має припинити свою діяльність, яка є несумісною з новим статусом, у тому числі реалізацію права на працю. Проте положення статей 3, 4 Закону безальтернативно покладають зобов'язання щодо виконання таких дій на певних суб'єктів владних повноважень, без з'ясування позиції особи, яку обрано народним депутатом України.
 
У разі призначення народного депутата України на посаду, яка є несумісною з депутатським мандатом (адміністративна, судова діяльність тощо), згідно з частиною четвертою статті 78 Конституції України .
 
Якщо народний депутат України виконав таке зобов'язання, надавши пріоритет праву на працю у розумінні статті 43 Конституції України вже встановив інший спосіб унеможливлення перебування особи на несумісних посадах - "народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається до виконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата України".
 
6.3.2. Згідно з положенням частини четвертої статті 78 Конституції України іншого строку - п'ятнадцять днів - для вирішення питання про несумісність не відповідає зазначеній конституційній нормі.
 
У разі коли особа за власним бажанням надала перевагу праву на працю над позитивним правом бути обраним до представницького органу народом, законодавець не має права встановлювати норму, за якою акт про призначення народного депутата України на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, втрачає чинність одразу після закінчення двадцяти календарних днів з дня його видання, якщо народний депутат України не припинив свої повноваження в установленому законом порядку. Цим особу позбавлено права вільного вибору.
 
6.3.3. З підстав, наведених у підпунктах 6.3.1, 6.3.2 пункту 6 мотивувальної частини цього Рішення, не відповідає Конституції України , в якій визначено умови і строки втрати чинності актом про призначення особи, яка є народним депутатом України, на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом.
 
6.3.4. Положення частини другої статті 88 Конституції України .
 
Конституційний Суд України вважає, що за умови визнання неконституційними статей 3, 4, 5, частин другої, третьої статті 7 Закону неконституційним повністю.
 
7. Конституційний Суд України, розглядаючи питання, порушені в конституційному поданні 89 народних депутатів України, виходить з такого.
 
Автори конституційного подання звернулися з клопотанням дати тлумачення положення пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України .
 
Однак, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність Закону .
 
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції України , Конституційний Суд України
 
в и р і ш и в:
 
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України .
 
2. Закон України "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності" , який визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
 
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
 
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.
 
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ