Наказ МВС № 1340-a від 11.12.2014 ІНСТРУКЦІЯ про організацію медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ
Міністерства внутрішніх
справ України
04.11.2003 № 1296
(у редакції наказу
Міністерства внутрішніх справ
України
11.12.2014 № 1340)





Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
31 грудня 2014 р.
за № 1667/26444


ІНСТРУКЦІЯ
про організацію медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України

І. Загальні положення

1. Ця Інструкція розроблена з метою реалізації Законів України "Про міліцію", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про курорти", "Про Національну гвардію України", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 401.

2. Ця Інструкція установлює організацію:

1) медичної реабілітації згідно з рішенням військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) чи висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) на безкоштовній основі:

осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, незалежно від встановлення їм інвалідності;

осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України після стаціонарного та/або амбулаторного лікування для продовження лікування;

2) санаторно-курортного лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей, військовослужбовців Національної гвардії України та членів їх сімей;

осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, звільнених зі служби за віком, хворобою або вислугою років, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - пенсіонери МВС), та членів їх сімей.

ІІ. Медично-відбіркові комісії

1. Медична реабілітація та санаторно-курортне лікування забезпечує послідовність попереднього лікування у госпіталях, лікарнях і поліклініках. Висновок про їх необхідність з вибором медичного реабілітаційного центру (далі - МРЦ) МВС, Лікарні відновного лікування (далі - ЛВЛ) МВС, медичного реабілітаційного центру, медичного центру (далі - МРЦ, МЦ) Національної гвардії України або санаторію робиться медично-відбірковими комісіями (далі - МВК) відділів (служб) медичного забезпечення головних управлінь, управлінь МВС (далі - ГУМВС, УМВС) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, Центральної поліклініки МВС, Управління медичного забезпечення та реабілітації (далі - УМЗР) МВС, військово-медичного управління Головного управління, управлінь оперативно-териториальних об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та закладів Національної гвардії України (далі - МВК Національної гвардії України).

2. До складу МВК УМЗР МВС України входять:

1) заступник начальника УМЗР МВС - голова комісії;

2) начальник відділу медичної реабілітації та відновного лікування УМЗР МВС - заступник голови комісії;

3) головний спеціаліст - лікар відділу медичної реабілітації та відновного лікування УМЗР МВС.

3. До складу МВК Центральної поліклініки МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС входять:

1) начальник поліклініки - голова комісії Центральної поліклініки;

2) начальник відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС - голова комісії відділів (служб) медичного забезпечення;

3) лікар-терапевт, лікарі - спеціалісти вузького профілю.

4. Підставою для розгляду МВК питання про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування є рішення ВЛК чи висновок ЛКК про необхідність проведення медичної реабілітації або довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - довідка за формою № 070/о).

5. Результатом розгляду МВК медичної документації є видача хворому рішення про направлення на медичну реабілітацію (додаток 1) або санаторно-курортної путівки.

6. Якість відбору хворих на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування контролюється:

1) головою МВК Центральної поліклініки МВС або МВК відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС, головою МВК Національної гвардії України;

2) лікарем поліклініки (госпіталю або госпіталю з поліклінікою), якщо він своєчасно не сповістив голову комісії про зміни, що сталися у стані здоров’я хворого, які перешкоджають направленню на медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування.

ІІІ. Порядок направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування

1. Медичні показання для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування встановлюються на підставі об’єктивного стану хворого, аналізу даних диспансерного нагляду, результатів попереднього лікування, даних лабораторних, інструментальних, рентгенологічних та функціональних обстежень та визначаються:

1) ВЛК або ЛКК - для направлення на медичну реабілітацію після попереднього стаціонарного та/або амбулаторного лікування з наданням відповідного рішення ВЛК чи висновку ЛКК;

2) лікарем поліклініки за місцем медичного обслуговування - для направлення на санаторно-курортне лікування з наданням довідки за формою № 070/о.

2. Лікарі, які направляють хворого на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування, організовують усі медичні (діагностичні) обстеження залежно від характеру і стадії захворювання, а також за наявності певних показань забезпечують консультацію хворого у відповідних спеціалістів.

3. При направленні на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування обов’язковими обстеженнями є:

клінічний аналіз крові і сечі;

рівень цукру в крові;

електрокардіографічне обстеження;

рентгенологічне обстеження органів грудної порожнини (флюорографія), якщо з часу останнього обстеження минуло більше двох років.

4. Додатковими обстеженнями при направленні на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування є:

1) при захворюванні органів травлення:

фіброгастродуоденоскопія;

ультразвукове дослідження органів, якщо з часу останнього обстеження минуло більше 6 місяців;

2) при захворюваннях опорно-рухового апарату:

рентгенологічне обстеження суглобів;

рентгенологічне обстеження хребта тощо (залежно від локалізації);

3) при захворюваннях спинного мозку та хребта - витяг з історії хвороби стаціонарного лікування або останньої медичної реабілітації чи санаторно-курортного лікування;

4) при направленні на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування жінок з приводу будь-якого захворювання - висновок гінеколога (акушера-гінеколога);

5) при направленні на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування чоловіків після 40 років - консультація уролога.

У необхідних випадках для уточнення діагнозу проводяться додаткові лабораторні та інші обстеження шкіри, крові, ротової порожнини та інших органів з висновками відповідних спеціалістів.

5. При вирішенні питання щодо вибору профілю лікувально-профілактичного, санаторно-курортного закладу МВС чи Національної гвардії України, санаторію враховуються основні лікувальні фактори курорту, лікувальні можливості, контрастність клімато-географічних умов і особливості бальнеологічного, грязьового та інших видів лікування, характер основного захворювання, наявність супутніх захворювань у хворого, умови поїздки, відстань, кількість дорожніх пересадок.

6. При видачі хворому рішення про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортної путівки враховуються протипоказання для направлення хворих на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування, визначені переліком протипоказань для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування (додаток 2).

7. Санаторно-курортне лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України проводиться в період відпустки.

8. На весь строк медичної реабілітації хворі з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України за рішенням ВЛК в установленому порядку звільняються від виконання службових обов’язків у зв’язку з хворобою, а іншим працюючим особам видається листок непрацездатності.

ІV. Порядок розподілу санаторно-курортних путівок

1. Розподіл санаторно-курортних путівок у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, санаторії здійснюється УМЗР МВС пропорційно до кількості осіб, які перебувають на обліку в Центральній поліклініці МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС та надсилаються до відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС не пізніше ніж за 40 днів до початку кварталу.

2. Санаторно-курортні путівки поділу не підлягають і не можуть бути передані іншій особі.

3. За невикористання отриманих санаторно-курортних путівок у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України начальники відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС один раз на рік звітують перед УМЗР МВС.

4. Санаторно-курортні путівки, придбані самостійно, відшкодуванню за рахунок МВС не підлягають.

V. Порядок видачі рішення про направлення на медичну реабілітацію до МРЦ (ЛВЛ) МВС

1. Відбір кандидатів на медичну реабілітацію до МРЦ (ЛВЛ) МВС здійснюється на підставі рішень ВЛК або висновків ЛКК Центрального госпіталю МВС, госпіталю ГУМВС в місті Києві, лікарень з поліклінікою ГУМВС, УМВС в областях, військових госпіталів, Центральної поліклініки МВС.

2. Обґрунтування, обсяги та строки медичної реабілітації визначаються в рішенні ВЛК та висновку ЛКК лікувально-профілактичного закладу, звідки направляється хворий, після його обов’язкового стаціонарного або амбулаторного лікування.

3. Після отримання рішення ВЛК або висновку ЛКК особа, зазначена в підпункті 1 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, письмово звертається до МВК УМЗР МВС, Центральної поліклініки МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС за місцем медичного обслуговування та подає такі документи:

заяву / рапорт про надання медичної реабілітації/санаторно-курортного лікування (додаток 3);

рішення ВЛК або висновок ЛКК;

копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

копію службового посвідчення.

4. МВК УМЗР МВС на підставі розгляду документів заявника, наданих МВК Центральної поліклініки МВС, відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС, протягом 7 днів видає рішення про направлення на медичну реабілітацію, із зазначенням МРЦ (ЛВЛ) МВС, строку лікування та діагнозу.

5. Після прибуття хворого на медичну реабілітацію в МРЦ (ЛВЛ) МВС складається індивідуальний план медичної реабілітації.

6. Після закінчення курсу медичної реабілітації МРЦ (ЛВЛ) МВС видає хворому виписку з історії хвороби для надання її лікуючому лікарю.

VІ. Порядок видачі санаторно-курортних путівок на санаторно-курортне лікування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України та санаторії

1. Видача санаторно-курортних путівок особам, визначеним підпунктом 2 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, на санаторно-курортне лікування в МРЦ (ЛВЛ) МВС, (МРЦ) МЦ Національної гвардії України та санаторії здійснюється:

1) УМЗР МВС - особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, працівникам органів внутрішніх справ та членам їх сімей, військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей, пенсіонерам МВС та членам їх сімей, які перебувають на обліку в Центральному апараті МВС;

2) відділами (службами) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС - особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, працівникам органів внутрішніх справ та членам їх сімей, військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей, пенсіонерам МВС та членам їх сімей за місцем медичного обслуговування або пенсійного обліку.

2. Санаторно-курортні путівки видаються строком на 10 або 21 день, але не більше 21 дня на одну особу протягом календарного року, крім санаторно-курортних путівок до медичних реабілітаційних центрів "Кремінці", "Затока", та спеціалізованих санаторіїв для лікування хворих з травмами та ушкодженнями спинного мозку та хребта.

3. Для одержання санаторно-курортної путівки на санаторно-курортне лікування особи, визначені підпунктом 2 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, подають до Центральної поліклініки МВС або відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС за місцем медичного обслуговування такі документи:

заяву / рапорт про надання медичної реабілітації / санаторно-курортного лікування (додаток 3);

довідку за формою № 070/о;

копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

копію службового посвідчення або копію пенсійного посвідчення;

копію свідоцтва про шлюб;

копію свідоцтва про народження дитини - при отриманні путівки на дитину;

копії документів, що засвідчують право на пільги;

копію посвідчення багатодітної сім’ї - багатодітним сім’ям;

довідку органів пенсійного фонду про отримання пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

довідку управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації про забезпечення санаторно-курортним лікуванням у поточному році - постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС.

4. Днем звернення до відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС, УМЗР МВС та Центральної поліклініки МВС вважається дата надходження документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, що реєструються у журналі обліку для відповідної пільгової категорії.

5. Санаторно-курортні путівки на лікування у МРЦ (ЛВЛ) МВС та (МРЦ) МЦ Національної гвардії України та санаторії видаються не пізніше ніж за 10 днів до початку строку лікування.

6. Санаторно-курортні путівки підлягають обліку в спеціальному прибутково-витратному журналі.

7. Після отримання санаторно-курортної путівки особи, визначені підпунктом 2 пункту 2 розділу І цієї Інструкції, звертаються до лікуючого лікаря для отримання санаторно-курортної карти за формою № 072/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 959/25736 (далі - санаторно-курортна карта).

Дітям видається санаторно-курортна карта для дітей віком від 0-17 років включно за формою № 076/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 травня 2013 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 990/23522 (далі - санаторно-курортна карта для дітей).

VІІ. Перебування в МРЦ (ЛВЛ) МВС України та МРЦ (МЦ) Національної гвардії України

1. Особи, які прибули до МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, повинні мати такі документи:

1) для дорослих:

рішення про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортну путівку;

санаторно-курортну карту;

паспорт або документ, який засвідчує особу (оригінал);

службове посвідчення (оригінал) або пенсійне посвідчення (оригінал);

документи, які засвідчують право на пільги (оригінали);

2) для дітей:

санаторно-курортну путівку;

санаторно-курортну карту для дітей з обов’язковим медичним висновком лікаря-педіатра про відсутність контакту дитини з інфекційними хворими за місцем проживання та відміткою про щеплення;

свідоцтво про народження (оригінал).

2. Дорослі та діти без санаторно-курортних путівок у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України та санаторії не приймаються.

3. Хворі приймаються в МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України і виписуються звідти в строки відповідно до графіків заїзду.

4. Особам, які захворіли під час перебування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, строк лікування продовжується начальником закладу на підставі висновку ЛКК з наданням листка непрацездатності через лікувально-профілактичну установу МВС або заклад охорони здоров’я за місцем дислокації МРЦ (ЛВЛ) МВС в установленому законодавством порядку.

5. У разі прибуття хворого до МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України із запізненням через хворобу, підтверджену листком непрацездатності або довідкою про хворобу, а також через затримку в дорозі, підтверджену відповідними документами, тривалість перебування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України відновлюється начальником цих закладів.

6. У разі гострого захворювання у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України, яке виключає госпіталізацію хворого через неможливість його транспортування (інфаркт міокарда, крововилив у мозок тощо), він переводиться на госпітальний режим до переведення в лікарняний заклад.

7. У разі короткочасних переведень хворих з МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України до лікарняних закладів, тимчасового вибуття за викликом керівництва МВС, ГУМВС, УМВС або у зв’язку з сімейними обставинами з подальшим поверненням до МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України начальником закладу відновлюються не використані дні перебування.

8. Дострокові від’їзди з МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України дозволяються:

1) за викликом керівництва МВС, ГУМВС, УМВС України, Національної гвардії України (у разі службової необхідності, підтвердженої документально);

2) за сімейними обставинами (тяжке захворювання або смерть близьких осіб, які підтверджені відповідними документами);

3) при переведенні до лікарняного закладу;

4) у зв’язку із стихійним лихом, надзвичайною ситуацією за місцем дислокації МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України або проживання хворого.

9. Після закінчення лікування хворому видаються витяг з історії хвороби для пред’явлення лікарю-терапевту і санаторно-курортна книжка з даними про проведені у МРЦ(ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України обстеження і лікування, його ефективність, а також рекомендації щодо режиму роботи, харчування та відпочинку.

VІІІ. Виявлення, транспортування та переведення хворих, яким протипоказане лікування у МРЦ (ЛВЛ) МВС України, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України

1. Якщо перебування у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України викликає погіршення стану здоров’я хворого, то лікування у цьому закладі є для нього протипоказаним. Строк виявлення протипоказань для перебування хворого у МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України не повинен перевищувати 5 діб з часу його прибуття.

2. При виявленні протипоказань лікар МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України керується переліком протипоказань для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

3. Висновок про протипоказання для медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування хворого в МРЦ (ЛВЛ) МВС України, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України складається ЛКК, яка створена в цих установах, у складі голови комісії - заступника начальника МРЦ з медичних питань та двох членів комісії (начальника відділення, ординатора).

ЛКК призначається начальником МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України.

4. ЛКК визначає:

1) наявність протипоказань для медичної реабілітації або санаторно-курортного лікування в МРЦ (ЛВЛ) МВС, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України;

2) можливість кліматичного, медикаментозного та іншого лікування хворого на курорті;

3) необхідність транспортування та переведення хворого в інший заклад охорони здоров’я;

4) необхідність виділення супровідника для хворого, який підлягає транспортуванню та переведенню до іншого закладу охорони здоров’я.

5. У разі виявлення у хворого протипоказань ЛКК складає акт у трьох примірниках, один з яких зберігається в історії хвороби, другий надсилається за місцем видачі санаторно-курортної путівки, а третій надсилається до УМЗР МВС для проведення перевірки.

6. Переведення хворих, яким протипоказана медична реабілітація або санаторно-курортне лікування, та забезпечення супровідником до інших закладів охорони здоров’я покладаються на начальників відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС.

7. Дані про хворих, яким протипоказана медична реабілітація або санаторно-курортне лікування, фіксуються у МРЦ (ЛВЛ) МВС України, МРЦ (МЦ) Національної гвардії України в спеціальному журналі та надсилаються до УМЗР МВС.

Т.в.о. начальника
Управління медичного
забезпечення та реабілітації
МВС України




Г.В. Снєжинська










Додаток 1
до Інструкції про організацію
медичної реабілітації
та санаторно-курортного лікування
в Міністерстві внутрішніх
справ України
(пункт 5 розділу ІІ)


РІШЕННЯ
про направлення на медичну реабілітацію






Додаток 2
до Інструкції про організацію
медичної реабілітації
та санаторно-курортного лікування
в Міністерстві внутрішніх
справ України
(пункт 6 розділу V)


ПЕРЕЛІК
протипоказань для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування

I. Протипоказання для направлення дітей на санаторно-курортне лікування

1. Усі хвороби у стадії запалення та в період загострення.

2. Захворювання, які потребують лікування в умовах стаціонару або спеціального лікування.

3. Інфекційні, паразитарні захворювання та контакт з інфекційними захворюваннями до закінчення терміну ізоляції.

4. Усі заразні та паразитарні хвороби очей і шкіри, злоякісні анемії, злоякісні новоутворення для кліматичних курортів, кахексія, амілоідоз внутрішніх органів, усі форми туберкульозу.

5. Судомні напади та їх еквіваленти (у тому числі синкопальні), епілепсія.

6. Психоневрози, психопатії, патологічний розвиток особистості з проявами девіантної поведінки, соціальної дезадаптації, що потребують індивідуального догляду і лікування.

7. Гострі психічні розлади.

8. Захворювання серцево-судинної системи:

для місцевих санаторіїв - недостатність кровообігу вище I ступеня;

для кліматичних курортів - недостатність кровообігу будь-якого ступеня.

9. Бронхіальна астма гормонозалежна, середньої та важкої форм (III, IV ступенів).

10. Полінози в період цвітіння дерев і трав.

11. Бронхоектази з частими загостреннями, з легеневою або серцевою недостатністю.

12. Ювенільний ревматоїдний артрит у фазі загострення II, III ступенів активності, утрата можливості самообслуговування.

13. Усі форми прогресуючих м’язових дистрофій.

14. Кровотечі, що часто повторюються та з великою втратою крові.

15. Спадково-дегенеративні (обмежена атрофія головного мозку - хвороба Піка, дегенерація сірої речовини - хвороба Альперса, підгостра некротизуюча енцефалопатія - хвороба Лейга) і демієлінізуючі захворювання нервової системи (розсіяний множинний склероз, оптиконевромієліт - хвороба Девіка, геморагічний лейкоенцефаліт - хвороба Харста, дифузний склероз, у тому числі хвороба Шільдера, некротизуючий мієліт).

16. Вади розвитку головного мозку й черепа; гідроцефалія з ознаками декомпенсації.

17. Цукровий діабет середньої та важкої форм.

18. Неспецифічний виразковий коліт.

19. Залежність від психоактивних речовин та алкоголю.

Дітей з цукровим діабетом можна направляти на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування тільки за наявності відповідного відділення.

Дітей із захворюваннями органів травлення обов’язково обстежувати на дизентерійне бактеріоносіння.

Достроковий приїзд до медичних реабілітаційних центрів і достроковий від’їзд з них заборонений.

Після дифтерії, скарлатини діти можуть направлятися на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування не раніше ніж через 4-5 місяців після виписки із стаціонару.

Енурез не є протипоказанням для направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.

II. Протипоказання для направлення хворих на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування

1. Загальні протипоказання

1. Усі захворювання у стадії запалення, хронічні захворювання в стадії загострення та ускладнені гострогнійними процесами.

2. Гострі інфекційні захворювання до завершення терміну ізоляції.

3. Усі венеричні захворювання в гострій або заразній стадії.

4. Усі хвороби крові у стадії запалення і стадії загострення.

5. Кахексія будь-якого походження.

6. Злоякісні новоутворення.

7. Усі захворювання і стани, що потребують стаціонарного лікування, у тому числі й хірургічного втручання; усі захворювання, при яких хворі неспроможні до самостійного руху і самообслуговування, потребують постійного спеціального догляду (крім осіб, які підлягають лікуванню в спеціалізованих санаторіях та відділеннях для спинальних хворих).

8. Ехінокок будь-якої локалізації.

9. Рясні кровотечі, які часто повторюються.

10. Вагітність у всі терміни на бальнеологічні та грязеві курорти, а на кліматичні курорти, починаючи з 26 тижня (крім спеціалізованих відділень для вагітних жінок).

11. Крім того, у всі терміни вагітності не направляти вагітних на курорти:

для бальнеогрязелікування з приводу гінекологічних захворювань;

для лікування радоновими ваннами екстрагенітальних захворювань;

осіб, які проживають на рівнинах, - на гірські курорти, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря.

12. Усі хворі на активний туберкульоз різних локалізацій (1, 2, 3 і 4 категорій), а також з іншими (тяжкими та розповсюдженими) формами захворювання для будь-яких курортів і санаторіїв нетуберкульозного профілю.

13. Психічні захворювання. Значні зміни психіки та інтелекту. Психопатологічні зміни особистості, зниження пам’яті, порушення орієнтації та інші психопатологічні прояви, що призводять до неможливості самообслуговування в колективі хворих і свідомого ставлення до лікувального процесу.

14. Усі форми наркоманії і хронічного алкоголізму.

15. Епілепсія. Епілептичні напади та інші види пароксизмальної зміни свідомості; схильність до синкопальних нападів та інших пароксизмальних кризових станів.

16. Цироз печінки.

2. Протипоказання для лікування хворих із захворюваннями системи кровообігу

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Серцева недостатність II-А стадії і вище.

3. Стабільна стенокардія III-IV функціональних класів.

4. Важкі порушення серцевого ритму і провідності: пароксизми миготіння передсердь, які виникають 2 чи більше разів на місяць, пароксизмальна тахікардія з частотою нападів 2 і більше разів на місяць; політопна, рання і групова екстрасистолія; атріовентрикулярна блокада вище I ступеня; повна блокада серця; трьохпучкова внутрішлуночкова блокада.

5. Артеріальна гіпертензія III ступеня з некоригованим артеріальним тиском, кризовим перебігом та вираженими змінами очного дна, порушенням азотовидільної функції нирок; симптоматична гіпертонія з тими самими змінами очного дна і функції нирок з кризовим перебігом.

6. Рецидивні тромбоемболічні ускладнення.

7. Порушення мозкового кровообігу в гострій чи підгострій стадії.

8. Цукровий діабет декомпенсований і важкого перебігу, а також ускладнений значним виснаженням, ацидозом, частими гіпоглікемічними станами.

9. Тромбоз шунта, який клінічно проявляться гострим інфарктом міокарда із складним порушенням серцевого ритму, гострою серцевою недостатністю.

10. Гостра серцева недостатність.

11. Шлункові, кишкові кровотечі.

12. Медіастеніт, перикардит.

13. Неможливість розширення фізичної активності внаслідок інших причин.

Направлення хворих здійснюється після виконання адекватного вимогам Всесвітньої організації охорони здоров’я наступного рівня фізичної активності: дозована хода на 1000 метрів у 1-2 прийоми, підйом по східцях на 17-22 сходинки.

При направленні хворого на етапі реабілітації треба керуватися функціональною підготовкою хворого до виконання вказаного рівня рухової активності, а не терміном виникнення інфаркту міокарда чи нестабільної стенокардії.

3. Протипоказання для лікування хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Усі захворювання органів дихання у фазі загострення.

3. Хронічні дифузні бронхіти, хронічні пневмонії, пневмосклероз, емфізема легенів, що супроводжуються легеневою та/або серцевою недостатністю вище I ступеня.

4. Тяжкі форми повторної пневмонії з розповсюдженими змінами в бронхолегеневій системі, бронхоектази з частими загостреннями, із серцевою або легеневою недостатністю вище I ступеня.

5. Бронхоектази з частими загостреннями, хронічні абсцеси при різкому виснаженні хворих з підвищеною температурою тіла, які супроводжуються виділенням рясної гнійної мокроти та кровохарканням.

6. Спонтанний пневмоторакс, хронічна рецидивуюча форма тромбоемболії легеневої артерії, великого розміру солітарна кіста легенів, кістозні гіпоплазії легенів з частими спалахами нагноєння, гострі фіброзні та ексудативні плеврити.

7. Бронхіальна астма III-IV ступенів з тяжкими нападами, що часто повторюються, а також середньої тяжкості без стійкої стабілізації процесу, навіть на тлі прийому невеликих доз гормональних препаратів.

8. Після оперативного втручання на легенях за наявності трахеобронхіальних свищів.

9. Після неефективних оперативних втручань з приводу нагноювальних процесів за наявності плевральних випотів.

10. Після перенесених ефективних операцій на легенях з приводу гнійних процесів нетуберкульозного характеру, природженої патології та доброякісних новоутворень раніше ніж через 3-4 місяці.

4. Протипоказання для лікування хворих із хворобами кістково-м’язової системи та сполучної тканини

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Захворювання, що супроводжуються патологічною ламкістю кісток, вираженим остеопорозом.

3. Усі форми прогресуючих м’язових дистрофій.

4. Тяжкі форми ушкодження кісток та суглобів із значними виділеннями, тяжким загальним станом чи амілоідозом внутрішніх органів.

5. Переломи кісток за наявності глухих гіпсових пов’язок на кінцівках, спицевих або стержневих апаратів для позавогнищевого черезкісткового остеосинтезу, постійного корсету на хребті.

6. Переломи кісток з наявністю інфікованих ран, трофічних виразок, екземи шкірних покривів.

7. Відсутність зіставлення і фіксації кісткових уламків при переломах кісток, тобто безперспективність відновлюваного лікування.

8. Поліартрити з прогресуючим процесом у суглобах і анкілозами, контрактурами при поворотних змінах у суглобах та втраті спроможності самообслуговування.

9. Тяжкі деформації суглобів з повторним синовіїтом, при втраті спроможності самостійного пересування.

10. Хронічні остеомієліти за наявності великого чужорідного металевого тіла в остеомієлітичному осередку (наявність дрібних металевих осколків у навколишніх м’яких тканинах не є протипоказанням для санаторно-курортного лікування).

11. Остеомієліт у стадії загострення, а також за наявності множинних розповсюджених свищів з гнійними виділеннями, великих секвестрів.

12. Септичні форми ревматоїдного поліартриту, ревматоїдний артрит із системними ушкодженнями (вісцеритами).

13. Реактивні артропатії III ступеня активності.

5. Протипоказання для лікування хворих з ревматизмом та ревматичними хворобами суглобів

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Ревматизм в активній фазі.

3. Системні прояви у фазі загострення та нестійкої ремісії (кардіти, ревматичний поліартрит; ревматичне ураження легенів - легеневий васкуліт, плеврит; ревматичне ураження нирок; нейроревматизм - церебральний нейроваскуліт, енцефалопатія, гіпоталамічний синдром, хорея; ревматизм шкіри та підшкірної клітковини - кільцеподібна еритема, еритема вузлувата).

4. Комбіновані вади серця.

5. Ревматоїдний артрит з активністю запального процесу вище II стадії та змінами внутрішніх органів.

6. Рентгенологічна стадія IV, функціональне порушення суглобів III стадії.

7. Ювенільний ревматоїдний артрит у фазі загострення 1-2 ступенів активності, утрата можливості самообслуговування.

8. Тяжкі супровідні захворювання:

гіпертонічна хвороба III ступеня, складні порушення ритму, ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги і спокою III-IV функціонального класу;

шлунково-кишкові кровотечі, порушення функції печінки II стадії і вище;

порушення функції нирок II стадії і вище;

цукровий діабет у фазі декомпенсації і важкого перебігу, ускладнений значним виснаженням, ацидозом, симптомами прикоматозного стану, частими гіпоглікемічними станами;

хронічні бронхолегеневі захворювання з функціональною недостатністю вище I ступеня;

інші захворювання органів і систем з функціональною недостатністю, у тому числі онкозахворювання.

6. Протипоказання для лікування хворих із захворюваннями органів травлення

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Усі захворювання органів травлення у фазі загострення.

3. Рубцеве звуження стравоходу (воротаря) і кишок у фазі загострення, також ускладнена виразкова хвороба субкомпенсованим стенозом, повторними кровотечами, що мали місце за попередні 8-10 місяців, пенетрацією виразки, малігнізацією виразки, хвороба Золлінгера - Еллісона; стриктура загального жовчного протоку і протоку жовчного міхура.

4. Гастрити ригідні, антральні, а також поліпи шлунка, хвороба Менетріє (гіпертрофічний гастрит).

5. Ускладнення після операції на шлунку та кишковику (незагоєний післяопераційний рубець, нориці, свищі шлунково-кишкового тракту, синдром привідної петельки, ускладнення гнійними процесами і евакуаторною недостатністю кишковика), так зване зачароване коло, демпінг і гіпоглікемічний синдром у важкому ступені, атонія культі шлунка.

6. Ускладнення з боку серцево-судинної та легеневої системи, які розвинулись у ранньому післяопераційному періоді і не зникли до моменту виписки хворого з хірургічного стаціонару.

7. Ентероколіт з вираженим порушенням функції травлення, виснаження.

8. Хронічна дизентерія, неспецифічні виразкові коліти, хронічний коліт з розповсюдженими виразковими або ерозивними процесами в прямій або сигмоподібній кишках, виявленими при ректороманоскопії, а також гемороїдальні кровотечі; поліпоз кишковика.

9. Часті і важкі напади жовчнокам’яної хвороби і свідчення про активну інфекцію (підвищена температура, нейтрофільоз тощо).

10. Патологія культі міхурового протоку.

11. Наявність каменів у холедоху.

12. Стенозуючий папіліт.

13. Цироз печінки.

14. Усі форми жовтяниці.

15. Хронічний (прогресуючий) гепатит будь-якої етиології.

16. Гострий панкреатит, порушення прохідності панкреатичного протоку.

17. Усі форми ендокринного ожиріння і IV ступінь аліментарного ожиріння при недостатності кровообігу вище II-А ступеня.

18. Цукровий діабет у фазі декомпенсації і важкого перебігу, ускладнений значним виснаженням, ацидозом, симптомами прикоматозного стану, частими гіпоглікемічними станами.

19. Тиреотоксикоз тяжкого ступеня, а також з вираженими ускладненнями (тиреотоксичне серце тощо).

20. Тяжкі форми гіпотиреозу; інші порушення функції щитоподібної залози у фазі декомпенсації.

21. Після радикальних операцій з приводу захворювань товстої кишки не раніше ніж через 1 місяць.

7. Протипоказання для лікування хворих з ураженням нервової системи та порушенням психіки

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Спадково-дегенеративні (хвороба Альцгеймера; обмежена атрофія головного мозку - хвороба Піка, прогресуюча ізольована афазія; сенільна дегенерація головного мозку, алкогольна дегенерація головного мозку; дегенерація сірої речовини - хвороба Альперса, підгостра некротизуюча енцефалопатія - хвороба Лейга) і демієлінізуючі захворювання нервової системи (розсіяний множинний склероз, оптиконевромієліт - хвороба Девіка, геморагічний лейкоенцефаліт - хвороба Харста, дифузний склероз, у тому числі хвороба Шільдера, некротизуючий мієліт).

3. Захворювання нервової системи, які супроводжуються вираженими вегето-судинними розладами, у тому числі у вигляді порушень терморегуляції, тахікардії синкопальних нападів.

4. Важкий прогресуючий перебіг склерозу мозкових судин, атеросклерозу аорти і магістральних судин, переферійних судин із синдромом недостатності периферійного кровообігу (передгангренозної та гангренозної стадій).

5. Значні зміни психіки та інтелекту, ідіотія та виражена дебільність й імбецильність; психопатологічні зміни особистості, зниження пам’яті, утруднення в орієнтуванні та інші психопатологічні прояви, що призводять до неможливості самообслуговування в колективі хворих і свідомого ставлення до лікувального процесу.

6. Епілептичні напади та інші зміни параксизмальної зміни свідомості; схильність до синкопальних нападів та інших пароксизмальних кризових станів; часті судоми.

7. Гіперкінетичні, гіперсомнічні, вестибулярні, мозочкові синдроми. Виражені порушення зору, слуху, функцій органів таза, неможливість самостійного пересування. Наявність сенсорної афазії.

8. Бульбарні і псевдобульбарні паралічі; насильницький плач і сміх.

9. Аневризми судин мозку, що загрожують внутрішньомозковим крововиливом.

10. Гідроцефалія з ознаками декомпенсації.

11. Вади розвитку головного мозку і черепа.

12. Пухлини мозку, наслідки видалення інтрацеребральних та інтрамедулярних пухлин.

13. Важкі соматичні захворювання (серцево-судинна недостатність у вигляді важкої та частої стенокардії, аритмії, прояви серцевої астми і порушення кровообігу вище I ступеня; діабет; нестабільна гемодинаміка; ураження дихальної, сечовидільної систем і системи травлення тощо, за яких проведення активної реабілітації неможливе).

14. Поліомієліт з вираженими деформаціями і контрактурами.

15. Прогресуючий перебіг гіпертонічної хвороби із схильністю до кризових станів.

16. Десименуючі захворювання нервової системи (розсіяний склероз, лейкоенцефаліти тощо).

17. Тривала відсутність у хворого чіткої тенденції до відновлення порушених функцій.

8. Протипоказання для лікування хворих із хворобами нирок та сечовивідних шляхів

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

2. Протипоказано направляти хворих із захворюваннями нирок на курорти з сірководневими водами.

3. Хронічна ниркова недостатність II ступеня і вище.

4. Ниркова гіпертензія (артеріальний тиск перевищує 180-100 мм рт. ст.).

5. Хронічні захворювання нирок з нирковою недостатністю, високим артеріальним тиском (понад 180 / 100-110 мм рт. ст.) або нейроретинітом.

6. Нефросклероз із симптомами ниркової недостатності.

7. Гломерулонефрит для курортів з питними лікувальними водами. Порушення уродинаміки, що вимагають хірургічного втручання.

8. Гідронефроз, полікістоз, ускладнений нирковою недостатністю.

9. Амілоідоз нирок з набряками і азотемією.

10. Макроскопічна гематурія будь-якого походження.

11. Усі хронічні урологічні хвороби в стадії загострення.

12. Зморщений сечовий міхур будь-якої етіології, стриктура уретри.

13. Сечовий свищ будь-якої етіології.

14. Аденома передміхурової залози II-III ступенів.

15. Направляти на питні курорти хворих, у яких розміри каменів і стан сечових шляхів перешкоджають відходженню сечі, а також не раніше ніж через 1-2 місяці після вилучення каменів.

16. Направляти на курорти для лікування хворих, у яких камені по величині самі вийти не зможуть і можуть бути вилучені тільки шляхом оперативного або інструментального втручання.

9. Протипоказання для лікування хворих з гінекологічними захворюваннями

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.

2. Кістоми і кісти яєчників.

3. Вагітність.

4. Маткові кровотечі.

5. Міома матки, ендометріоз, що потребують оперативного лікування.

6. При гіперестрогенії протипоказане грязе- та бальнеолікування уключаючи радонові і йодобромні води).

7. Післяабортний період (до першої менструації).

10. Протипоказання для лікування хворих з порушенням обміну речовин та захворюваннями ендокринної системи

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.

2. Цукровий діабет у фазі декомпенсації і важкого перебігу, ускладнений значним виснаженням, ацидозом, із симптомами прикоматозного стану, з частими гіпоглікемічними станами.

3. Ускладнені форми цукрового діабету, у тому числі катаракта, ретинопатія II-IV ступенів, нефропатія.

4. Гангрена нижніх кінцівок.

5. Тиреотоксикоз тяжкого ступеня, а також з вираженими ускладненнями (тиреотоксичне серце тощо).

6. Тяжкі форми гіпотиреозу; інші порушення функції щитоподібної залози у фазі декомпенсації.

7. Первинне нейроендокринне ожиріння, вторинне церебральне, ендокринне ожиріння органічного генезу та інші форми ожиріння IV ступеня при недостатності кровообігу вище II-А ступеня.

8. Після перенесеної діабетичної коми (гіпоглікемічної, кетоацидотичної, гіперосмолярної чи молочнокислої) не раніше ніж через 3 місяці.

9. Будь-які ендокринні захворювання в стані декомпенсації, у тому числі доброякісні пухлинні захворювання ендокринної системи в стані декомпенсації.

11. Протипоказання для лікування хворих із захворюваннями шкіри

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.

2. Будь-які ендокринні захворювання в стані декомпенсації, у тому числі доброякісні пухлинні захворювання ендокринної системи в стані декомпенсації.

3. Усі захворювання шкіри в гострих та підгострих стадіях.

4. Дерматози, короста, гемодермія, пухирчасті дерматози.

5. Гнійничкові захворювання шкіри.

6. Грибкові захворювання волосяної частини голови, шкіри, кінцівок.

7. Паразитарні захворювання шкіри (короста тощо).

8. Ретикульози шкіри (гемодермії).

9. Червоний вовчак (гостра та підгостра дисемінована та дискоїдна форми), фотодерматози, пізня шкірна порфирія, пігментна склеродерма.

При захворюваннях шкіри рекомендуються переважно бальнеологічні курорти з сірководневими, вуглекислими, радоновими та іншими водами.

12. Протипоказання для лікування хворих із захворюваннями органів зору

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.

2. Хворих на хронічні рецидивні запальні захворювання переднього відділу ока (склерит, епісклерит, кератит, іріїт, ірідоцикліт, увеїт) у фазі ремісії не слід направляти на південні курорти у весняний, осіньо-зимовий періоди. Направляти на санаторно-курортне лікування можна хворих тільки згідно з висновком лікаря-окуліста.

3. Стан після порожнинних операцій на очному яблуці (протягом 3 місяців після оперативного лікування за відсутності післяопераційних ускладнень).

4. Відшарування сітківки, свіже, не опероване або успішно опероване протягом року після операції.

5. Новоутворення ока та його придатків.

6. Наслідки тяжких контузій та проникаючих поранень ока протягом року після травми.

13. Протипоказання для лікування хворих з онкологічними та гематологічними захворюваннями

1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.

2. Еритремія (істинна поліцитемія).

3. Апластична (гіпопластична) анемія в різних клінічних стадіях.

4. Променева хвороба II, III ступенів з вираженими проявами вегетативної дистонії, діенцефального синдрому.

5. Вітамін В12-дефіцитна та фолієводефіцитна анемії на кліматичні, гірські та південні курорти і в санаторії в літні місяці (червень-серпень).

6. Хронічні інтоксикації тяжкого ступеня, особливо за наявності виражених анемій та уражень нервової системи (енцефалопатія, параліч); затяжний перебіг періоду відновлення.

7. Хронічний мієлолейкоз.

8. Період проведення інтенсивної терапії, у тому числі променевої, та після її закінчення не менше 6 місяців.

9. Важкі ускладнення хіміо- чи променевої терапії, що потребують стаціонарного лікування.






Додаток 3
до Інструкції про організацію
медичної реабілітації
та санаторно-курортного лікування
в Міністерстві внутрішніх
справ України
(пункт 3 розділу V)


ЗАЯВА/РАПОРТ
про надання медичної реабілітації / санаторно-курортного лікування