Постанова ВРУ № 824 від 25.11.2015 Про Рекомендації парламентських слухань на тему: Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні

ПОСТАНОВА
Верховної Ради України


Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні"

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 52, ст.486)

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 2016 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

В.ГРОЙСМАН

м. Київ
25 листопада 2015 року
№ 824-VIII



СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 25 листопада 2015 року № 824-VIII


РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні"

Учасники парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні", що відбулися 11 березня 2015 року, визнали безумовну пріоритетність порушеної проблематики та нагальність провадження консолідаційної державної політики у поліетнічному, багатоконфесійному українському суспільстві.

Окупація частини території України та воєнний конфлікт на сході держави значною мірою вплинули на забезпечення прав і свобод частини населення країни та  порушили баланс у міжконфесійних і міжетнічних відносинах. За таких умов проблемні питання державної етнонаціональної політики  потребують виваженого підходу до розроблення механізмів їх вирішення.

Україна є державою з багатою історичною спадщиною та істотними культурними, мовними та етнічними відмінностями, насамперед регіонального характеру. Сучасна етнонаціональна політика покликана  консолідувати суспільство шляхом забезпечення рівності прав громадян України всіх національностей. Гарантії захисту прав усіх етнічних спільнот, збереження і розвиток їхньої національної самобутності є основною умовою утвердження миру і злагоди в українському суспільстві.

Головною метою консолідації є загальнонаціональна єдність та загальнонаціональний діалог задля збереження конституційного ладу, територіальної цілісності України, відновлення миру в усіх регіонах нашої держави.

Учасники парламентських слухань акцентували увагу на необхідності належного законодавчого забезпечення етнонаціональної політики  шляхом посилення взаємодії державних органів з етнічними спільнотами України. Особлива роль у таких процесах належить громадським інститутам як універсальним ретрансляторам усіх наявних у суспільстві поглядів, думок та переконань.

Інститути громадянського суспільства мають стати партнером держави у справі національно-культурного розвитку всіх етнічних спільнот, що забезпечить утвердження миру і злагоди в українському суспільстві.

Учасники парламентських слухань дійшли висновку, що без концептуального обґрунтування напрямів, пріоритетів, завдань і цілей сучасна державна етнонаціональна політика є неефективною.

Концепція етнонаціональної політики має спиратися на науковий доробок вітчизняних вчених. Окрему увагу в цьому документі варто приділити ролі громадянського суспільства у формуванні та реалізації послідовної політики етнонаціональної єдності в Україні.

Визначаючи правовий статус інститутів громадянського суспільства, слід чітко окреслити форми їх взаємозв’язків з державою і, що найголовніше, закріпити максимально дієвий механізм імплементації їхніх напрацювань, надання їм статусу суб’єкта державної етнонаціональної політики.

Учасники парламентських слухань дійшли спільної думки про неналежне інституційне забезпечення етнонаціональної політики єдності України. Зокрема, у діяльності Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики дублюються певні функції Міністерства культури України. Він фактично не залучений до загальної процедури підготовки та прийняття урядових рішень у відповідній сфері.

Для організаційного забезпечення державної етнонаціональної політики необхідно створити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за цю важливу сферу суспільного життя, з територіальними органами в регіонах.

На думку учасників парламентських слухань, вкрай актуальною є популяризація політичної консолідації еліт навколо спільної мети - етнокультурної консолідації українського суспільства, що дасть змогу покласти край застосуванню деконсолідаційних чинників як політичної технології, відмовитися від радикальної, нетерпимої риторики щодо певних етнічних, релігійних і мовних груп.

Учасники дискусії визнали одним із невідкладних спільних завдань держави і громадянського суспільства створення сприятливих умов для відродження та розвитку автентики, етнокультурних надбань, стимулювання реалізації мистецького і творчого потенціалу України.

Обговоривши роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні, учасники парламентських слухань рекомендують:

1. Верховній Раді України:

1) вжити заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері державної етнонаціональної політики:

прискорити розгляд законопроекту про внесення змін до Закону України "Про національні меншини в Україні" (нова редакція), реєстр. № 1111 від 28 листопада 2014 року;

ініціювати внесення змін до Конституції України з метою усунення термінологічної неузгодженості понять у сфері етнонаціональної політики;

2) Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин забезпечити проведення у 2017 році слухань у Комітеті про стан реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року;

3) депутатським групам Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з іноземними державами активізувати двосторонні міждержавні зв’язки з метою підтримки культури і самобутності, захисту прав та інтересів  українців за кордоном;

4) під час розроблення та коригування документів державної правової політики залучати до складу робочих груп і консультативно-дорадчих органів представників найбільш компетентних громадських організацій та об’єднань;

5) провести  парламентські слухання з питання функціонування державної мови та забезпечення мовних прав українців в Україні і за кордоном.

2. Кабінету Міністрів України:

1) у сфері вдосконалення нормативно-правової бази: 

розробити та подати до Верховної Ради України проекти законів:

про концепцію державної етнонаціональної політики України;

про національно-культурну автономію;

про внесення змін до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин";

про статус кримськотатарського народу як корінного народу України;

про національні меншини (нова редакція);

про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення, вчинені з метою розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі, з мотивів національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;

2) розглянути питання про відновлення діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері етнонаціональних відносин;

3) розглянути питання про створення Комісії з питань протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації при Кабінеті Міністрів України;

4) організувати розроблення концепції Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року;

5) вжити заходів для підвищення значення Ради міжнаціональної злагоди, інших консультативно-дорадчих органів у формуванні та реалізації державної політики етнонаціональної єдності;

6) забезпечити розроблення регіональних програм збереження і розвитку самобутності етнічних спільнот України на період до 2020 року;

7) вжити заходів щодо налагодження системного діалогу органів державної влади і органів місцевого самоврядування всіх рівнів з громадськими об’єднаннями, статутна діяльність яких спрямована на захист прав етнічних спільнот, забезпечення їх участі у формуванні та реалізації етнонаціональної політики України;

8) розглянути можливість надання громадським об’єднанням, статутна діяльність яких спрямована на захист прав етнічних спільнот, в оренду приміщень, що перебувають у державній власності, для розміщення культурних центрів національних громад без застосування конкурсних процедур і на пільгових умовах;

9) під час підготовки проектів закону про Державний бюджет України на 2016 рік та на наступні роки передбачати належне фінансування заходів національно-культурного розвитку національних меншин;

10) розширити державну підтримку друкованих та електронних видань національно-культурних об’єднань;

11) вивчити питання щодо можливості пільгового оподаткування юридичних та фізичних осіб, які здійснюють благодійну діяльність на підтримку статутної діяльності громадських об’єднань, статутна діяльність яких спрямована на захист прав національних меншин;

12) розглянути можливість запровадження пільгового оподаткування підприємств, що виробляють вітчизняний телевізійний продукт, спрямований на забезпечення етнонаціональної політики єдності в Україні;

13) посилити кадрове забезпечення Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України;

14) вжити заходів щодо подолання та унеможливлення порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях, зокрема дискримінації за національною ознакою;

15) вжити належних заходів щодо формування у громадян толерантного ставлення до біженців і переселенців з Автономної Республіки Крим та східних регіонів України.

3. Міністерству культури України:

1) вирішити питання про доцільність утворення та сферу повноваженнь Ради представників  громадських об’єднань національних меншин України;

2) удосконалити механізми підтримки діяльності громадських об’єднань національних меншин, спрямованої на збереження рідної мови, історії, культури, традицій з метою зміцнення міжетнічної злагоди;

3) забезпечити здійснення заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин;

4) удосконалити систему заходів для всебічного розвитку, поширення та функціонування державної української мови у різних сферах суспільного життя та забезпечення умов для розвитку мов національних меншин України;

5) сприяти експонуванню в музеях історичної та духовної спадщини національних меншин України;

6) сприяти розвитку внутрішнього етнічного туризму з метою поширення серед громадян України, іноземних туристів та закордонних українців знань про Україну, ознайомлення з традиційними цінностями етнічних груп у місцях їх компактного проживання на території України;

7) сприяти проведенню культурно-просвітницьких заходів, спрямованих на популяризацію знань про спільні культурні цінності української нації.

4. Міністерству освіти і науки України:

1) забезпечити подальше впровадження у систему освіти принципів виховання міжетнічної та міжконфесійної толерантності в Україні;

2) сприяти розвитку мережі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин,  їх кадровому та навчально-методичному забезпеченню;

3) розробити спеціальні заходи щодо вдосконалення процесу вивчення державної мови в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин України;

4) сприяти проведенню спільно з Радою Європи Всеукраїнської науково-практичної конференції на тему: "Освіта національних меншин: досвід України та інших європейських країн";

5) розглянути можливість налагодження роботи державних курсів (на безоплатній основі) з вивчення української мови для етнічних груп, які сформувалися внаслідок міграційних процесів.

5. Міністерству соціальної політики України:

1) забезпечити розроблення та подання до Кабінету Міністрів України проекту нормативно-правового акта щодо механізмів взаємодії між органами виконавчої влади України та Меджлісом кримськотатарського народу;

2) організувати контроль за реалізацією заходів з облаштування депортованих кримських татар та представників інших  етнічних спільнот, які повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство, зокрема тих, хто вимушено виїхав з території Автономної Республіки Крим;

3) вжити дієвих заходів щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів, що виділяються для забезпечення житлом репатріантів, їх соціально-побутового облаштування.

6. Міністерству внутрішніх справ України:

1) вжити заходів щодо забезпечення належного і повного розслідування правоохоронними органами правопорушень, вчинених з мотивів національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі у випадках, де є підстави вважати їх наявними;

2) вжити заходів щодо унеможливлення в роботі правоохоронних органів випадків етнічного профайлінгу та забезпечити ефективний контроль за фактами недотримання цього принципу.

7. Державному комітету телебачення і радіомовлення України сприяти збільшенню державними телерадіоорганізаціями обсягів виробництва і розповсюдження  телерадіопрограм мовами національних меншин.

8. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

1) розробити за участю громадських об’єднань національних меншин України регіональні програми національно-культурного розвитку та передбачити в місцевих бюджетах виділення коштів на їх фінансування;

2) забезпечити функціонування збалансованої мережі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, вжити заходів щодо зміцнення їх матеріально-технічної бази;

3) розглянути можливість надання громадським об’єднанням, статутна діяльність яких спрямована на захист прав етнічних спільнот, в оренду приміщень, що перебувають у державній  чи комунальній власності, для розміщення культурних центрів національних громад без застосування конкурсних процедур і на пільгових умовах;

4) забезпечувати збереження культурної спадщини національних меншин України;

5) посилити ефективність діяльності консультативно-дорадчих органів у формуванні та реалізації політики етнонаціональної єдності України;

6) Київській міській державній адміністрації вжити заходів щодо створення у місті Києві Центру розвитку культур національних меншин України.