Постанова КМУ № 1173 від 26.07.2000 Про Комплексну програму захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 26 липня 2000 р. N 1173
Київ
{ Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 901 ( 901-2006-п ) від 03.07.2006 }
Про Комплексну програму захисту від шкідливої дії вод
сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь
в Україні у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року

На виконання Указу Президента України від 23 червня 1998 р.
N 670 ( 670/98 ) "Про заходи щодо державної підтримки
водогосподарсько-меліоративного комплексу" та з метою захисту
населення, виробничих об"єктів, сільськогосподарських угідь від
шкідливої дії вод і створення сприятливих умов для життєдіяльності
сільських населених пунктів у паводко- та повеневонебезпечних
регіонах Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити розроблену Державним комітетом по водному
господарству разом з іншими центральними органами виконавчої влади
Комплексну програму захисту від шкідливої дії вод сільських
населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у
2001 - 2005 роках та прогноз до 2010 року (далі - Програма), що
додається до оригіналу.
2. Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству
фінансів, Міністерству економіки, Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, обласним державним адміністраціям під час
підготовки проектів державного та місцевих бюджетів починаючи з
2001 року передбачати кошти для реалізації заходів Програми.
Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим та
обласним державним адміністраціям розробити аналогічні регіональні
програми.
3. Покласти функції замовника щодо реалізації заходів,
передбачених Програмою, на Державний комітет по водному
господарству та його територіальні органи.
4. Міністерству екології та природних ресурсів за поданням
Державного комітету по водному господарству передбачати кошти на
розвиток матеріально-технічної бази організацій, які здійснюють
наукове забезпечення, авторський нагляд за виконанням робіт,
проведення роз"яснювальної роботи серед населення щодо екологічно
безпечних методів господарювання на водних об"єктах та інші
заходи, передбачені Програмою.
5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним
державним адміністраціям погоджувати проекти забудови територій у
межах зон затоплення паводковими і повеневими водами та потенційно
небезпечних територій, які зазнають шкідливої дії вод, з
територіальними органами Державного комітету по водному
господарству.
6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на
Віце-прем"єр-міністра України Гладія М.В.

Прем"єр-міністр України В.ЮЩЕНКО
Інд. 22

Схвалено
Постановою Кабінету Міністрів України
від 26 липня 2000 року N 1173
КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА
ЗАХИСТУ ВІД ШКІДЛИВОЇ ДІЇ ВОД СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ
ПУНКТІВ І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В УКРАЇНІ
У 2001-2005 РОКАХ ТА ПРОГНОЗ ДО 2010 РОКУ

Ця Програма розроблена на виконання Указу Президента України
від 23 червня 1998 р. N 670 ( 670/98 ) "Про заходи щодо державної
підтримки водогосподарсько-меліоративного комплексу".
В основу реалізації Програми покладено принцип об"єднання
зусиль державних та недержавннх органів усіх рівнів для
розв"язання проблеми захисту населених пунктів,
сільськогосподарських угідь та виробничих об"єктів від шкідливої
дії вод, а також басейновий принцип виконання конкретних заходів
Програми, який полягає у:
забезпеченні управління водними ресурсами в межах річкового
басейну;
здійсненні заходів щодо зменшення негативних наслідків під
час пропуску паводкових вод;
узгодженні дій суб"єктів водогосподарського комплексу і
реалізації заходів щодо запобігання шкідливої дії вод на
територіальному рівні через обласні (районні) управління водного
господарства.
Програму розроблено за завданням Держводгоспу відкритим
акціонерним товариством "Укрводпроект" та Інститутом гідротехніки
і меліорації Української академії аграрних наук за участю
водогосподарських та природоохоронних організацій, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій.
У ході роботи над Програмою, Уряду Автономної Республіки
Крим, обласним державним адміністраціям рекомендовано розробити
аналогічні програми по регіонах.
Відповідно до Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) у
Програмі передбачається:
1) заходи щодо запобігання (попередження) шкідливій дії вод:
залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних
смугах, схилах, балках та ярах;
будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних
валів;
водоохоронні та грунтозахисні заходи (контурна меліорація,
безполицевий обробіток ріллі);
створення водоохоронних лісових насаджень;
2) заходи щодо усунення наслідків шкідливої дії вод:
будівництво захисних протипаводкових дамб;
берегоукріплення річок;
регулювання русел річок;
будівництво гідротехнічних споруд;
влаштування та упорядкування існуючого водовідведення.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Україна має досить розвинуту річкову мережу, яка складається
із 71 тис. річок загальною довжиною 248 тис. кілометрів. Понад
67 тисяч (94,4 відсотка) коротші за 10 кілометрів і, їх загальна
довжина становить 131 тис. кілометрів. 4011 річок мають довжину,
яка перевищує 10 кілометрів.
Головною річкою України є Дніпро, що тече з півночі на
південь і поділяє її територію на правобережну та лівобережну
частини. До категорії великих річок (з площею басейну понад
50 тис. кв. кілометрів) належать Дунай, Тиса, Дністер, Південний
Буг, Прип"ять, Десна, Сіверський Донець.
Більшість річкових басейнів (95,9 відсотка) має площі, що не
перевищує 50 кв. кілометрів.
До басейнів Чорного і Азовського морів належить 95,6 відсотка
річок і лише 4,4 відсотка - до басейну Балтійського моря.
Коефіцієнти густоти річкової мережі найбільших значень
досягають у Карпатах, коливаючись від 0,94 кілометрів на
кв. кілометр (басейн Прута) до 2,5 (басейн Білого Черемоша). У
басейні Дністра значення коефіцієнтів густоти річкової мережі
зменшуються від витоку (1-1,7 кілометрів на кв. кілометр) до гирла
(0,2-0,18 кілометрів на кв. кілометр). Такий же характер зміни
коефіцієнтів густоти річкової мережі спостерігається в басейні
Південного Бугу, де вони мають значення від 0,73-0,4 кілометрів на
кв. кілометр у верхів"ї річки до 0,2-0,16 кілометрів на
кв. кілометрів у нижній її течії, та в басейні Дніпра - відповідно
від 0,35-0,59 кілометрів на кв. кілометр (річки Тетерів та Ірпінь)
до 0,12-0,18 кілометрів на кв. кілометр (р. Інгулець).
Ресурси підземних вод України оцінюються в обсязі 22,5 куб.
кілометрів на рік. Найбільші обсяги прогнозних ресурсів приурочені
до басейнів Дніпра (61 відсоток), Сіверського Донця (12 відсотків)
і Дністра (9 відсотків). На частку інших басейнів припадає менш як
18 відсотків таких вод, у тому числі 4,6 відсотка - для басейнів
річок Приазов"я, 0,5 відсотка - для басейнів межиріччя
Дністер - Південний Буг.
В Україні збудовано понад 1 тис. водосховищ загальним об"ємом
близько 58 млрд. куб. метрів та 28 тисяч ставків загальним об"ємом
2 млрд. куб. метрів. Корисний об"єм цих водойм, що
використовується для регулювання стоку, становить 28 куб.
кілометрів.
Змішане живлення річок (опади, грунтові води) є причиною
значних сезонних відмінностей у формуванні гідрологічного режиму.
Модуль стоку змінюється від 4 до 0,5 літрів у секунду з
кв. кілометра, який зменшуючись з південного заходу на південний
схід.
Під час тривалих зимових відлиг і літньо-осінніх дощів та
злив рівні води в гірських річках різко підвищуються, що
призводить до швидкого, часто раптового формування високих
паводків. Для рівнинних річок характерні високі весняні повені.
Негативні наслідки повеней і паводків проявляються на
27 відсотках території України (165 тис. кв. кілометрів), де
проживає майже третина населення. Найбільше шкоди від цього
стихійного лиха зазнають гірські та передгірські райони Карпат,
Полісся, придунайські та придніпровські землі, а також Донбас.
Населення і економіка країни зазнають при цьому значних збитків.
Так, середньорічні збитки від паводків тільки по Закарпатській
області становили у 1976-1985 роках 16,7 млн. гривень, 1986-1995
роках 12,8 млн. гривень, 1996-1997 роках 16,5 млн. гривень,
1998 році 350,0 млн. гривень.
Половина освоєних площ схилів зазнає впливу зсувних процесів,
на 70 відсотках гірських водозборів Івано-Франківської та
Закарпатської областей розвиваються селеві явища.
Аналіз гідрологічної обстановки на річках свідчить про те,
що частота паводків за останні роки зросла. За нормативними
документами (ДБН 360-92*) заходи щодо захисту населених пунктів
виконуються на максимальні рівні води повторюваністю один раз на
100 років, однак будівництво захисних споруд, у зв"язку з
економічними негараздами, здійснюється з порушенням вимог
нормативних документів.
За даними гідрометкому України 90-ті роки нинішнього і
початок наступного століття характеризуватимуться значним
підвищенням водності. Високі і навіть катастрофічні паводки 1992,
1993, 1998 років спостерігалися в басейні Тиси, 1993 році -
Прип"яті, 1991 році - на річках Західної Німеччини, у 1997 році -
у Польщі, Чехії, Словаччині, на сході Німеччини, а також у басейні
Дністра та на річках Криму.
На 17 відсотках території України розвинені процеси
підтоплення.
За даними спостережень місцевих спеціалізованих організацій
Держводгоспу, Комгеології, Гідрометкому, інших органів виконавчої
влади, за останні роки в Україні набули широкого розвитку процеси
підйому грунтових вод, що призвело до підтоплення значних
територій як сільськогосподарського використання, так і населених
пунктів. Насамперед це стосується південно-східного регіону
України, включаючи Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську,
Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області.
У південно-східному регіоні України підтоплено 1127 сільських
населених пунктів (125 тис. садиб). Так, лише у Запорізькій
області внаслідок інтенсивних опадів влітку 1997 - на весні
1998 року, які перевищили дві річні норми, було підтоплено
102 села і близько 70 тис. гектарів сільськогосподарських угідь.
Все це ускладнило проживання людей та санітарну обстановку (на
19 тис. гектарів вода практично була на поверхні землі), стало
причиною руйнування будівель та загибелі багаторічних насаджень,
унеможливило проведення весняно-польових робіт на значних площах.
Підтоплення пов"язане з дією комплексу факторів, а саме:
замуленням русел річок;
відсутністю вертикального планування території сіл
(78 тис. садиб), насамперед в Автономній Республіці Крим,
Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях;
Значний вплив на рівень грунтових вод справляють затоплені
підземні виробки у районі Донбасу та у Львівській області.
На підставі довгострокового прогнозу циклічності водності,
виконаного Комгеології і Держводгоспом, практично на всій
території України очікується починаючи з 2000-2001 років подальше
погіршення ситуації.
Тому умови захисту від шкідливої дії вод, насамперед повеней,
паводків і підтоплення, став у країні найбільш гострою
водогосподарською проблемою. Система захисту повинна створюватися
з урахуванням особливостей формування та проходження повеней і
паводків та рівнів грунтових вод.
Згідно із законодавством Держводгосп разом з іншими
центральними органами виконавчої влади здійснює заходи для захисту
від шкідливої дії вод населених пунктів, господарських об"єктів,
цінних сільськогосподарських угідь. З цією метою побудований
комплекс захисних споруд, до складу якого входять 3,5 тис.
кілометрів дамб, 1,2 тис. кілометрів берегоукріплень, понад
600 насосних та компресорних станцій, які забезпечують зниження
рівнів грунтових вод та перекачування надлишків води.
Оцінюючи результативність протипаводкового комплексу слід
відзначити, що він потребує значної реконструкції і розбудови. Це
підтвердили руйнівні наслідки осіннього паводка на річках
Закарпаття в листопаді 1998 року.
У зв"язку з недостатньою мережею водпостів на річках і
значною повторюваністю паводків ускладнюється їх прогнозування та
запобігання шкідливій дії вод.
На формування частих високих паводків впливають природні
фактори та господарська діяльність на водозаборах.
До природних умов формування паводків належать:
мінлива гідрометеорологічна (синоптична) ситуація та
морфологічна будова русел гірських річок;
різкі коливання температури повітря в зимовий період та
значна кількість опадів протягом року - від 530 міліметрів на рік
у низинах до 1700 міліметрів на рік у горах;
великі ухили русел річок, значна крутизна схилів долин та
недостатня пропускна здатність русел;
недостатня зарегульованість річкової мережі.
До факторів господарської діяльності, що справляють значний
вплив на формування паводкового стоку, належать:
безсистемне вирубання лісів, яке прискорює поверхневий стік;
розорювання водозборів без застосування протиерозійних
заходів (контурна меліорація) та будівництво шляхів, мостів тощо
без дотримання вимог ДБН щодо захисту від паводків;
забудова зон можливого затоплення.
Вирішення питань протипаводкового захисту тісно пов"язане з
регулюванням річок, із заходами щодо охорони їх від замулення,
впливу водної ерозії, з будівництвом та виконанням інших робіт у
заплавах річок.
Практика показала, що проблему захисту від паводків
розв"язати лише інженерними заходами неможливо. Там, де
недостатньо враховуються природні чинники, де заощаджують на
запобіжних заходах, які забезпечують стійкість екосистеми,
витрати на ліквідацію наслідків шкідливої дії вод значно
збільшуються.
Вирубування лісів, розорювання земель спричиняє замулення
русел річок. Забудова заплав приводить до зростання навантаження
на водозбори, внаслідок чого порушується природний режим річок,
змінюються умови формування стоку, частішають паводки, зростають
заподіювані ними збитки.
Виконання заходів Програми є важливою складовою формування і
реалізації екологічної політики України на її шляху до сталого
розвитку та інтегрування у світове співтовариство.
II. ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Державна політика України у сфері захисту населення і
території від надзвичайних ситуацій природного та техногенного
характеру базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ), Водному
кодексі України ( 213/95-ВР ), Концепції розвитку водного
господарства ( 1390-14 ), Єдиної державної системи запобігання та
реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного
характеру ( 1198-98-п ), спрямована на створення безпечних умов
проживання людей на територіях, які підтоплюються та
затоплюються.
Найбільшої шкоди від повеней і паводків зазнають гірські та
передгірські райони Карпат (Закарпатська, Івано-Франківська,
Львівська, Чернівецька області), Полісся (Волинська, Рівненська
області), придунайські та придніпровські території, та також
Донбас.
Від підтоплення найбільше потерпає південно-східний регіон
України, включаючи Кримський півострів, Дніпропетровську,
Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області.
Особливе місце серед паводконебезпечних територій займають
басейни річок Тиси (Закарпатська область), Дністра
(Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області), Пруту
(Чернівецька область). Гірський рельєф, густа річкова мережа,
значні атмосферні опади зумовлюють тут бурливі паводки, що
повторюються кілька разів на рік.
Слід зазначити, що останнім часом частота високих паводків
невпинно збільшується у зв"язку із зростанням антропогенного
навантаження на водозбори, порушеннями водоохоронного режиму,
господарювання та підвищенням водності. Дуже високі паводки,
зокрема, сформувалися на річках басейну Тиси у 1992, 1993, 1998 та
1999 роках; на річках басейну Дністра - у 1997, 1990 роках;
на р. Дунай - у 1996, 1998 та 1999 роках.
При цьому слід мати на увазі, що паводки на гірських річках
практично не прогнозуються і виникають раптово.
Отже, населення, що проживає в прибережних містах і селах,
зазнає значних матеріальних та моральних втрат від паводків і
перебуває в постійному напруженні. Це стосується навіть тих
населених пунктів, де є протипаводкові гідротехнічні споруди.
Через брак коштів на здійснення експлуатаційних заходів та догляду
ці споруди, з кожним роком втрачають надійність, що призводить до
додаткових витрат з державного бюджету на ліквідацію наслідків
шкідливої дії вод.
Комплекс захисних споруд на річках та водоймах є недостатнім
і потребує значної реконструкції та перебудови. Більша частина
захисних гідротехнічних споруд будувалася для розв"язання
локальних проблем і не становлять єдиного комплексу, розрахованого
на надійний захист від катастрофічних паводків.
Про необхідність проведення широкомасштабних протипаводкових
робіт свідчить катастрофічні наслідки паводків, особливо на
річках Закарпаття, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької
областей (басейн Дністра і Пруту), Волинської та Рівненської
областей (басейн Прип"яті), а також загрозливі ситуації, що
систематично виникають під час проходження повені на Дунаї
Сіверському Донці та на річках у Криму.
Так, за даними МНС, паводком на річках Закарпаття в листопаді
1998 р. було повністю зруйновано 3247 і пошкоджено 12500 житлових
будинків, 20 мостів, автомобільні шляхи, гідротехнічні споруди
тощо. Лише прямі збитки від цього паводка досягли 350 млн.
гривень.
Затоплення і підтоплення територій, руйнування берегів річок
та водойм спричиняє деградацію грунтів, загибелі рослинного і
тваринного світу, заболочення водоймищ.
Тому для запобігання і мінімізації збитків від шкідливої дії
вод необхідно ретельно вивчати та аналізувати і, звичайно, вчасно
розробляти та здійснювати відповідні заходи.
Для надійного захисту населення, мінімізації збитків від
шкідливої дії вод необхідно забезпечити надійність комплексу
захисних споруд.
Складність робіт, що їх належить виконати і зумовила
розроблення Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод
сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в
Україні у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року.
III. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ "КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ ПРОВЕДЕННЯ
ПРОТИПАВОДКОВИХ ЗАХОДІВ НА 1994-2000 РОКИ"

Комплексну програму проведення протипаводкових заходів на
1994-2000 роки було затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 26 січня 1994 р. N 37 ( 37-94-п ) метою забезпечення
захисту населення, садиб і будівель, сільськогосподарських угідь,
промислових та господарських об"єктів від руйнівної дії повеней та
паводків.
Першочергові протипаводкові роботи планувалося виконати у
1994-1995 роках. Передбачалося здійснити проектні розробки для
визначення у басейнах річок зон можливого затоплення паводками
різної забезпеченості, а також науково-дослідні роботи з найбільш
актуальних проблем водного господарства, зокрема зменшення
шкідливої дії вод.
У зв"язку з недостатнім фінансуванням першочергові роботи не
були виконані в повному обсязі (таблиця III-1), що зумовило
складання в другій половині 1995 р. переліку найневідкладніших
протипаводкових об"єктів, які треба було побудувати в
1996-1997 роках.
Таблиця III-1
Виконання першочергових робіт у 1994-1999 роках
------------------------------------------------------------------ Найменування робіт |Передба-|Виконано|Відсоток | чалося | |виконання -------------------------------------+--------+--------+---------- Регулювання русел річок,|усього | 2138 | 290,67 | 13,6 кілометрів |------------+--------| | |першочергові| 430 | | ------------------------+------------+--------+--------+---------- Берегоукріплення, |усього | 673 | 76,65 | 11,4 кілометрів |------------+--------| | |першочергові| 162 | | ------------------------+------------+--------+--------+---------- Захисні дамби, |усього | 1302 | 221,4 | 17,0 кілометрів |------------+--------| | |першочергові| 254 | | ------------------------+------------+--------+--------+---------- Гідротехнічні споруди, |усього | 1215 | 422 | 35,0 штук |------------+--------| | |першочергові| 130 | | ------------------------------------------------------------------
Таблиця III-2
Виконання робіт, передбачених Комплексною програмою
проведення протипаводкових заходів на 1994-200 роки
( 37-94-п )
------------------------------------------------------------------ Заходи | Передбачено |Виконано| Залишок | План на | Програмою | за | на | 2000 |-------------------| 1994- | 2000 | рік |Усього на| першо- | 1999 | рік | |1994-2000| чергові | роки | | | роки |1994-1995| | | | | роки | | | -----------------+---------+---------+--------+---------+--------- Регулювання русел| 2138 | 430 | 290,37 | 1847,33 | 78,01 річок, кілометрів| | | | | -----------------+---------+---------+--------+---------+--------- Берегоукріплення,| 673 | 162 | 76,65 | 596,35 | 13,14 кілометрів | | | | | -----------------+---------+---------+--------+---------+--------- Захисні дамби, | 1302 | 254 | 221,4 | 1080,6 | 36,39 кілометрів | | | | | -----------------+---------+---------+--------+---------+--------- Водосховища, | 1205 | 130 | 422 | 783 | 38 гідротехнічні | | | | | споруди, штук | | | | | ------------------------------------------------------------------
З урахування передбачених на 2000 рік обсягів робіт може
бути здійснено регулювання русел річок на 17,2 відсотка,
берегоукріплення на 13,3 відсотка, спорудження захисних дамбах на
19,8 відсотка та будівництво водосховищах і гідротехнічних
спорудах на 38,2 відсотка.
Аналіз виконання Комплексної програми проведення
протипаводкових заходів на 1994-2000 роки ( 37-94-п ) у розрізі
областей та очікуване введення в дію потужностей наведено у
таблиці III-3.
У зв"язку з нестачею коштів не закінчено у повному обсязі
виконання проектних робіт з визначення у басейнах річок зон
можливого затоплення паводками різної забезпеченості, програм
проведення науково-дослідних розробок та впровадження методів
зменшення їх руйнівної дії та заподіюваних збитків, захисту від
паводків, не вирішено ряд інших питань функціонування
водогосподарського комплексу.
Слід зважити на те, що кошти спрямовувалися переважно на
закінчення будівництва найважливіших об"єктів та ліквідацію
наслідків листопадового паводка 1998 року в басейні р. Тиса. На
нові об"єкти було виділено лише 15 відсотків коштів від
загального обсягу, що виділялися держводгоспу на природоохоронні
заходи. Бюджетні асигнування на природоохоронні заходи з року в
рік скорочуються, а починаючи з 1998 року досягли критичної межі.
Коштів не вистачає навіть на ліквідацію пошкоджень на діючих
протипаводкових спорудах і тих, що будуються.
Зволікання з реалізацією Комплексної програми проведення
протипаводкових заходів на 1994-2000 роки ( 37-94-п ) призводить
до виключно тяжких наслідків. Про це свідчить і листопадовий
паводок 1998 року на р. Тиса та її притоках у Закарпатській
області.
Червневий 1998 року паводок на р. Дністер, який за витратами
віднесено до рідкісної повторюваності (5-7 відсотків
забезпеченості), лише завдяки регулювальній ролі Дністровського
водосховища не завдав суттєвих збитків населенню і господарству
Хмельницької, Вінницької, Одеської областей та сусідній Республіці
Молдова. Так, приплив до Дністровського водосховища 20-22 червня
1998 року становив близько 4100 куб. метрів у секунду, а через
гідровузол скидалося тільки 2000 куб. метрів у секунду.
Таблиця III-1 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Регіони | Регулювання русел, | Берегоукріплення, | Захисні дамби, | Водосховища, | кілометрів | кілометрів | кілометрів |гідротехнічні споруди |---------------------------+----------------------+-----------------------+--------------------- |перед-| вико-|залишок|план |пе- |ви- |зали- |план |пе- |вико-|зали- |план |пе- |ви-|зали- |план |бачено| нано |на 1 |на |ред-|ко- |шок на|на |ред-|нано |шок на|на |ред-|ко-|шок на|на | | |січня |2000 |ба- |на- |1 січ-|2000 |ба- | |1 січ-|2000 |ба- |на-|1 січ-|2000 | | |2000 |рік |чено|но |ня |рік |че- | |ня |рік |че- |но |ня |рік | | |рік | | | |2000 | |но | |2000 | |но | |2000 | | | | | | | |року | | | |року | | | |року | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Автономна 3 2,2 0,8 0,8 140 140 Республіка
Крим
Області:
Вінницька 250 14,3 235,7 1,3 74 74 71 71
Волинська 328 12,9 315,1 4,2 176 39,9 136,1 0,9
Дніпро- 59 4,14 54,86 2,83
петровська
Донецька 256 27,2 228,8 1,5 27 27
Житомирська 60 1 59 30 13,8 16,2 5 5
Закарпатська 162 61,58 100,42 16,74 51 27,33 23,67 7,11 200 51,6 148,4 8,87 340 5 335 6
Запорізька
Івано- 269 3,6 265,4 1 43 7,3 35,7 0,7 122 10 112 0,2 8 8 Франківська
Київська 30 17,1 12,9 2,7 4 4 15 8,6 6,4 0,1
Кіровоград- 3 3 5 1 4 1 ська
Луганська 142 142 93 93 11 11 1
Львівська 173 69,7 103,3 15 350 14,2 335,8 1,5 159 27,7 131,3 7,6 24 5 19 19
Одеська 4,7 43 8,8 34,2 3,2 109 21,3 87,8 8,52
Миколаївська 40 2,3 37,7 1,6 17 17
Полтавська 130 8 122 1,4 2 1,53 0,47 0,47 3 2 1 1
Рівненська 6 1,1 4,9 108 40,3 67,7 9,9
Сумська 62 9,35 52,56 2,5 5 2,3 2,7 15 15 8 3 5
Тернопіль- 37 16,9 20,1 1,7 10 0,89 9,11 0,16 25 5,4 19,6 ська
Харківська 61 5 56,0 7,5
Херсонська
Хмельницька 58 25,4 32,6 4,54
Черкаська 15 7 8 8
Чернівецька 24 8,5 15,5 11 1 10
Чернігівська 17 0,7 16,3 28 1,9 26,1 0,3 801 401 400 10
ВСЬОГО 2138 290,67 1847,67 78,01 673 76,65 596,35 13,14 1302 221,4 1080,6 36,39 1205 442 783 38
IV. МЕТА ПРОГРАМИ
Ця Програма розрахована на довгостроковий період, спрямована
на створення безпечних умов проживання людини в екологічно
небезпечних регіонах та відновлення природного середовища, у тому
числі на трансграничних водних об"єктах, вирішення питань
формування і здійснення державної екологічної політики України на
її шляху до сталого розвитку та інтегрування у світове
співтовариство.
Мета Програми - забезпечення захисту громадян, сільських
населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії
вод, мінімізації заподіюваних нею збитків.
Програма спрямована на досягнення взаємопов"язаних
стратегічних цілей, а саме:
удосконалення служби протипаводкового захисту, включаючи
експлуатацію захисних гідротехнічних споруд;
створення умов для безпечного проживання населення;
здійснення заходів для запобігання та ліквідації наслідків
шкідливої дії вод, які передбачають комплексний підхід до
будівництва захисних споруд, включаючи поліпшення екологічного
стану водних об"єктів;
усунення причин, що впливають на формування катастрофічних
паводків (заходи на водозбірній площі, впровадження комплексу
робіт у долинах річок, створення прибережних захисних смуг та
водоохоронних зон, регулювання режиму використання земель у зонах
можливого затоплення тощо);
зменшення матеріальних збитків від затоплення і підтоплення
населених пунктів, виробничих об"єктів і сільськогосподарських
угідь унаслідок паводків і повеней;
створення сприятливих умов для розвитку інфраструктури
населених пунктів;
екологічне виховання населення, спрямоване на дбайливе
ставлення до довкілля.
Обсяг та складність цих завдань зумовлюють багатоетапність їх
виконання.
V. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПРОГРАМИ
Реалізацію Програми пропонується здійснити поетапно.
I етап - невідкладні першочергові заходи щодо ліквідації
наслідків шкідливої дії вод на 2001-2005 роки;
II етап - першочергові заходи щодо запобігання аварійному
стану та можливому (прогнозованому) критичному стану гідроспоруд
та водних об"єктів на 2006-2010 роки;
III етап - перспективні заходи та довгостроковий прогноз на
період після 2010 року.
Протягом першого етапу виконуватимуться невідкладні заходи
щодо ліквідації наслідків шкідливої дії вод. При цьому деякі
роботи будуть проводитися в режимі підвищеної готовності, щоб
забезпечити запобігання розвитку аварійної ситуації. Послідовність
термінових заходів щодо забезпечення захисту населення, виробничих
об"єктів, сільськогосподарських угідь, повинна розроблятися
відповідно до визначених стратегічних напрямів дій та важливості
сьогоденних ситуацій.
На другому етапі необхідно закінчити реалізацію першочергових
заходів щодо мінімізації наслідків шкідливої дії вод, довести
параметри водних об"єктів до науково обгрунтованих нормативів, що
гарантуватиме екологічну безпеку життєдіяльності населення і
досягнення збалансованого рівня шкідливого впливу на водні об"єкти
та їх спроможності до відновлення.
На третьому етапі продовжуватиметься реалізація заходів на
довгостроковий термін по здійсненню попереджувальних заходів щодо
мінімізації збитків від шкідливої дії вод.
Наукове обгрунтування Програми та її заходів
На всіх етапах виконання Програми проводитиметься наукова
оцінка екологічної ситуації, аналізуватиметься проведення
невідкладних та першочергових робіт, а також розроблятимуться
науково обгрунтовані пропозиції щодо проведення науково-дослідних,
проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних та експлуатаційних
робіт, спрямованих на виконання заходів намічених Програмою.
VI. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ І
КОНТРОЛЬ ЗА ЇЇ ВИКОНАННЯМ
Комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських
населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у
2001-2005 роках та прогноз до 2010 року - одна із складових
екологічної політики держави.
Орган управління Програмою - Держводгосп, під егідою якого
діятиме Міжвідомча координаційна рада у складі представників
заінтересованих міністерств, Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, інших органів виконавчої влади облдержадміністрацій, а також
провідних наукових організацій, фахівців, учених.
Організація здійснення Програми забезпечуватиметься шляхом
укладання угод з виконавцями робіт на конкурсній основі.
Усі роботи пов"язані із захистом від шкідливої дії вод,
повинні здійснюватися як на основі цієї Програми, так і галузевих,
регіональних та місцевих екологічних програм за рахунок коштів
місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, власних коштів
господарських організацій усіх форм власності.
Враховуючи необхідність визначення повного комплексу заходів
до Програми включено виконання робіт, які передбачені
регіональними (обласними) програмами, розробленими
водогосподарськими, природоохоронними організаціями затвердженими
Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними
адміністраціями. Усі показники вартості робіт визначено за
базовими цінами 1997 року.
Загалом на виконання завдань Програми на 2001-2005 роки, за
орієнтовними підрахунками, необхідно 491 млн. грн., у тому числі з
державного бюджету 355 млн. грн.; на 20062010 роки -
1500 млн. грн., а на період після 2010 року - 2500 млн. гривень.
Обсяги і фінансування Програми на 2001-2005 роки визначено з
урахуванням складного економічного становища в державі.
Механізм фінансування та реалізації Програми повинен
грунтуватися на таких принципах:
1) дотримання вимог законів та інших нормативно-правових
актів, що діють в Україні.
Законодавчо-правові акти, що регулюють взаємовідносини
суб"єктів землекористування, охорони довкілля, Водний кодекс
України ( 213/95-ВР ), Земельний кодекс України ( 2768-14 ),
Концепція розвитку водного господарства ( 1390-14 ), Єдина
державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації
техногенного та природного характеру ( 1198-98-п ), які
відображають основні питання захисту територій і населення від
шкідливої дії вод, проте ряд положень цих актів потребує
удосконалення.
Для правового забезпечення реалізації Програми передбачається
розробити нормативно-правові документи з таких питань;
визначення розмірів збитків від паводків та відшкодування
витрат на ліквідацію заподіяних наслідків;
порядок діяльності на землях водного фонду;
управління водогосподарським комплексом у сфері захисту від
шкідливої дії вод;
інвестиційний механізм для будівництва, реконструкції та
ефективного функціонування водогосподарського комплексу, захисту
населених пунктів та сільськогосподарських угідь;
розроблення та затвердження нормативів експлуатації споруд
інженерного захисту;
2) цілеспрямованого використання коштів державного та
місцевих бюджетів, а також коштів інвесторів, господарств та інших
джерел на реалізацію заходів, передбачених Програмою. При цьому
враховується, що в Україні задіяно економічний механізм у галузі
охорони та використання природних ресурсів, зокрема встановлено
розміри платежів за використання природних ресурсів, запроваджено
економічну відповідальність за забруднення довкілля, у тому числі
водних ресурсів, здійснюється цільове бюджетне фінансування
природоохоронних заходів по головному розділу з Державного бюджету
України "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна
безпека" КФК (код фінансової кваліфікації) - 200100.
Опрацьовуються проекти документів щодо впровадження
екологічного аудиту і страхування, врахування екологічних вимог
під час приватизації державних підприємств, стимулювання
природоохоронних інвестицій і впровадження нових технологій з
інтегрованим економічним ефектом.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого
1999 р. N 140 ( 140-99-п ) "Про порядок фінансування робіт із
запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків",
Програмою визначені джерела фінансування у відповідності до їх
рівнів державного, місцевого і об"єктового. Здійснення заходів
проводитиметься розмежуванням напрямів та видів робіт. Важелі
економічного механізму здатні забезпечити акумулювання коштів і
цільове фінансування заходів Програми за раціональ