Постанова КМУ № 1008-2012-п від 15.10.2012 Про затвердження Програми сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 15 жовтня 2012 р. № 1008
Київ

Про затвердження Програми сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року (далі - Програма), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

1) забезпечити виконання заходів, передбачених Програмою, та подання щороку до 15 лютого Міністерству соціальної політики інформації про стан їх виконання для інформування до 15 травня Кабінету Міністрів України;

2) враховувати положення Програми під час провадження діяльності, пов’язаної з реалізацією державної політики у сфері зайнятості населення, зокрема під час розроблення проектів генеральної, галузевих (міжгалузевих) і територіальних (регіональних) угод та колективних договорів, програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, відповідних програм розвитку окремих галузей (секторів) економіки, територіальних та місцевих програм зайнятості населення, а також актів законодавства з питань реалізації державної економічної та соціальної політики;

3) проводити моніторинг створення робочих місць за результатами виконання програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст.

Прем"єр-міністр України

М.АЗАРОВ

Інд. 26

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 жовтня 2012 р. № 1008

ПРОГРАМА
сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року

Загальна частина

Ця Програма визначає заходи і шляхи розв’язання проблем у сфері зайнятості населення та передбачає консолідацію зусиль усіх сторін соціального діалогу, що спрямовані на підвищення рівня економічної активності населення, сприяння його продуктивній зайнятості та посилення соціального захисту від безробіття.

В основу розроблення Програми покладені засади Національної тристоронньої угоди про зайнятість та робочі місця.

Ця Програма є основою для розроблення територіальних та місцевих програм зайнятості населення.

Стабілізаційні процеси, що відбувалися в національній економіці, створили умови для поступового поліпшення ситуації на ринку праці. У 2011 році чисельність безробітних, визначена за методологією Міжнародної організації праці, зменшилася на 52,9 тис. осіб і становила у середньому на рік 1,7 млн. осіб, рівень безробіття - 7,9 відсотка (у 2010 році - 8,1 відсотка). Чисельність зайнятих економічною діяльністю збільшилася на 58,2 тис. осіб і становила у середньому на рік 20,3 млн. осіб, а рівень зайнятості осіб віком 15-70 років - 59,2 відсотка. Водночас чисельність осіб, застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, зменшилася на 470,4 тис. і становила 12,1 млн. осіб, а станом на 1 січня 2012 р. практично дорівнювала чисельності пенсіонерів.

Однією з причин зменшення чисельності осіб, застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, є нелегальна (тіньова) зайнятість, до якої залучено близько 4,7 млн. осіб, або 23,1 відсотка чисельності осіб, зайнятих економічною діяльністю. Збільшенню обсягу надходжень до бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування перешкоджає поширена практика приховування доходів осіб, зайнятих економічною діяльністю, шляхом виплати роботодавцями тіньової заробітної плати та мінімізації зобов’язань роботодавців із сплати відповідних внесків. Близько чверті осіб, застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачують внески в мінімальному розмірі.

Існують також проблеми розвитку малого підприємництва. Основним видом економічної діяльності суб’єктів малого підприємництва є роздрібна торгівля. Розмір заробітної плати працівників на малих підприємствах майже наполовину нижчий порівняно із середнім в економіці.

Значним бар’єром на шляху зростання продуктивності праці та підвищення розміру заробітної плати є обмежені можливості підвищення кваліфікаційного рівня працівників. На сьогодні лише 9 відсотків (близько 1 млн. осіб) облікової чисельності штатних працівників підвищили кваліфікацію.

Водночас внаслідок відсутності належної співпраці між роботодавцями, навчальними закладами та місцевими органами виконавчої влади посилюється невідповідність рівня отриманої освіти вимогам займаних посад, зокрема в 2011 році 3,5 млн. працівників з вищою освітою були зайняті як технічний персонал та у робітничих професіях, що свідчить про структурний дисбаланс попиту та пропонування робочої сили на ринку праці.

Рівень безробіття осіб віком 15-24 років становив у 2011 році 18,6 відсотка, що вдвічі вище, ніж загалом серед населення працездатного віку. Така ситуація пов’язана насамперед з недостатньою мотивацією заінтересованості молоді в оволодінні робітничими професіями, незадовільними умовами праці та низьким рівнем професійної адаптації молоді на виробництві.

Актуальною проблемою ринку праці є працевлаштування осіб з інвалідністю, для розв’язання якої необхідно удосконалити механізм стимулювання заінтересованості роботодавців у створенні робочих місць для таких осіб.

Складна ситуація, що склалася з працевлаштуванням населення сіл, селищ та малих міст, є наслідком недостатньої державної підтримки економічного розвитку зазначених територій, зокрема їх інфраструктури, а також низького рівня активності місцевих органів виконавчої влади у питаннях залучення інвестицій.

Також потребують вирішення питання регулювання внутрішньої та зовнішньої трудової міграції, посилення соціального і правового захисту громадян України, що працюють за кордоном.

Мета Програми

Метою Програми є розширення можливостей реалізації права громадян на гідну працю, підвищення їх доходів шляхом:

створення умов для підвищення рівня зайнятості населення;

стимулювання заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць;

збереження та розвитку трудового потенціалу;

підвищення ролі заінтересованих у перетвореннях на ринку праці учасників соціального діалогу (об’єднань організацій роботодавців та професійних спілок).

Шляхи розв’язання проблеми

З метою сприяння підвищенню рівня зайнятості та зниженню рівня безробіття державна політика у сфері зайнятості спрямовується на виконання пріоритетних завдань за такими основними напрямами:

розширення сфери застосування праці та стимулювання заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць шляхом:

- надання державної підтримки розвитку та модернізації пріоритетних галузей (секторів) національної економіки і соціальної сфери на інноваційно-інвестиційній основі, виробничої та соціальної інфраструктури малих монофункціональних міст і сільських населених пунктів;

- стимулювання заінтересованості роботодавців у модернізації виробництва, розвитку сфер енергозбереження, будівництва, туристичної та рекреаційно-курортної інфраструктури;

- залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку пріоритетних видів економічної діяльності та інфраструктури;

- розбудови мережі індустріальних (промислових) парків;

- активізації співпраці виконавців державних цільових програм і державної служби зайнятості з метою укомплектування безробітними створених робочих місць;

- запровадження інноваційних технологій, забезпечення підвищення продуктивності праці;

- запровадження стимулів заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць, у тому числі для осіб з інвалідністю;

підвищення рівня зайнятості сільського населення шляхом:

- підвищення ефективності аграрного виробництва та конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції з урахуванням досвіду Європейського Союзу щодо розвитку аграрного ринку та засад спільної аграрної політики;

- розширення можливостей реалізації продукції особистих селянських господарств;

- удосконалення системи сертифікації сільськогосподарської продукції відповідно до вимог європейських стандартів;

- диверсифікації ринків збуту вітчизняної сільськогосподарської продукції;

- сприяння розвитку мережі сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів для забезпечення заготівлі, зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції;

- розвитку транспортної, сервісної та соціальної інфраструктури в сільській місцевості для стимулювання заінтересованості інвесторів;

- удосконалення системи трудових відносин на підприємствах аграрного сектору економіки та стимулювання заінтересованості членів особистих селянських господарств у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні;

- сприяння розвитку екологічного (зеленого), сільського туризму, народних художніх промислів, рекреаційно-туристичного підприємництва в сільській місцевості;

- стимулювання заінтересованості молоді у працевлаштуванні в сільській місцевості;

розвиток підприємницької ініціативи економічно активного населення шляхом:

- державної підтримки суб’єктів малого підприємництва, що створюють нові робочі місця у пріоритетних видах економічної діяльності;

- забезпечення доступності суб’єктів малого підприємництва до кредитних ресурсів для започаткування та ведення бізнесу;

- спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності та усунення адміністративних бар’єрів для започаткування та ведення бізнесу;

- розроблення та виконання регіональних програм мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва;

- забезпечення інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва, зокрема з питань організації та провадження підприємницької діяльності;

- забезпечення підтримки економічно активного населення, зокрема безробітних, у започаткуванні власної справи;

посилення мотивації економічно активного населення до легальної зайнятості та підвищення державних гарантій в оплаті праці шляхом:

- удосконалення правового, адміністративного і економічного механізму державного регулювання виробничих та соціально-трудових відносин з метою запобігання нелегальній (тіньовій) зайнятості населення;

- удосконалення системи оплати праці;

- удосконалення механізму захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати у повному розмірі;

- реформування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

- підвищення рівня здійснення державного контролю з метою забезпечення адресності надання соціальної допомоги;

- проведення на постійній основі інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо переваг легальних трудових відносин для забезпечення соціального захисту працівників;

- підвищення ефективності державного нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства про працю та зайнятість населення з метою забезпечення реалізації конституційних прав і соціальних гарантій працівників;

- активізації співпраці сторін соціального діалогу щодо детінізації відносин на ринку праці, забезпечення дотримання прав і гарантій працівників;

формування переліку класифікації професій та професійних стандартів шляхом:

- впровадження Національної рамки кваліфікацій, розроблення та запровадження галузевих рамок кваліфікацій і професійних стандартів;

- розширення переліку укрупнених (інтегрованих) робітничих професій;

реформування системи підготовки кадрів шляхом:

- забезпечення системного прогнозування потреб економіки та соціальної сфери у кваліфікованих кадрах;

- запровадження механізму формування державного замовлення на підготовку кадрів з урахуванням середньострокових прогнозів потреб економіки та соціальної сфери у кваліфікованих кадрах;

- забезпечення відповідності рівня підготовки кадрів потребам соціально-економічного розвитку регіонів, перспективам розвитку галузей економіки та соціальної сфери;

- удосконалення методів профорієнтаційної роботи з молоддю, підвищення мотивації заінтересованості молоді до оволодіння робітничими професіями;

- забезпечення систематичного інформування молоді щодо можливостей працевлаштування;

- розвитку системи початкової професійної підготовки учнівської молоді за робітничими професіями;

- удосконалення системи забезпечення якості вищої та професійно-технічної освіти;

- розроблення та запровадження освітніх стандартів на основі компетентнісного підходу;

- підвищення ролі організацій роботодавців та їх об’єднань у формуванні та реалізації державної політики з питань професійної підготовки кадрів, зокрема шляхом стимулювання заінтересованості до створення регіональних навчально-виробничих комплексів;

- сприяння запровадженню дуальної системи підготовки робітничих кадрів у системі професійно-технічних навчальних закладів;

- поширення практики стажування науково-педагогічних та педагогічних працівників, студентів, учнів (слухачів) вищих та професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях;

підвищення професійного рівня та конкурентоспроможності економічно активного населення шляхом:

- удосконалення нормативно-правової бази, інформаційно-методичного забезпечення підприємств з питань професійного розвитку працівників;

- стимулювання заінтересованості роботодавців до професійного навчання працівників на виробництві;

- удосконалення порядку організації професійного навчання, зокрема безробітних (організація навчання за інтегрованими професіями, впровадження сучасних технологій професійного навчання);

- створення умов для навчання особи протягом життя, зокрема підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку праці осіб віком від 45 років;

- створення та забезпечення ефективного функціонування системи підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями;

- розроблення та запровадження методик професійного навчання дорослого населення, сприяння запровадженню новітніх програм, засобів і технологій професійного навчання, підвищення кваліфікації працівників, які організовують та здійснюють професійне навчання дорослих;

підвищення мобільності робочої сили на ринку праці та удосконалення механізму регулювання трудової міграції шляхом:

- створення системи статистичного спостереження за трудовою міграцією;

- посилення соціального захисту громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, зокрема моряків;

- укладення двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування, соціальне та пенсійне забезпечення, приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів у сфері трудової міграції;

- удосконалення механізму застосування праці іноземців в Україні з метою запобігання їх нелегальній зайнятості;

- посилення державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;

- реалізації територіальних та місцевих програм зайнятості населення, зокрема заходів, спрямованих на збалансування попиту та пропонування робочої сили на регіональних ринках праці з урахуванням можливостей працевлаштування і надання житла;

сприяння зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, шляхом:

- стимулювання заінтересованості роботодавців у працевлаштуванні на перше робоче місце за отриманою професією (спеціальністю) насамперед молоді та осіб з інвалідністю, осіб інших соціально вразливих верств населення;

- застосування гнучких умов трудового договору, зокрема для молоді та осіб з інвалідністю;

- сприяння підвищенню рівня охоплення професійним навчанням осіб з інвалідністю;

- реформування молодіжних центрів праці з метою підвищення якості надання послуг молоді;

активізація роботи з профілактики та запобігання масовому вивільненню працівників шляхом:

- удосконалення системи своєчасного попередження роботодавцями державної служби зайнятості про масові звільнення працівників;

- профілактики настання страхових випадків у працівників, які можуть бути звільнені за ініціативою роботодавців, зокрема тимчасового переведення на іншу роботу;

- запровадження професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які можуть опинитися або перебувають під загрозою звільнення за ініціативою роботодавців;

- залучення до оплачуваних громадських робіт працівників, які переведені до роботи в режимі неповного робочого часу.

Заходи щодо сприяння зайнятості населення та стимулювання заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць, спрямовані на виконання пріоритетних завдань державної політики у сфері зайнятості населення, здійснюються згідно з додатком 1.

Очікувані результати виконання Програми

У результаті виконання Програми та реалізації послідовної державної економічної і соціальної політики очікується, що в 2017 році чисельність зайнятих економічною діяльністю осіб віком 15-70 років збільшиться до 21,4 млн. осіб, рівень безробіття осіб цієї вікової групи знизиться до 6,3 відсотка. Прогнозовані показники розвитку ринку праці на 2012-2017 роки зазначені в додатку 2.

Виконання Програми дасть змогу:

забезпечити розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць, а отже, збільшити чисельність осіб, зайнятих економічною діяльністю;

зменшити обсяг безробіття, у тому числі серед молоді та сільського населення;

підвищити мобільність робочої сили на ринку праці, її якість та конкурентоспроможність, зокрема осіб віком від 45 років;

підвищити якість робочих місць за умовами та оплатою праці у результаті реалізації інноваційно-інвестиційної політики держави;

зменшити обсяги нелегальної (тіньової) зайнятості;

підвищити престижність праці за робітничими професіями;

ліквідувати абсолютну бідність серед працездатних осіб;

забезпечити зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

зменшити відтік економічно активного населення за кордон.

Обсяги та джерела фінансування Програми

Виконання Програми передбачається здійснювати за рахунок бюджетних коштів, зокрема в частині забезпечення молоді, яка здобула професійно-технічну або вищу освіту, першим робочим місцем за отриманою професією (спеціальністю) та підтримки молодих працівників, залучених до роботи у сільській місцевості, а також за рахунок інвестицій, коштів міжнародних фінансових організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Додаток 1
до Програми

ПЛАН ЗАХОДІВ
щодо сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць

1. Забезпечити:

1) розроблення механізму надання державної підтримки суб’єктам господарювання, що реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, з метою виконання Закону України “Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць”.

Мінекономрозвитку, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади.

2013 рік;

2) удосконалення законодавства з метою створення сприятливого податкового та інвестиційного клімату у пріоритетних видах економічної діяльності.

Мінекономрозвитку, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади.

2013-2015 роки;

3) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту акта про внесення змін до Методики моніторингу створення робочих місць, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. № 512 “Деякі питання моніторингу створення робочих місць” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 16, ст. 1181), зокрема з метою ведення обліку робочих місць, створених під час виконання інфраструктурних та інвестиційних проектів.

Мінсоцполітики, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю сторін соціального діалогу.

2013 рік;

4) розроблення програмних документів з розвитку аграрного сектору економіки.

Мінагрополітики за участю заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади.

2013-2017 роки;

5) розширення співробітництва з питань міжнародної торгівлі з метою здійснення диверсифікації ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Мінагрополітики, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади.

2013-2017 роки.

2. Створити сприятливі умови для ведення бізнесу, зокрема у частині спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності, активізації фінансово-кредитної та інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва, розвитку мережі регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва.

Держпідприємництво, Мінекономрозвитку, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади.

2013-2014 роки.

3. Розробити та подати Кабінетові Міністрів України проекти актів законодавства щодо легалізації заробітної плати та робочих місць, удосконалення порядку проведення розрахунку мінімальної заробітної плати, посилення відповідальності роботодавців за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

2013 рік.

4. Реформувати систему загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема в частині посилення державного контролю за цільовим використанням страхових коштів, запровадити накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

2013-2015 роки.

5. Розробити механізм запровадження Національної рамки кваліфікацій.

МОНмолодьспорт, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

2013-2014 роки.

6. Сформувати перелік галузевих (міжгалузевих) рамок кваліфікації для впровадження Національної рамки кваліфікацій та розробити і затвердити методику створення галузевих (міжгалузевих) рамок кваліфікацій.

Мінсоцполітики, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

2014-2015 роки.

7. Забезпечити координацію роботи із застосування компетентнісного підходу під час розроблення професійних стандартів.

2014-2017 роки.

8. Розробити і затвердити методичні рекомендації щодо підготовки проектів сертифікації укрупнених (інтегрованих) робітничих професій та сформувати перелік таких проектів.

2013-2014 роки.

9. Розробити і затвердити методику прогнозування потреби ринку праці у фахівцях та робітничих кадрах.

Мінекономрозвитку, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

2013 рік.

10. Запровадити новий механізм формування державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою з урахуванням середньострокових прогнозів потреб економіки та соціальної сфери у кваліфікованих кадрах.

Мінекономрозвитку, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю сторін соціального діалогу.

2013-2015 роки.

11. Удосконалити систему профільного навчання учнів старшої школи з урахуванням перспективних потреб ринку праці.

МОНмолодьспорт, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю сторін соціального діалогу.

2013-2017 роки.

12. Активізувати взаємодію учасників соціального діалогу у сфері професійної орієнтації молоді з метою мотивації у виборі професій, затребуваних на ринку праці.

2013-2017 роки.

13. Удосконалити та забезпечити розвиток системи вищої освіти.

2013 рік.

14. Скласти з урахуванням потреб ринку праці перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою.

2013-2014 роки.

15. Провести моніторинг якості надання послуг професійно-технічними навчальними закладами, удосконалити структуру організації професійно-технічної освіти.

2013-2015 роки.

16. Сприяти запровадженню дуальної системи підготовки робітничих кадрів у системі професійно-технічних навчальних закладів.

2013-2017 роки.

17. Удосконалити механізм проведення атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту.

2013-2014 роки.

18. Сприяти організації стажування студентів, учнів (слухачів) вищих та професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах, організаціях.

2013-2017 роки.

19. Стимулювати заінтересованість роботодавців у підвищенні професійного рівня та кваліфікації працівників.

2014-2017 роки.

20. Проводити моніторинг стану професійного навчання кадрів на виробництві, вивчати та поширювати передовий досвід з питань професійного розвитку працівників.

2013-2015 роки.

21. Розробити і затвердити методику професійного навчання дорослого населення, підвищення кваліфікації працівників, які організовують та здійснюють таке навчання.

2013-2017 роки.

22. Удосконалити порядок організаційно-правового та науково-методичного забезпечення професійної підготовки осіб з інвалідністю.

2013-2017 роки.

23. Забезпечити збалансування попиту та пропонування робочої сили на регіональних ринках праці з урахуванням можливостей працевлаштування та надання житла, зокрема шляхом виконання територіальних та місцевих програм зайнятості населення.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольські міські держадміністрації.

2013-2014 роки.

24. Посилити соціальний захист громадян України, які тимчасово працюють за кордоном.

2013 рік.

25. Вирішити питання щодо забезпечення надання державної підтримки підприємствам громадських організацій інвалідів, зокрема шляхом пільгового оподаткування, надання фінансової допомоги за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, а також преференцій під час розміщення державного замовлення на продукцію таких підприємств.

2013-2017 роки.

26. Розробити механізм застосування гнучких форм трудового договору з метою підвищення рівня зайнятості.

2014 рік.

27. Розробити проекти актів про внесення змін до актів законодавства щодо удосконалення діяльності молодіжних центрів праці.

Мінсоцполітики, інші заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади за участю всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

2013-2015 роки.

28. Забезпечити взаємодію органів виконавчої влади із суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Мінсоцполітики, інші заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади за участю сторін соціального діалогу.

2013-2017 роки.

29. Розробити проекти актів законодавства, що необхідні для забезпечення виконання Законів України “Про зайнятість населення” та “Про професійний розвиток працівників”.

2013-2017 роки.

30. Розробити і затвердити методику профілактики та запобігання масовому вивільненню працівників.

2013-2014 роки.

31. Удосконалити порядок проведення статистичних спостережень на ринку праці відповідно до міжнародних стандартів.

Держстат, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю сторін соціального діалогу.

2014 рік.

32. Забезпечити проведення статистичних обстежень з питань молодіжної зайнятості, дитячої праці та трудової міграції із залученням фінансової та експертної допомоги Міжнародної організації праці.

Держстат, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади за участю сторін соціального діалогу.

2013-2014 рік.

33. Проводити на постійній основі інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо переваг легальних трудових відносин з метою створення умов для забезпечення соціального захисту працівників.

2013-2017 роки.

Додаток 2
до Програми

ПРОГНОЗОВАНІ ПОКАЗНИКИ
розвитку ринку праці на 2012-2017 роки

Найменування показника

За роками

2012

2013

2014

2015

2016

2017

1. Чисельність зайнятих економічною діяльністю віком 15-70 років, млн. осіб*

20,5-20,3

20,7-20,5

20,9-20,7

21-20,8

21,2-21

21,4-21,2

2. Рівень зайнятості осіб віком 15-70 років, відсотків**

60,2-59,6

61,3-60,7

62,2-61,6

62,6-62

63,5-62,9

64,3-63,7

3. Рівень зайнятості осіб віком 15-24 років, відсотків***

35,4-34,6

38,3-37,4

41,4-40,5

44,7-43,8

48,5-47,4

51,9-50,8

4. Чисельність безробітних віком 15-70 років, визначена за методологією Міжнародної організації праці, млн. осіб

1,7-1,75

1,65-1,7

1,6-1,65

1,55-1,6

1,5-1,55

1,45-1,5

5. Рівень безробіття осіб віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, відсотків****

7,7-7,9

7,4-7,7

7,1-7,4

6,9-7,1

6,6-6,9

6,3-6,6

6. Рівень безробіття осіб віком 15-24 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, відсотків*****

19,2-21,2

17,9-19,8

16,7-18,6

15,4-17,3

14,2-16

13-14,8