Про прилеглу зону України
Стаття 3. Права України у прилеглій зоні

1. Україна у своїй прилеглій зоні здійснює контроль, необхідний з метою:

1) запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства України у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море;

2) притягнення до відповідальності за порушення законодавства України, зазначеного у пункті 1 цієї частини, вчинене у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море.

2. З метою запобігання порушенням законодавства України, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, або притягнення до відповідальності за його порушення уповноважений орган, який забезпечує недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України в її прилеглій та виключній (морській) економічній зонах (далі - уповноважений орган), може здійснювати такі заходи:

1) зупинення суден;

2) огляд суден;

3) затримання чи арешт суден та/або членів їх екіпажу, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються з некомерційною метою.

3. Якщо судно порушило законодавство України, зазначене у пункті 1 частини першої цієї статті, і робить спробу зникнути, уповноважений орган має право переслідувати таке судно по гарячих слідах з метою його затримання та притягнення до відповідальності згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 року. Право на переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно увійде в територіальне море держави, під прапором якої плаває судно, або будь-якої третьої держави.

4. Положення частин першої - третьої цієї статті не звужують суверенних прав, юрисдикції та зобов’язань України, визначених Конвенцією ООН з морського права 1982 року та законодавством України, яке встановлює правовий статус і визначає правовий режим виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України.